Постанова 4801 № 140/1865/17

Справа № 140/1865/17 Провадження № 22-ц/801/640/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 рокуСправа № 140/1865/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року, постановлену суддею Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнком В.М., ВСТАНОВИВ: У січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії старшого державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) Дажури Наталії Юріївни про визнання дій протиправними про накладення штрафів. ОСОБА_1 мотивуючи скаргу посилається на те, що державним виконавцем неправомірно виносились постанови від 13.01.2021, 15.01.2021 та 18.01.2021 про накладення на неї] штрафів. Вказані постанови виносились в ході виконавчого провадження №55155028 з виконання виконавчого листа №2/140/855/17 виданого 28.10.2017 судом, за рішенням якого ОСОБА_1 було зобов`язано, як матір не чинити перешкоди батькові ОСОБА_2 , бабуні ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні доньки. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній скарзі на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися із відповідною скаргою до адміністративного суду у визначеному законом порядку. Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що вона постановлена судом з порушенням норм процесуального права, просила її скасувати, а справу направити для продовження розгляду. В якості основних доводів скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що скарга не стосується оскарження дій виконавця пов`язаних з порушенням законодавства про звернення громадян. Також суд не дослідив, що оскаржується не постанова про накладення штрафів, а предметом скарги є дії державного виконавця, які він вчинив при виконанні судового рішення, а тому справу потрібно розглядати у порядку цивільного судочинства. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Від представник Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) надійшла заява, у якій він просить розглядати справу у його відсутність. Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам ухвала суду відповідає. Відмовляючи відкритті провадження, суд першої інстанції, керуючись ч.ч.1,2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.1 ст.19 КАС України виходив з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності ДВС, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Так суд зробив правильний висновок, що оскільки ОСОБА_1 оскаржуються рішення та постанова державного виконавця про накладення штрафу, винесена в рамках виконавчого провадження і вказана постанова являється окремим виконавчим документом, а не виконавчим листом, виданим судом на підставі судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, вона має право звернутись до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, а тому дана скарга не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як закріплено у ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України). Згідно до ч.1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч.1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та з його примусовим виконанням. Ч.2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19). Судом встановлено, що на виконанні Немирівського РВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження №55155028 з виконання виконавчого листа №2/140/855/17 виданого 28.10.2017, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язано, як матір дитини ОСОБА_4 , не чинити перешкоди батькові ОСОБА_2 , бабуні ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні доньки та онуки. Постановою старшого державного виконавця від 13.01.2021 на ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 1700,00 грн, після чого постановою від 15.01.2021 - накладено штраф у розмірі 3400,00 грн та повторно постановою від 18.01.2021 - накладено штраф у розмірі 3400,00 грн, у зв`язку з невиконанням рішення суду (а.с. 18-20). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії старшого державного виконавця Дажури Н.Ю., в якій просить визнати її дії протиправними щодо винесення постанов про накладення штрафів. В обґрунтування скарги вказує, що три постанови про накладення штрафів від 13.01.2021, 15.01.2021 та 18.01.2021, які виносились державним виконавцем, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала вимоги щодо виконання судового рішення, є неправомірними, оскільки не має доказів обставини, що свідчать про перешкоджання боржником побаченням стягувача з дитиною. ОСОБА_1 зазначає, що три акти на підставі яких державним виконавцем виносились постанови щодо накладення штрафу, складені з порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому не можуть бути належним доказом факту невиконання судового рішення. Крім того, ЗУ «Про виконавче провадження» передбачена можливість притягти до відповідальності за невиконання судового рішення лише двічі. Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржуються постанови державного виконавця щодо накладення штрафів, які винесені в рамках виконавчого провадження. З наведених вище норм права вбачається, що ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій і накладення штрафу, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відтак, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у цивільній справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги не впливають на суть і правильність постановленої ухвали суду першої інстанції та не спростовують правильного висновку суду, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом. Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ЦПК України правильно визначив, що скарга ОСОБА_1 , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 381-383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року. Головуючий М. М. Якименко Судді : О. В. Ковальчук Т.Б. Сало