Ухвала КЦС ВС № 569/14864/20

Ухвала 31 серпня 2021року м. Київ справа № 569/14864/20 провадження № 61-14086ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міськогосуду Рівненської області від 01 квітня 2021року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь невиплачене страхове відшкодування у розмірі 254275,21 грн, а також 120 300 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 14 квітня 2017 року між нею та ПрАТ «СК «Провідна» було укладено договір добровільного комплексного автострахування № 06/0683540/1809/17 транспортного засобу Audi А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначала, що у 2017 року сталась страхова подія, страхове відшкодування за якою було виплачено відповідачем22 листопада 2017 року в розмірі 14 134, 98 грн. 13 березня 2018 року сталася страхова подія за участю застрахованого транспортного засобу, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом. Відповідачем здійснено страхове відшкодування на загальну суму 831 589,79 грн. Позивачка вважала, що ПрАТ «СК «Провідна» у порушення умов договору не доплачено їй страхове відшкодування у розмірі 254275,21 грн, оскільки пунктом 8 договору страхування № 06/0683540/1809/17 передбачена страхова сума у розмірі 1 100 000 грн. Зазначала, що внаслідок неповної виплати страхового відшкодування їй була заподіяна моральна шкода. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2021року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якійзаявниця просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявниця вказує на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 344/7042/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 374 575,21 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесятирозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 250 = 567 500, 00 грн). Отже, касаційна скарга подана насудові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом не встановлено. Колегія суддів, враховуючи ціну позову, правовідносини, в яких виник спір між сторонами, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, а також доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що ця справа не може бути визнана такою, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або такою, що становить суспільний інтерес чи має виняткове значення для заявниці. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2021року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди - відмовити. Копію ухвали у справі № 569/14864/20 та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович