Постанова 4824 № 761/38822/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/38822/20 головуючий у суді І інстанції: Фролова І.В. провадження №22-ц/824/5053/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 16 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного судуміста Києва від 25 січня 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 20 січня 2021 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в обґрунтування якої, позивач зазначив що в рамках даної справи, станом на дату розгляду даної заяви, виконавцем здійснюється списання коштів позивача при примусовому виконанні виконавчого напис, стягується винагорода виконавця, а також здійснюються інші примусові заходи по стягнення боргу за виконавчим листом. З оглядом на вищевикладене позивачка вважає, що в даному випадку необхідно зупинити стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується в судовому порядку. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і задовольнити заяву про забезпечення позову. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, оскільки між сторонами наявний спір, і на сьогодні в ході виконання оспорюваного виконавчого напису на підставі постанов приватного виконавця про арешт коштів та майна боржника забезпечується виконання виконавчого напису. Зазначає, що у випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач буде змушений знову звертатись до суду з позовом про повернення грошових коштів, стягнутих в порядку виконання оскарженого виконавчого напису, а у разі відмови у позові, виконавче провадження буде відновлено та реалізовано примусове стягнення боргу, тобто права відповідача не будуть порушені. Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що із заяви не вбачається необхідність зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №16813 від 14.08.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай О.С. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 86824,88 грн., і таке зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є підміною рішення суду. А також зазначив, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, позивачем буде досягнуто мети позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, без розгляду справи по суті. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову, визначених п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржений боржником у судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Відповідно до п. 4 постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Встановлено, що спір у даній справі виник щодо правомірності видачі виконавчого напису №16813 від 14.08.2020 р., вчиненого приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 86824,88 грн.. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом. При цьому, за вказаним виконавчим написом, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М., 11 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження №63664232. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що можливість стягнення грошових коштів з позивача в рамках виконавчого провадження є достатнім обґрунтуванням того, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Виконавчий напис нотаріуса, який є виконавчим документом, оскаржується боржником у судовому порядку. В даному випадку, забезпечення позову до вирішення цивільної справи по суті на підставі такого виконавчого документа відповідає передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України виду забезпечення позову (зупинення стягнення за виконавчим документом). Такі заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, а відтак, висновок суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є необґрунтованим. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 203/1491/19. Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, а заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, і не дотримався положень ст. 149, 150 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №16813 від 14 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичемза яким стягнуто з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»«Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) заборгованості у розмірі 86824,88 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «17» березня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко