Ухвала КЦС ВС № 761/26279/19

Ухвала 21 жовтня 2020 року м. Київ справа № 761/29279/19 провадження № 61-3859св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» - Дмитренко Олена Олегівна, представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» - Василевська Олена Вікторівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Мостової Г. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - АТ «Київоблгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі - ТОВ «Київоблгаз Збут») про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є побутовим споживачем послуг з розподілу та постачання природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Типовим договором розподілу газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2498, укладенимз АТ «Київоблгаз», та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, укладеним з ТОВ «Київоблгаз Збут». З жовтня 2018 року по травень 2019 року він здійснював оплату наданих ТОВ «Київоблгаз Збут» рахунківза використаний природний газ. Увказаних рахунках зазначено, що об`єм спожитого позивачем газу, який визначений за фактичними показниками його лічильника газу, був приведений до стандартних умов, що призвело до безпідставного збільшення розміру платежів за спожитий газ, які позивач вимушений був сплатити. Посилаючись на те, що донарахуванням об`ємів спожитого природного газу шляхом приведення його до стандартних умов, здійснено незаконно, позивач просив: визнати неправомірними дії АТ «Київоблгаз» щодо приведення об`ємів природного газу до стандартних умов із застосуванням відповідних коефіцієнтів для здійснення комерційних розрахунків за використаний ним природний газ за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року; зобов`язати АТ «Київоблгаз» здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого ним природного газу по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі даних (фактичних показань) лічильника природного газу № 24118901 за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року; визнатийого заборгованість за період з 01 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року у вигляді різниці в об`ємах спожитого газу в стандартних і робочих умовах у розмірі 374,38 куб. м безпідставною та необгрунтованою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» щодо приведення об`ємів природного газу до стандартних умов із застосуванням коефіцієнтів приведення до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використання ОСОБА_1 природного газу по об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року. Зобов`язано АТ «Київоблгаз» здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого ОСОБА_1 природного газу по об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі даних (фактичних показань) лічильника природного газу № 4118901 за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року. Стягнуто з АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн у рівних частках, а саме по 10 000,00 грн з кожного. У решті позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» на користь держави судовий збір у розмірі 1 536,80 грн у рівних частках, а саме по 768,40 грн з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для забезпечення обліку спожитого природного газу у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,оператором газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - АТ «Київоблгаз» встановлено індивідуальний лічильник газу № 4118901, покази якого позивач регулярно передавав йому за допомогою особистого кабінету, розміщеного на вебсайті https://104.ua. Однак, як установлено з рахунків за використаний природний газ за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, при визначенні об'ємів спожитого позивачем природного газу, відповідачами проведено перерахунок шляхом застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов відповідно до постанови НКРЕКП від 26 січня 2017 року № 84 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо запровадження на ринку природного газу використання одиниць енергії» (далі - постанова НКРЕКП № 84) та Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116), що призвело до нарахування плати за використаний газ понад спожитий ОСОБА_1 його фактичний об'єм згідно з показаннями лічильника. Виходячи з аналізу постанови НКРЕКП № 84, суд дійшов висновку, що дана постанова прийнята виключно з метою покращення поінформованості споживача та надання йому інформації про отриманий обсяг теплової енергії у більш простому для сприйняття та порівняння вигляді і жодним чином не надає постачальникам природного газу права вимагати сплати додаткових фактично не отриманих обсягів природного газу. Крім того, дія Методики № 116, як вбачається з абзацу 2 частини другої, поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, а тому дана методика не може використовуватися для обгрунтування проведення донарахувань побутовим споживачам. Наявність заборони АТ «Київоблгаз» при здійснення обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, на приведення його об'ємів до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами підтверджується постановою НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1498 «Щодо заборони АТ «Київоблгаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» (далі - постанова НКРЕКП № 1498). Також постановою НКРЕКП від 22 березня 2019 року № 388 «Про накладення штрафу на АТ «Київоблгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» (далі - постанова НКРЕКП № 388) за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) встановлено порушення АТ «Київоблгаз» у частині визначення фактичного об'єму споживання природного газу по об'єкту побутового споживача між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ). Установивши, що позивачу у порушення зазначених вище нормативних актів, здійснювалося донарахування на спожитий газ із застосуванням коефіцієнту приведення об`ємів природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використання природного газу за об`єктом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними зазначених дій АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» та зобов`язання АТ «Київоблгаз» здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого ОСОБА_1 природного газу за об`єктом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року на підставі даних (фактичних показань) лічильника природного газу № 4118901. Зважаючи на те, що постанова НКРЕКП № 388 встановлює порушення АТ «Київоблгаз» та зобов`язує здійснити перерахування споживачам у частині визначення фактичного об`єму спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року, тобто з часу дії постанови від НКРЕКП № 1498, а тому суд першої інстанції вважав необгрунтованими вимоги в частині визнання безпідставною заборгованості ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року у вигляді різниці в об'ємах спожитого газу в стандартних і робочих умовах у розмірі 374,38 куб. м. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційні скаргу АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року залишено без змін. Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Узагальнені доводи касаційних скарг та позицій учасників справи У березні 2020 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут», ідентичного змісту, у яких заявники просили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального прав, зокрема на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 12 лютого 2020 року не врахував висновку щодо застосування норми права (Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГРМ, Типового договороу розподілу газу,затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року№ 2498) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина третя статті 411 ЦПК України). Зазначили, що при приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що приведення об`єму (обсягу) спожитого споживачем природного газу до стандартних умов є питанням обліку природного газу і відбувається на лічильниках, обладнаних спеціальними засобами для відповідного перерахунку обсягу, а у разі наявності у споживача лічильника, необладнаного відповідними засобами, шляхом застосування Методики № 116 за показаннями побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температуру та тиску газу, що передбачає застосування одного із шести, визначених вказаною Методикою, груп коефіцієнтів для коригування показань лічильника, та передбачено наступними нормативними документами: розділом І Закону України «Про ринок природного газу», яким визначено, що природний газ є товарною продукцією, що «перебуває у газоподібному стані за стандартних умов»; абзацом 2 підпункту 3 глави І розділу ІХ Кодексу ГРМ, яким визначено, що об'єм природного газу у точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсягу) згідно з розділом ХV Кодексу ГРМ. Оператор ГРМ відповідає за переведення об'єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії; статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається за апрапвилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом; Типовим договором розподілу газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року№ 2498, яким передбачено, що розрахунковою одиницею розподіленого та спожитого природного газу є один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ. Крім того, постановою НКРЕКП № 84 передбачено необхідність оператору ГРМ приводити природний газ до стандартних умов відповідно до Методики № 116, незалежно від категорії, до якої відноситься споживач. Пункт 4 постанови НКРЕКП № 84 також прямо містить зобов'язання операторів ГРМ додатково передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про розмір коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача в автоматичному об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також обсяг енергії спожитого природного газу. У цьому аспекті, частиною третьою статті 18 Закону України «Про ринок землі» закріплено принцип рівності споживачів природного газу на ринку з іншими суб`єктами ринку природного газ (постачальники, оператор ГРМ, газовидобувні підприємства), з огляду на, що з метою забезпечення єдності вимірювань всі операції з природнім газом здійснюються за умови приведення його до стандартних умов, тобто лише природний газ, який приведено до стандартних умов, може розглядатися як товар. Обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, не були затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 грудня 2015 року № 847, та у подальшому не входили до встановленого НКРЕКП тарифу на розподіл природного газу. Саме такого правового висновку Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов у постановах від 24 грудня 2019 року у справі № 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18. Так, тариф на розподіл природного газу для АТ «Київоблгаз», затверджений постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року № 2290, не включав обсяги втрат газу оператора ГРМ, неприведеного до стандартних умов. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року у справі № 826/8168/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, та постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо незабезпечення належного розгляду заяви АТ «Київоблгаз» про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для АТ «Київоблгаз» у бік економічно обгрунтованого. Зобов'язано НКРЕКП встановити для АТ «Київоблгаз» економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, зокрема, включивши до складу такого тарифу: витрати на оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат за період 2014-2016 років, у частині, що не була компенсована унаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обгрунтованому рівню, компенсацію недоотриманої тарифної виручки у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік. Також рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року у справі № 836/13735/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо не розгляду заяв АТ «Київоблгаз» про встановлення (перегляд) тарифу від 14 березня 2018 року та від 18 травня 2018 року та зобов`язано НКРЕКП встановити АТ «Київоблгаз» економічно обгрунтований тариф на компенсації за рахунок зміни вартості природного газу для виробничо-технологічних витрат і власних потреб та недоотриманої тарифної виручки у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу за 2017 рік. Однак, незважаючи на наявність вказаних судових рішень, НКРЕКП не було вжито заходів для затвердження (коригування) економічно-обгрунтованих тарифів на розподіл природного газу, з врахуванням обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати та питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі не приведення об'єму газу до стандартних умов. Згідно з доводами касаційних скарг АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут», заявники вбачають порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у: - порушенні судом першої інстанції принципу верховенства права, яке полягає у посиланні, як на норму права, яку застосував суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення, на постанову НКРЕКП № 1498, що порушує пункт 5 частини четвертої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); - порушенні судом апеляційної інстанції принципу остаточності судового рішення, як складової принципу верховенства права, яке полягає у застосуванні при ухвалені оскаржуваного судового рішення, постанови НКРЕКП № 1498 незважаючи на те, що у справі № 640/20904/18 за адміністративним позовом АТ «Київоблгаз» до НКРЕКП про визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП від 23.11.2018 року №1498 «Щодо заборони ПАТ «Київоблгаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами», не винесено остаточного судового рішення; - необгрунтованому відхиленні судами першої та апеляційної інстанцій, без належного мотивування, судових рішень, якими встановлено преюдиційні факти, а саме: рішення Господарського суду Київської області від 06 листопада 2019 року у справі № 911/2549/18, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року, а також постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року від 24 липня 2019 року у справі № 640/21004/18, від 23 липня 2019 року у справі № 640/20232/18, від 30 липня 2019 року № 640/20640/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 640/21401/18, від 08 серпня 2019 року № 640/111/19, від 06 серпня 2019 року № 640/20477/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 640/20691/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 640/20692/18. У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Київоблгаз Збут», у якому відповідач просив задовольнити касаційну скаргу АТ «Київоблгаз», скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з підстав викладених у касаційних скаргах АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут». У травні 2020 року до Верховного Суду також надійшов відзив на касаційні скарги АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому він просив залишити зазначені касаційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права. Зазначив, що посилання відповідачів у касаційних скаргах на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи правових висновків, викладених у постановах від 24 грудня 2019 року у справі № 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18, не є обгрунтованими, оскільки вказані висновки стосуються правовідносин, що не є подібними тим, які виникли між сторонами у даній справі, зокрема: - предметом позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» у справі № 640/21017/18 є визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП(як рішення суб'єкта владних повноважень); - предметом позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» у справі № 640/20866/18 є визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП(як рішення суб'єкта владних повноважень). Зокрема, позови у зазначених справах обгрунтовані тим, що оскаржувані постанови НКРЕКП прийняті з поррушенням законодавчо визначених порядку та процедури, без дотримання основних принципів регуляторної політики, без погодження з іншими Міністерствами, а також з перевищенням повноважень та з порушенням балансу інтересів споживачів, держави і суб`єктів господарювання, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, тоді як у даній справі позивачем оскаржуються дії відповідачів не пов`язані з порушеннями процедурного характеру, а саме порушення ними вимог нормативно-правових актів в частині послуг з розподілу та постачання природного газу (неналежне визначення ціни товару). За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про неврахування зазначених правових висновків Верховного Суду, а також фактів встановлених у адміністративних справах № 640/20904/18, № 640/21004/18, № 640/20232/18, № 640/20866/18, № 640/20640/18, № 640/21401/18, № 640/111/19, № 640/20477/18, № 640/20691/18, № 640/20692/18, на які посилалися відповідачі, як на підставу заперечень проти позову, як таких, що не є преюдиційними щодо даної справи. Зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 12 лютого 2020 року, суд апеляційної інстанції керувався Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГРМ, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 та іншими нормативно-правовими актами, що свідчить про дотримання апеляційним судом принципу верховенства права. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. За змістом частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. 30 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 161/11800/19(провадження № 14-119цс20) за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про захист прав споживачів шляхом визнання незаконними дій постачальника природного газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природний газ, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року. Клопотання мотивовано тим, що передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що дія Методики № 116 у цілому не поширюється на побутових споживачів, тому її положення, зокрема коефіцієнти приведення до стандартних умов, які містяться у додатках Методики № 116, не можуть бути застосовані операторами ГРМ при розрахунках фактично використаних побутовими споживачами об`ємів природного газу. У зв'язку з наведеним, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2019року у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження № К/9901/27491/19) та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 (адміністративне провадження № К/9901/22266/19) про те, що передбачено застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений у додатках до Методики № 116, а не самої Методики №

116. Крім того, колегія суддів дійшла переконання, що справа № 161/11800/19 містить виключну правову проблему, і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у спорах щодо приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, з урахуванням кількості справ, які перебувають на розгляді у касаційному суді. У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20), оскільки вирішення спору, крім іншого, залежить від обгрунтованості поширення дії Методики № 116 на побутових споживачів при розрахунках операторами ГРМ фактично використаних ними об`ємів природного газу. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Ураховуючи наведене, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20). Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження у справі задовольнити. Зупинити касаційне провадження у справі 761/29279/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20)за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про захист прав споживачів шляхом визнання незаконними дій постачальника природного газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природний газ, за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко