Постанова 4824 № 755/16129/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/1193/2021 Справа 755/16129/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Богдан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Галагана В.І. в м. Київ 12 листопада 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування квартирою, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Заяву мотивувала тим, що 10 квітня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва частково задоволено позов ПАТ «СК «Рідна» про усунення перешкод в користуванні майном та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод уповноваженим працівникам позивача у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 з передачею ключів від даної квартири, а також стягнуто з неї судовий збір. Позов до ОСОБА_1 ґрунтується на заочному рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року (справа № 755/11812/16-ц) відносно її сина ОСОБА_2 за позовом ПАТ «СК «Рідна» до ОСОБА_2 про компенсацію завданих збитків. За таким заочним рішенням з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «СК «Рідна» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 76803 грн. та судовий збір 1378 грн., а всього 78181 грн., у рахунок цього боргу було звернуто стягнення на майно ОСОБА_2 , яке складає одну кімнату у квартирі його матері ОСОБА_1 30 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на заочне рішення, та йому було відмовлено, потім звернувся до Верховного Суду. 13 червня 2020 року ОСОБА_1 стало відомо про рішення Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського суду м. Києва та на ухвалу Апеляційного суду м. Києва по справі № 755/11812/16-ц за позовом ПАТ «СК «Рідна» до ОСОБА_2 про стягнення компенсації завданих збитків. Постановою касаційної інстанції по даній справі скасовано рішення апеляційного суду та направлено на розгляд до апеляційної інстанції. Вказувала, що ухвалюючи рішення про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відносно ОСОБА_1 , Дніпровський районний суд м. Києва не звернув уваги на істотні для справи обставини та не встановив, що у провадженні того ж Дніпровського районного суду, потім апеляційного та касаційного, розглядається справа відносно її сина ОСОБА_2 , вирішення якої напряму стосується справи, що розглядається. ОСОБА_1 не мала знати про апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, оскільки її син на час розгляду справи та по теперішній час відбуває покарання з позбавленням волі та діє через свого представника. Вважала наявність провадження у справі № 755/11812/16-ц відносно ОСОБА_2 , а саме постанову Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, істотною обставиною для справи № 755/16129/18 відносно його матері-інваліда ОСОБА_1 , яку суд мав встановити, оскільки рішення по одній справі безпосередньо впливає на рішення по іншій справі. Додатково повідомляла, що є особою з інвалідністю першої групи. На підставі вищевикладеного просила скасувати судове рішення та зупинити провадження у справі до остаточного вирішення справи № 755/11812/16-ц за позовом ПАТ «СК «Рідна» до ОСОБА_2 про стягнення компенсації завданих збитків. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Заявник ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, зазначала, що розглядаючи справу за її відсутності як заявника, суд першої інстанції у грубій формі порушив її процесуальні права, тим самим позбавив її можливості брати участь в судовому засіданні, захищати свої права та інтереси. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду невідомі. Встановлюючи таку обставину, суд першої інстанції не врахував її заяву від 11 листопада 2020 року, в якій вона повідомила суд, що знаходиться на лікуванні та деякий час не зможе брати участь у судових засіданнях, додала копії медичних документів як докази на підтвердження її хвороби та знаходження на лікуванні, зазначила, що бажає бути особисто присутньою у всіх судових засіданнях по даній справі. Посилалася на п. 5 ч. 1 ст. 4 ЦПК України, згідно якої жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному ЦПК України порядку. 11 листопада 2020 року вона завчасно повідомила суд відповідною заявою (повідомленням), що у цій справі діє самостійно без представника. Таким чином, судом першої інстанції не надано їй можливість подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Їй не були надані письмові пояснення (заперечення) другої сторони справи щодо її заяви про перегляд рішення, які надійшли до суду, та вона не мала можливості з ними ознайомитися. Про письмові пояснення другої сторони вона дізналась лише з ухвали суду. Вважала незаконним залишення без задоволення її заяви про зупинення провадження у справі, що розглядається, на підставі її хвороби, суд мав зупинити провадження або відкласти слухання справи, бо причини неявки в судове засідання є поважними та надані суду завчасно, одразу після їх виникнення. Від позивача ПАТ «СК «Рідна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що заявник мала реальну можливість брати участь в судовому процесі через представника або подати до суду будь-які письмові докази, заяви, пояснення через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом, дистанційні засоби зв`язку, натомість 11 листопада 2020 року, тобто напередодні судового засідання з розгляду її заяви без жодного обґрунтування розірвала укладений з адвокатом договір про надання юридичної допомоги та подала до суду заяву про зупинення провадження у справі. Апеляційна скарга фактично не містить жодних нових доказів, пояснень, які не були подані заявником (відповідачем) разом з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та не були враховані судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, а тому залишається незрозумілим, яким саме чином лише сам факт особистої присутності заявника (відповідача) мав вплинути на зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Вказував, що з урахуванням обставин справи, стану здоров`я заявника (відповідача), процесуальної поведінки сторони відповідача зупинення судом першої інстанції провадження у справі безумовно призвело б до порушення визначеного строку на розгляд вказаної заяви, принципу розумності строку розгляду справи судом, порушення права позивача на своєчасний розгляд, вирішення справи та жодним чином не сприяло б всебічному, повному, об`єктивному дослідженню всіх обставин справи, судом першої інстанції не були порушені процесуальні права заявника (відповідача), а тому оскаржувана ухвала суду винесена з додержанням норм матеріального, процесуального права, є законною і обґрунтованою. В судове засідання 17 березня 2021 року учасники справи повторно не з`явились; від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності ПАТ «СК «Рідна», від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв`язку з тим, що вона продовжує лікування, готується до операції та регулярно проводить призначені передопераційні процедури, а після одужання хоче безпосередньо приймати участь в судових засіданнях. Справа знаходиться в провадженні Київського апеляційного суду з 28 грудня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Апеляційний суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання або вручення процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. З огляду на вказане, враховуючи необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання і можливість розгляду справи у відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи без задоволення заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду доказів наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; при цьому судом враховано, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року по справі № 755/11812/16-ц, на якому ґрунтується рішення у справі № 755/16129/18, станом на день розгляду даної заяви не скасовано апеляційною та/або касаційною інстанціями, є таким, що набрало законної сили, а наявність касаційного провадження на ухвалу апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення у справі № 755/11812/16-ц не є нововиявленою обставиною та підставою для скасування рішення районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року у справі № 755/16129/18. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи із наступного. Із матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2018 року ПАТ «СК «Рідна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, а саме ј частиною квартири за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ винесено постанову від 07 лютого 2018 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу в межах виконання виконавчого листа № 755/11812/16, виданого 11 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі за позовом ПАТ «СК «Рідна» до ОСОБА_2 про стягнення 78181 грн. В подальшому ПАТ «СК «Рідна» було проведено оформлення права власності на передане йому в рахунок погашення боргу майно, при цьому факт оформлення за позивачем права власності на ј частину квартиру підтверджено свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 березня 2018 року, та витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 березня 2018 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ПАТ «СК «Рідна» в особі уповноважених працівників ПАТ «СК «Рідна» в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 з передачею ключів від даної квартири одному з уповноважених працівників ПАТ «СК «Рідна», стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в розмірі 1762 грн., в решті позову відмовлено (а. с. 116 - 120 т. 1). В липні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами, якими вважала постанову Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 755/11812/16-ц. Крім того, вважала наявність провадження справи № 755/11812/16-ц відносно ОСОБА_2 істотною обставиною для справи № 755/16129/18 відносно ОСОБА_1 , яку суд мав встановити, оскільки рішення по одній справі впливає на рішення по іншій справі. Додатково посилалася на те, що вона є особою з інвалідністю. Також судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 755/11812/16-ц за позовом ПАТ «СК «Рідна» до ОСОБА_2 про стягнення компенсації завданих збитків, копія якого додана до заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Рідна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 76803 грн., судовий збір в розмірі 1378 грн., а всього 78181 грн. (а. с. 200 - 201 т. 1). Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 755/11812/16-ц скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року, та направлено справу до суду апеляційної інстанції (а. с. 203 - 205 т. 1). Згідно копії довідки МСЕК, ОСОБА_1 присвоєно І групу інвалідності з 21 липня 2020 року, до цього їй була присвоєна ІІІ група (а. с. 206, 237 т. 1). Наведене підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Частина третя статті 429 ЦПК України визначає, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Таким чином перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Судом першої інстанції було належним чином досліджено докази, наявні в матеріалах справи, правильно застосовано п. 1 ч. 2, п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України і зроблено висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 755/11812/16-ц за позовом ПАТ «СК «Рідна» до ОСОБА_2 про стягнення компенсації завданих збитків на день розгляду заяви не скасовано апеляційною та/або касаційною інстанцією, а сама по собі наявність касаційного провадження на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на рішення у справі № 755/11812/16-ц не є нововиявленою обставиною та підставою для скасування рішення районного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 755/16129/18. Отже, оскільки заявником не було доведено передбачених ст. 423 ЦПК України підстав для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, і доводи заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зводяться лише до потенційної можливості скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 755/11812/16-ц, судом першої інстанції правомірно було відмовлено заявнику в задоволенні заяви про перегляд рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами. Апеляційний суд приймає до уваги, що по суті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами апеляційна скарга доводів і заперечень не містить, а ґрунтується виключно на допущених, на думку заявника, порушеннях судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, розглянувши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у її відсутності і відхиленні заяв про зупинення провадження у справі на час її хвороби, оскільки суд мав або зупинити провадження або відкласти розгляд справи. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Виходячи із аналізу наведеної норми, обов`язковою підставою для скасування судового рішення є розгляд справи у відсутність учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо цей учасник сам подає апеляційну скаргу і зазначає такі підстави для скасування. Враховуючи, що в матеріалах справи на а. с. 221 т. 1 наявне рекомендоване повідомлення про вручення 30 жовтня 2020 року копії ухвали про відкриття провадження за нововиявленими обставинами із зазначенням дати судового засідання 12 листопада 2020 року заявнику ОСОБА_1 , посилання апеляційної скарги на положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що суд, розглянувши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у її відсутності як заявника, не задовольнив заяву про зупинення провадження в справі і не відклав судове засідання, порушив у грубій формі її процесуальні права, позбавив можливості брати участі в судовому засіданні, захищати свої права та інтереси, апеляційний суд виходить із наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ст. 7, 43 ЦПК України будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу. Дійсно, із матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2020 року через канцелярію суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження в справі, мотивовану тим, що з 04 листопада 2020 року знаходиться на амбулаторному лікуванні з приводу нестабільності компонентів кульшових суглобів (ендопротези), виражений больовий синдром, прогнозований термін лікування становитиме 16 лютого 2020 року (дату вказано в редакції заяви ОСОБА_1 ). Висловивши бажання особисто приймати участь в судових засіданнях і повідомивши, що договір про надання юридичних послуг з представником розірвано з 11 листопада 2020 року, просила зупинити провадження в справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 253 ЦПК України на час хвороби. До заяви про зупинення провадження в справі додано копію довідки КП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», згідно якої ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 04 листопада 2020 року по 16 грудня 2020 року (а. с. 238 т. 1), копія довідки до акту огляду МСЕК, копія довідки консультативного висновку експерта за напрямком ортопедії та травматології Департаменту охорони здоров`я КМДА Київської міської клінічної лікарні №

2. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За таких обставин суд першої інстанції, не вирішивши питання про відкладення розгляду справи за умови першої неявки заявника ОСОБА_1 , яка у заяві про зупинення провадження недвозначно виразила своє волевиявлення взяти особисту участь в судовому засіданні, та розглянувши заяву у відсутності заявника, діяв всупереч положень ЦПК України і не дотримався процесуальних прав заявника. Разом із тим, посилання ОСОБА_1 на те, що суд неправомірно розглянув справу у її відсутності, не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). Однак доводи апеляційної скарги у сукупності не свідчать про те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною. Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить жодних нових доказів, пояснень, які не були подані заявником разом із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та не були враховані судом при винесенні оскаржуваної ухвали суду, а отже заявником в апеляційній скарзі не обґрунтовано, яким чином лише сам факт особистої присутності заявника міг вплинути на зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються, з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35). З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявити особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03 від 01 квітня 2008 року). Виходячи із наведених вимог закону і практики ЄСПЛ, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що письмові пояснення позивача ПАТ «СК «Рідна» ОСОБА_1 не отримувала і дізналася про них лише із ухвали суду, оскільки заявник не була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи до судового засідання, в тому числі через представника Осадчука А.В. , договір про надання правової допомоги з яким вона розірвала лише 11 листопада 2020 року. Враховуючи ту обставину, що в судове засідання 12 листопада 2020 року адвокат Осадчук А.В. з`явився як вільний слухач, а отже не був позбавлений об`єктивної можливості представляти інтереси заявника в цьому засіданні за умов чинності договору про надання правової допомоги, дії ОСОБА_1 щодо розірвання договору напередодні судового засідання не можна вважати такими, що відповідають вимогам добросовісного користування належними їй процесуальними правами. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.