Постанова 4851 № 480/3367/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 р.Справа № 480/3367/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. позивача ОСОБА_1 представника позивача Чеботарьова О.П. представника відповідача Вишневського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2020, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 25.08.20 року по справі № 480/3367/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України третя особа Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі відповідач), третя особа Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просив суд: - скасувати рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2020 №118-20; - зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у задоволенні вказаний адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року у справі № 480/3367/20 та прийняти постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що при підготовці висновку на якому ґрунтується рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2020 №118-20 відповідачем було використано будь-яку інформацію в мережі Інтернет щодо країни походження позивача, що є грубим порушення пункту 1.2 абзацу 9 підпункту «е» пункту 5.1. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 (далі - Правила). Вказаний висновок не ґрунтується на інформаційних звітах установ та організацій, які передбачені п. 1.2. Правил. Зазначає, що відповідь Міністерства закордонних справ України від 04.02.2020 №650/17-110-376 не може бути інформацією про країну походження позивача, оскільки це суперечить вимогам п. 1.2. Правил, висновок не має посилань на дослідження законів та інших нормативно-правових актів країни походження позивача, а тому не відповідає вимогам абзацу 4 підпункту «е» пункту 5.1. Правил. Також висновок не відповідає додатку 20 Правил, оскільки не містить штампу територіального органу ДМС, підпис уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС не скріплений печаткою. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Судану, уродженець м. Ель-Джанейна, Західний Дарфур, за національністю суданець, за релігійним переконанням мусульманин, неодружений, має незакінчену вищу освіту, закінчив 5 курсів медичного факультету Сумського державного університету. У 2018 році відрахований з навчального закладу через невиконання умов контракту, а саме: несвоєчасну сплату коштів за навчання. 03.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до УДМС України в Сумській області, у зв`язку з тим, що він не може повернутись до Судану через конфлікт у Дарфурі (поблизу якого він народився) та відсутність там роботи і медичного обслуговування, а також у зв`язку із наявністю загрози його життю, оскільки побоюється переслідувань з боку арабських племен, які підтримуються президентом, та вбивають африканців, до яких він відноситься. Рішенням № 204-19 від 05.06.2019 року ДМС України відмовило позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 по справі №480/2346/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Державної міграційної служби України від 05.06.2019 №204-19 та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Державної міграційної служби України від 27.04.2020 №118-20 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2019, на підставі повторного вивчення документів та матеріалів, ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відсутні. Не погодившись із цим рішенням ДМС України, позивач звернувся до суду із позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2020 №118-20. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Суспільні відносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні регулюються Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (далі Закон №3671-VI ). Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (п.13 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI). Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту встановлений ст.9 Закону №3671-VI. Згідно вимог цієї статті працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, направляє особу, яка подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на медичне обстеження, що проводиться в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Документи, отримані або підготовлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою. Процедура розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначена Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №

649. Пунктами 6.1-6.5 зазначених Правил передбачено, що у разі надходження до Державної міграційної служби України особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС протягом місяця здійснюються всебічне вивчення та оцінка всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Під час здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, Державна міграційна служба України має право: вимагати подання додаткової інформації від територіального органу ДМС, який здійснював розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; з метою уточнення відомостей, що містяться у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або документів, які знаходяться в особовій справі заявника, отримувати додаткову інформацію, яка може мати суттєве значення для прийняття обґрунтованого рішення за заявою; звертатись з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів; повертати справу на доопрацювання до територіального органу ДМС, який здійснював розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за умови наявності недостатніх відомостей для розгляду справи і прийняття обґрунтованого та неупередженого рішення, неналежного оформлення особової справи. Документи, що отримані або підготовлені Державною міграційною службою України під час розгляду особової справи заявника та заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника. У разі незгоди із мотивувальною частиною висновку територіального органу ДМС, який розглядав справу, або його пропозиціями Державна міграційна служба України із дотриманням положень підпункту "е" пункту 5.1 розділу цих Правил готує власний письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 22). За результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС, який розглядав заяву, ДМС приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) (додаток 23). Строк прийняття зазначеного рішення може бути продовжено наказом ДМС, але не більш як до трьох місяців. Отже, рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ДМС України приймає після всебічного вивчення та оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної міграційної служби України від 05.06.2019 №204-19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, як особі стосовно якої встановлено, що умови передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відсутні. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 по справі №480/2346/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Державної міграційної служби України від 05.06.2019 №204-19 та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому суд, при винесенні рішення зазначив, що підставами скасування рішення від 05.06.2019 №204-19 є те, що інформація по країні походження, яка досліджувалась ДМС України при прийнятті рішення та, яка викладена у висновку (станом на 2015-2018 роки) не містить актуальної, станом на час прийняття рішення, інформації, з урахуванням того, що ситуація в країні суттєво змінилася в квітні 2019 року; висновки УДМС України в Сумській області про те, що у зв`язку зі зміною влади в країні спостерігаються позитивні тенденції щодо виходу з кризи та покращання соціально-політичної ситуації в країні нічим необґрунтовані. При повторному розгляді заяви та прийняття рішення від 27.04.2020 №118-20, Державною міграційною службою України встановлено, що на території Судану не спостерігається випадки загальнопоширеного насильства та відсутні ознаки відкритого збройного конфлікту, через що може існувати індивідуальна загроза життю заявника в разі повернення до країни походження. У деяких регіонах країни спостерігаються випадки міжплемінних сутичок, проте їх наявність не має ознак тенденційності та є здебільшого спорадичним явищем. Згідно висновку відповідача від 13.03.2020 року було враховано зокрема наступну інформацію про країну походження. За інформацією UNOCHA упродовж останніх 3 років збільшилась кількість осіб, які повертаються до Судану, в тому числі і в Дарфур (джерело: hH|Xs:/Avww.ecoi.net/en/file/local/2022861/ARC Darfur countrv_ report January 2020 final.pdf. crop. 108, неофіційний переклад, остання дата доступу 13.03.2020). За даними МОМ "в 2019 году ...из общего числа возвращающихся лиц 128 429 (83%) были возвращенцами из-за внутреннего перемещения, а 26 688 (17%) были возвращенцами из-за рубежа. За последние два года число возвратившихся в Дарфуре превысило число вновь перемещенных лиц». ІНФОРМАЦІЯ_2 остання дата доступу 13.03.2020. Окремо взято до уваги, що з європейських країн громадяни Судану повертаються до країни громадянської належності як добровільно, так і примусово, що свідчить про оцінку країнами СС ситуації в Судані як таку, що не загрожує життю та здоров`ю громадян, (джерело: Report of a fact-finding mission to Khartoum. Sudan Conducted between 10 and 17 August 2018 Published: November 2018. https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploadss stem/uploads/atlachment data/Пlc/759280/Snda n -_FFM_report_2018_-_NAD-returns.pdf. неофіційний переклад, остання дата доступу 13.03.2020). За інформацією МЗС України від 04.02.2020 №650/17-110-376, в Судані не існує загрози життю та свободі громадян країни, які повернулися додому після завершення навчання за кордоном. Натомість, кількість суданських студентів, які виїжджають за кордон з метою навчання, зростає щороку. До того ж, на підставі проведеного відповідно до «Рекомендации УВКБ ООН по международной защите №4: Альтернатива бегства или перемещения внутри страны согласно статье 1А(2) Конвенции 1951 года о статусе беженцев и/или Протокола к ней 1967 года, 23 июля 2003, HCR/GІP/03/04, ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) аналізу, можна дійти висновку, що у заявника є альтернатива внутрішнього переміщення та проживання в м. Хартум чи в іншому регіоні Судану, де не має ризику для його життя та фізичній недоторканості. Існує регулярне повітряне сполучення з Республікою Судан: до аеропорту м. Хартум здійснюються регулярні міжнародні (Дубай, Стамбул, Доха тощо) та внутрішні рейси. ( ІНФОРМАЦІЯ_4 остання дата доступу 13.03.2020), що дає змогу заявнику безпечно потрапити до країни громадянської належності. Як проаналізовано, вихідці з Дарфуру не стикаються з прямою соціальною дискримінацією. Суданці, в тому числі вихідці з Дарфуру, не обмежені в праві вільного пересування територією країни, їх багато проживає як в Хартумі (близько 1 мільйона чоловік), так і в інших містах Судану. В Хартумі вони етнічно, соціально та економічно різноманітні і включають, як заможних людей, які займають посади в уряді, бізнесі, юриспруденції, наукових колах, силах безпеки і медицині, а також декілька тисяч студентів, так і малозабезпечених. Вони створили громадські та етнічні асоціації в районах свого проживання (джерело: https://assеts.publіshing.scrvice.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachmcntdata/file/847564/Sudan_ - Non-Arab_Darопiris_- СТІК -_ v4.0 _November_2019_.pdf, остання дата доступу 12.03.2020). Рівень кримінальної активності у столиці країни - Хартумі є відносно не високим. https:friend.mfa.gov.ua/#/countries? остання дата доступу 10.03.2020. Як повідомляють відкриті джерела, «в целом, нет информации о том, что люди, возвращающиеся в Хартум, сталкиваются с реальным риском подвергнуться пыткам или другим формам жестокого обращения. Таким образом, Хартум считается безопасным местом, независимо от того, из какого региона происходят граждане Судана.....неарабские дарфурцы, как правило, не подвергаются риску преследования или серьезного вреда исключительно по причине их этнической принадлежности в Хартуме». http://www.emnsweden.se/download/18.1еf19f6е163f45d340a245c/1536923916093/Retum%20to%20Sudan.pdf? неофіційний переклад, остання дата доступу 12.03.2020. У звіті по країні походження за лютий 2020 року зазначено, що «за период с 10 июля 2018 года по 10 декабря 2019 года не было опубликовано никакой информации о насилии в отношении возвращенцев в Хартум или Омдурман». https://www.ecoi.net/en/nie/local/2024080/ARC_C01Report_onKhartoum- Omdurman_February_2020.pdf, стор.33, неофіційний переклад, остання дата доступу 13.03.2020. Таким чином, у даній справі не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між можливою загальною небезпекою в умовах відсутності відкритого збройного конфлікту та індивідуальною загрозою для життя та здоров`я заявника. Як встановлено з відкритих джерел інформації, в Судані 10 липня 2019 року за рішенням суду поновлено доступ до Інтернету для всіх користувачів країни. Доступ до мобільного Інтернету і соціальних мереж був обмежений лише 36 днів через антиурядові акції протесту (джерела: ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.07.2019. https://golosislama.com/news.php?id=36809 від 10.07.2019, остання дата доступу 12.03.2020). Враховуючи вищевикладене, погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийняті оскаржуваного рішення органами ДМС взята повна, актуальна інформація про країну походження, з урахуванням того, що ситуація з квітня 2019 року, як зазначає позивач, змінилась, використані та проаналізовані безліч джерел, які вказують на відсутність загрози життю, безпеці та свободі жителів Судану. Відповідно до 1.2. Правил інформація про країну походження - інформаційні звіти про становище в країнах походження біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, підготовлені Міністерством закордонних справ України, Державною міграційною службою України, Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (далі - УВКБ ООН), національними та міжнародними організаціями, що спеціалізуються на зборі та виданні такої інформації або звітів. Доводи апеляційної скарги про те, що при підготовці висновку на підставі якого прийнято рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2020 №118-20 відповідачем було використано будь-яку інформацію в мережі Інтернет та не використано інформаційних звітів установ та організацій, колегія суддів відхиляє оскільки змістом вказаного висновку від 13.03.2020 року підтверджено використання відповідачем інформаційних звітів про становище в країні походження позивача національними та міжнародними організаціями, що спеціалізуються на зборі та виданні такої інформації або звітів. Посилання позивача на те, що лист Міністерства закордонних справ України від 04.02.2020 №650/17-110-376 не може бути інформацією про країну походження позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки приписами Правил не визначено форму викладення інформаційного звіту, а тому відсутні підстави вважати, що інформаційний звіт не може бути викладений у формі листа. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок відповідача не має посилань на дослідження законів та інших нормативно-правових актів країни походження позивача, колегія суддів відхиляє оскільки у відповідності до приписів п. 6.10. Правил процедура повторного розгляду заяви здійснюється виключно з урахуванням висновків суду, що стали підставою для скасування рішення ДМС, відсутність дослідження законів та інших нормативно-правових актів країни походження позивача не було підставою для скасування попереднього рішення ДМС України № 204-19 від 05.06.2019 року. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про невідповідність висновку відповідача вимогам додатку 20 до Правил через відсутність штампу територіального органу ДМС та те, що підпис уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС не скріплений печаткою, оскільки зі змісту висновку колегією суддів встановлено наявність штампу та печатки на підпису уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2020 №118-20 відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є правомірним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року у справі № 480/3367/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 по справі №480/3367/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 19.03.2021 року