Ухвала КЦС ВС № 755/11812/16-ц

Ухвала 13 жовтня 2021року м. Київ справа № 755/11812/16-ц провадження № 61-16644ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» (далі - ПрАТ «СК «Рідна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу. Позов ПрАТ «СК «Рідна» мотивувало тим, що на підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» відповідач зобов`язаний сплатити розмір виплаченого страхувальнику страхового відшкодування в порядку регресу, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 11 лютого 2016 року, вину відповідача у скоєнні якої встановлено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року позов ПрАТ «СК «Рідна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Рідна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 76 803,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року скасовано та ухвалено в цій частини нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Рідна» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 76 803 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за відсутності відповідача та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату та час судових засідань. Також посилається на те, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, дотримання розумних строків розгляду справи, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 76 803 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн). Таким чином, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Заявник у касаційній скарзі вказав, що справа має для нього виняткове значення, оскільки виконання судових рішень, які оскаржуються, призвело до накладення арешту на єдине житло відповідача, який має двох малолітніх дітей, та передачу цього майна страховій компанії в рахунок погашення боргу, тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Колегія суддів, враховуючи ціну позову, правовідносини, в яких виник спір, а також недоведення відповідачем у судах попередніх інстанцій необґрунтованості позовних вимог у цій справі, яка розглядалась судами протягом п`яти років, не може погодитись із тим, що ця справа має виняткове значення для ОСОБА_1 . Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. При цьому враховано, що доводи касаційної скарги значною мірою стосуються необхідності переоцінки доказів, що у відповідності до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта