Постанова 4824 № 355/1334/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/15307/2021 Справа 355/1334/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 24 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області в складі судді Червонописького В.С., постановлену в смт. Баришівка 16 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вказувала, що 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» борг у розмірі 19336 грн. Про наявність вказаного виконавчого напису дізналася в серпні 2021 року після отримання від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. засобами поштового зв`язку постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену в межах виконавчого провадження № 65976252. Зазначала, що про наявність у неї боргу перед ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» їй відомо не було, з даним товариством вона не має жодних договірних зобов`язань, відтак підстави виникнення заборгованості їй невідомі. Зазначала, що має намір звернутися до Баришівського районного суду Київської області з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наразі приватним виконавцем вчиняються дії щодо звернення стягнення на належні їй грошові кошти на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса, вказаними діями порушуються її права, адже у разі подальшого стягнення з неї грошових коштів виконання ймовірно позитивного рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, буде утруднено. На підставі вищевикладеного просила прийняти заяву про забезпечення позову до розгляду та зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 21 травня 2021 року № 30764, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., яким запропоновано стягнути з неї, ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» борг у розмірі 19336 грн., який знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. (ВП № 65976252). Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено. Заявник ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просила скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги повторно викладала обставини, зазначені в заяві про забезпечення позову. Посилалася на те, що підставою для відмови у задоволенні заяви є висновки суду про те, що заявником не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, однак вона, посилаючись на ст. 149, 150 ЦПК України, такі висновки вважає безпідставними. Вказувала, що важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вважала, що враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у застосуванні такого виду забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який боржник має намір оскаржити в судовому порядку. Так, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Посилалася на постанову Верховного Суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/1040/18, в якій колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій повідомила, що має намір подати позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, однак оскільки приватним виконавцем наразі вчиняються дії щодо звернення стягнення на належні їй грошові кошти на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса, у разі подальшого стягнення з неї грошових коштів виконання ймовірно позитивного рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, буде утруднено. До заяви ОСОБА_1 подала наступні докази: копію паспорту та ідентифікаційного коду, а також копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 липня 2021 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Голяченком І.П. у ВП № 65976252 при примусовому виконанні виконавчого напису № 30764 від 21 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 19336 грн. (а. с. 15 - 16). Наведене підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову. При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову до його пред`явлення, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не надано відомостей та не зазначено доказів, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Разом із тим, дані висновки суду першої інстанції є помилковими та не узгоджуються із предметом позову і доказам, наявним в матеріалах справи. Так, із наданих заявником доказів вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. у виконавчому провадженні ВП № 65976252 при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Грисюк О.В. № 30764 від 21 травня 2021 року винесено постанову від 13 липня 2021 року, якою звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а. с. 15 - 16). Зазначеною постановою встановлено, що боржник отримує дохід від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 % відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, сума боргу у розмірі 21669,60 грн., яка підлягає стягненню з боржника за виконавчим провадженням № 65976252, стягувачем за яким є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», що складається з витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 400 грн., суми боргу за виконавчим документом у розмірі 19336 грн., основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1933,60 грн. Отже, припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, внаслідок фактичного виконання виконавчого напису при його примусовому виконанні, є обґрунтованим. За таких обставин не можна вважати, що судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про відсутність доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не ґрунтуються на оцінці доказів, наявних в матеріалах справи. Таким чином, ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року не можна вважати законною та обґрунтованою, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення, апеляційний суд виходить із наступного. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернуто стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна позиція підтримувалася в подальшому постановами Верховного Суду, зокрема, від 06 жовтня 2021 року в справі № 756/14940/20 (провадження № 61-3037 св 21), від 28 липня 2021 року в справі № 757/42770/20-ц (провадження № 61-5401св21), від 20 травня 2021 року в справі № 756/8279/18-ц (провадження № 61-3886св19). Отже, предметом позову по даній справі, про намір пред`явлення якого зазначила позивач, є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і у разі задоволення позову може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 30764 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 21 травня 2021 року щодо стягнення з боржника, яким є позивач ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 19336 грн. З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису, і для позовів зазначеної категорії п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено спеціальний вид забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття цього заходу забезпечення позову може призвести до невиконання чи утруднення виконання рішення в разі задоволення позову, надавши належні, допустимі, достовірні і достатні докази того, що звернення стягнення на підставі виконавчого напису, який ним оскаржується, вже проводиться в межах виконавчого провадження ВП № 65976252. Звернення стягнення на майно (доходи) позивача в порядку виконання спірного виконавчого напису може позбавити останнього ефективного захисту у межах розгляду цієї справи, вирішення якої у разі виконання виконавчого напису фактично втратить правовий сенс. Виходячи із аналізу наданих заявником документів та враховуючи наведені вимоги закону, апеляційний суд погоджується із доводами заявника, що із врахуванням предмету спору є обґрунтованими вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача - стягувача за виконавчим написом ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки заходи забезпечення позову до його пред`явлення підлягають скасуванню у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини четвертої статті 152 цього Кодексу. Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, а відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. За таких обставин відповідач не позбавлений можливості звернутися із вмотивованим клопотанням про заміну або скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених законом. Заява ОСОБА_1 пропозицій щодо зустрічного забезпечення не містить і апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про задоволення заяви про забезпечення позову до його пред`явлення. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року скасувати і прийняти нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення задовольнити. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 21 травня 2021 року № 30764, вчиненого 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у сумі 19336 грн., який знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, виконавче провадження ВП № 65976252. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.