Постанова Київський апеляційний суд № 753/888/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/1497/2021 Справа № 753/888/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Александрова Д.О., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва Бондаренко М.С. від 10 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн., із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Згідно з постановою суду, водій ОСОБА_1 02 грудня 2020 року о 01 год. 20 хв. на вул. А. Горбунова, 2, у м. Києві, керував транспортним засобом марки «Opel Omega Caravan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, як вказано у протоколі, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, за ознакою повторності. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, постановленим без з`ясування всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, адвокат Александров Д.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що 02.12.2020 року ОСОБА_1 не керував автомобілем, а повертався з роботи додому пішки, коли до нього під`їхав знайомий з роботи. Через 5 хвилин під`їхала патрульна машина, поліцейські перевірили документи у нього та у водія, після перевірки звинуватили його у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Стверджує, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення за ст. 130 КУпАП. Водієм насправді був ОСОБА_2 , який керував автомобілем на підставі довіреності, у нього були ключі від автомобіля. З протоколом за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 категорично не погоджується, оскільки доказів його вини поліція суду не надала, доказів керування та зупинки на місці складання протоколу поліція ОСОБА_1 не надала, він автомобілем не керував, а з вимогою про проходження огляду на стан сп`яніння можна звертатися виключно до водіїв. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення не була доведена поліцейськими та будь-яких порушень ПДР він не вчиняв. Жодних сторонніх свідків вчинення правопорушення та керування поліція також не надала. Адвокат надав відповідь ГУНП з роздруківкою стенограмми дзвінків ОСОБА_1 на лінію 102 зі скаргами на дії поліції та що він не водій. Водій ОСОБА_2 від свого імені сплатив штрафи за постановою поліції, чеки про сплату штрафів адвокат суду надав як доказ. Суд першої інстанції викликав ОСОБА_2 , але він не з`явився до суду, пояснив адвокату, що турбується, щоб його не притягнули до відповідальності за ст. 130 КУпАП замість ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що фабула протоколу викладена за своїм змістом як фабула ч.1 ст. 130 КУпАП, ознака повторності відсутня. З викладеного тексту фабули не вбачається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 при наданні пояснень заперечував обставини того, що 02 грудня 2020 року о 1 год. 20 хв. по вул. А. Горбунова, 2, у м. Києві, керував транспортним засобом, зазначаючи, що він йшов з роботи додому на вул. Вересневу. Не заперечував, що знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Адвокат Александров Д.О. підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував санкцію ч. 2 статті 130 КУпАП, що передбачає більш суворіший вид відповідальності. Просив перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення не зазначено про ознаки повторності. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Александрова Д.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги та переглянувши відеоматеріали досліджуваних подій за участю водія ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Приймаючи вказану постанову, суд першої інстанції вважав доведеним вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП України, оскільки на підтвердження вказаного в матеріалах справи наявні:протокол про адміністративне правопорушення від 02 грудня 2020 року серії ДПР18 № 005988, складений стосовно ОСОБА_1 ; пояснення двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які засвідчили, що водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Drager або у лікаря-нарколога; довідка щодо притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; копія постанови суду від 29 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо наданих суду доказів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме відеозапису з бодікамери поліцейського, суд дійшов висновку, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 , оскільки відеозапис розпочинається з моменту, коли двигун автомобіля ще працював. Відеозапис триває достатньо тривалий час і з чітким зображенням. Також ОСОБА_1 , знаходячись на місці водія, заблокувався у автомобілі, не хотів вимикати двигун, не хотів надавати свої документи. Вийшовши з автомобіля, намагався залишити місце події, дійсно телефонував на лінію 102, повідомивши, що проходив повз, а його чомусь зупинила поліція як перехожого. Відхиляючи доводи захисника про те, що інша особа сплатила послуги штрафмайданчика суд у постанові зазначив, що вказана обставина не свідчить про те, що ця особа вчинила адміністративне правопорушення замість ОСОБА_1 . Також суд першої інстанції не прийняв заперечення захисника, що з наведеного правопорушення у протоколі не вбачається ознаки повторності, хоча щодо передбаченої відповідальності працівником поліції вказана у протоколі саме "ч. 2 ст. 130 КУпАП", без виправлень. З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд вважав, що є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, - повторне протягом року керування транспортним засобом в ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в лікаря-нарколога, всупереч п. 2.5 (а) Правил дорожнього руху України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу від 02 грудня 2020 року про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 005988 , 02 грудня 2020 року о 01 год. 20 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Omega Caravan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля та в лікаря нарколога у встановленому законом порядку у присутності двох свідків водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). Вказані обставини засвідчили в протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Даний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським роти № 1 батальйону № 3 полку № 1 УПП 1 м. Києві ДПП сержантом поліції Сивків Б.С. Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 або його адвокатом дій працівників поліції. В судовому засіданні судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. При перегляді відеозапису ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що саме він перебував за кермом автомобіля. З відеозапису, початок якого зафіксовано 02.12.2020 року о 00 год. 58 хв., вбачається, що автомобіль марки «Opel Omega Caravan», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений водієм на вимогу працівників поліції, які при зупинці автомобіля вказали водію про порушення ним правил дорожнього руху, а саме - керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком в темний час доби. На вимогу працівника поліції надати документи, а саме посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, страхового полісу, водій ОСОБА_1 запропонував вирішити це питання по іншому, на що працівник поліції відмовився. В той же час, автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , продовжив рух (покотився), і працівник поліції звернувся до ОСОБА_1 з вимогою поставити автомобіль «на ручник», що і було зроблено водієм. В подальшому ОСОБА_1 надав поліцейському посвідчення водія особи, яка перебувала на пасажирському сидінні (пасажира). Своє посвідчення водія ОСОБА_1 не надав, вказавши, що забув його вдома. Тоді на вимогу працівника поліції ОСОБА_1 надав свій паспорт громадянина України, на підставі якого працівником поліції було з`ясовано, що посвідчення водія у ОСОБА_1 було вилучено раніше у зв`язку з накладенням на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України. Зазначену обставину ОСОБА_1 підтвердив. Після цього ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, за кермом якого перебував, та почав телефонувати до поліції і викликати наряд, стверджуючи про порушення його прав як пішохода. При цьому, транспортний засіб довгий час стояв з включеним двигуном. Разом з тим, на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки автомобіля або у лікаря-нарколога відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і стало підставою для складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за порушення останнім п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дослідивши відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано всі вимоги закону щодо дій при складанні адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 , порушень Інструкції з переглянутого відеозапису виявлено не було. На будь-які порушення сторона захисту також не посилалась в суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735). Як передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з вимогами, передбаченими п. 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються постановою серії ЕАН № 3505518 про накладення адміністративного стягнення від 02 грудня 2020 року, прийнятою інспектором патрульної поліції - сержантом поліції Сивків Б.С., відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КпАП України, а саме: 02 грудня 2020 року о 1 год. 20 хв. керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком в темний час доби та будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. На ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. ( а.с. 3). Доводи адвоката Александрова Д.О. про те, що ОСОБА_1 не вчиняв даного правопорушення і це підтверджується квитанцією про сплату штрафу, в якому платником вказаний ОСОБА_2 , суд вважає безпідставними, оскільки вказана постанова у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не оскаржена, а факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується вищевказаними доказами. Доводи апелянта про те, що у протоколі не зазначено про повторне вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КпАП України, протягом року, а тому ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності саме за ч. 2 ст. 130 КпАП України, - не заслуговують на увагу, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення додано копію постанови судді Миронівського районного суду Київської області від 29.09.2020 року у справі № 371/798/20, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с 5-7). База даних МВС «Адмінпрактика» містить відомості про те, що ОСОБА_1 29 вересня 2020 року, тобто протягом року, притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (а.с.4). Крім того, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 особисто підтвердив факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить досліджений відеозапис. Відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає, в тому числі, за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним з доказів. При цьому суд, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, має оцінити усі докази, які були зібрані і надані як поліцейськими, так і стороною захисту. Тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності та законності постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено. Отже, апеляційна скарга адвоката Александрова Д.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП,- постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича - залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук