Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/2710/15-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/196/21Головуючий по 1 інстанції Справа №695/2710/15-ц Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2020 року у справі за скаргою акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», заінтересована особа ОСОБА_2 , на дії приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича щодо неправомірної бездіяльності, - в с т а н о в и в: У червні 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із скаргою на неправомірну бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. Вимоги скарги мотивовані тим, що на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2018 року, по справі №695/2710/15-ц, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 14.11.2018 року, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 8383,31 дол. США (еквівалентно 181921,03 грн) за кредитним договором від 22.05.2007 року №354411/5669/0324-7 та стягнуто сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1819, 31 грн. На виконання вказаного рішення суду Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області були видані виконавчі листи, які звернуто на примусове виконання до приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. Однак по виконавчому провадженні №58773781 по виконанню в/л №695/2710/15-ц відносно боржника ОСОБА_2 , приватним виконавцем Недоступом Д.М. 04.03.2020 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернуто оригінал виконавчого листа відносно ОСОБА_2 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області. Вказані дії приватного виконавця були вчинені на виконання ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.01.2020 року № 695/2710/15-ц, якою заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено частково, а виконавчий лист Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2018 року №695/2710/15-ц на ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що дії приватного виконавця Недоступа Д.М. щодо не проведення дій по скасуванню постанови про закінчення вказаного вище виконавчого провадження та не проведення дій щодо відновлення останнього є неправомірними, адже вказана вище ухвала Золотоніського міськрайонного суду була скасована Черкаським апеляційним судом постановою від 15.04.2020 року, а тому приватний виконавець повинен був вчинити дії спрямовані на відновлення вказаного виконавчого провадження. Відсутність відповідних процесуальних дій ОСОБА_4 в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №58773781 від 04.03.2020 року та відновлення виконавчого провадження №58773781 позбавляє стягувача законного права отримати з боржника ОСОБА_2 суми коштів зазначеної у рішенні суду. Згідно з ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Письмова відмова приватного виконавця Недоступ Д.М. від вчинення дій по відновленню виконавчого провадження №58773781 отримана заявником 03.06.2020 року, та з 12 березня 2020 року по всій країні введено карантин, у зв`язку з чим вважає, що строк на подання скарги банком не пропущено. На підставі викладеного АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. в частині не проведення приватним виконавцем Недоступ Д.М. дій щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №58773781 від 04.03.2020 року та в частині не проведення приватним виконавцем Недоступ Д.М. дій щодо відновлення виконавчого провадження № 58773781 від 02.04.2019 року; визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. про закінчення виконавчого провадження №58773781 від 04.03.2020 року; усунути порушені права заявника шляхом зобов`язання приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. відновити виконавче провадження №58773781 від 02.04.2019 року по примусовому виконанню рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2018 року №695/2710/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором №354411/5669/0324-7 від 22.05.2007 року у розмірі 8383,31 дол. США та за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1819,31 грн. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2020 року скаргу задоволено частково. Скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. про закінчення виконавчого провадження №58773781 від 04.03.2020 року. У задоволенні решти вимог відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи приписи чинного законодавства приватний виконавець діяв в межах та в порядку визначеному ЗУ «Про виконавче провадження», а тому вимоги скаржника про відновлення виконавчого провадження без скасування у порядку визначеному ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» його постанови були безпідставними та такими, що не відповідають вимогам абзацу 2 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». Тому твердження скаржника про неправомірну бездіяльність приватного виконавця Недоступа Д.М. є безпідставними та задоволенню не підлягають. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають до задоволення вимоги скаржника щодо зобов`язання приватного виконавця Недоступа Д.М. у відновленні виконавчого провадження, адже відповідно до ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Тому така вимога є передчасною. Однак, враховуючи, що постанова приватного виконавця від 04.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження винесена останнім на підставі судового рішення, яке на час її винесення було чинним, то така постанова не може бути визнана незаконною, оскільки приватний виконавець в даному випадку діяв в межах та у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Однак, у подальшому ухвала суду, яка стала підставою для закінчення виконавчого провадження була скасована судом вищої інстанції, тому вказана постанова приватного виконавця також підлягає скасуванню, оскільки остання винесена на підставі рішення суду, яке скасовано. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на її постановлення судом з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив скасувати ухвалу суду та винести постанову, якою у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі. Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Вказує, що його представники прибули у судове засідання, однак судом було повідомлено про те, що скаргу буде розглянуто на підставі поданих документів, тому твердження викладене в ухвалі про те, що представники ОСОБА_2 не з`явились в судове засідання, не відповідає дійсності. Також його представниками було заявлено клопотання про зупинення розгляду даної скарги до закінчення розгляду справи, за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд та скасування за нововиявленими обставинами рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2018 року, однак судом його розглянуто не було. Вказує, що приватним виконавцем безпідставно відкрито виконавче провадження за виконавчими листами виданими 08 жовтня 2018 року, оскільки постанова суду апеляційного суду Черкаської області про залишення в силі рішення суду першої інстанції про стягнення боргу винесено лише 14 листопада 2018 року. Крім того, звернуто увагу, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2019 року стягувачем зазначено АТ «Райффайзен Банк Аваль» код ЄДРПОУ 14305909, а у виконавчому листі зазначено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» код ЄДРПОУ 23876031, тобто це різні особи, з різними статусами. Отже, вважає правильними дії приватного виконавця Недоступа Д.М. щодо закінчення виконавчого провадження та щодо відмови у відновленні виконавчого провадження, оскільки на даний час не існує судового рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 , а постанова Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року стосується лише визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Також вказує, що банком пропущено строк визначений законом для звернення із даною скаргою. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» вказало, що приватним виконавцем Виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. були порушені законні права та інтереси банку як стягувача під час примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2018 року по справі №695/2710/15-ц, що полягало у не скасуванні постанови про закінчення виконавчого провадження №58773781 від 04.03.2020 року та не відновленню вказаного виконавчого провадження. Щодо посилання апелянта на пропуск АТ «Райффайзен Банк Аваль» строків подання скарги, то банком зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, письмова відмова приватного виконавця Недоступ Д.М. від вчинення дій по відновленню виконавчого провадження №58773781 отримана заявником 03.06.2020 року, у зв`язку з чим строк оскарження не пропущено. Крім того, звертає увагу, що строк на подання скарги на неправомірну бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. продовжено на строк дії карантину, тобто з 22.06.2020 року по 01.07.2020 року включно. Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Зважаючи на те, що скаржник оскаржує спірну ухвалу в задоволеній частині скарги, тому судом апеляційної інстанції ухвала суду підлягає перегляду саме в цій частині. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 серпня 2018 року рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/2710/15-ц, яке залишено без мін постановою апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року, задоволено позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №354411/5669/0324-7 від 22.05.2007 року у розмірі 8383,31 дол. США (еквівалентно 181921,03 грн) та за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1819,31 грн. 08 жовтня 2018 року стягувачу видано виконавчий лист у справі №695/2710/15-ц на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким приватним виконавцем Недоступом Д.М. відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 (ВП №58771358) та ОСОБА_2 (ВП №58773781). Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року у справі №695/2710/15-ц, заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задоволена частково та визнано виконавчий лист Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2018 року у справі №695/2710/15-ц відносно ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню. 04 березня 2020 року приватним виконавцем Недоступом Д.М. на підставі п. 5 ч. .1 ст. 39 (визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню) ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58773781 та повернуто оригінал виконавчого листа у справі №695/2710/15-ц від 08.10.2018 року на ОСОБА_2 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області. 15 квітня 2020 року постановою Черкаського апеляційного суду у справі №695/2710/15-ц апеляційну скаргу приватного виконавця Недоступа Д.М. на ухвалу Золотоніського міськрайнного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року було задоволено, ухвалу, якою визнано виконавчий лист Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2018 року у справі №695/2710/15-ц відносно ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню скасовано. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Згідно із статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження, пред`явити його до виконання. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частин першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У своїй практиці ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Щодо наявності у суду повноважень скасувати постанову державного виконавця, то частиною другою статті 451 ЦПК Українипередбачено право суду визнати неправомірними не лише дії чи бездіяльність державного виконавця, але й його рішення. Виходячи із положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 5, 10 ЦПК України та статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» скасування судом постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є ефективним способом захисту порушених прав стягувача у виконавчому провадженні. Враховуючи, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки судове рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає примусовому виконанню, було скасоване в апеляційному порядку, суд першої інстанції ухвалив в даній справі правильне по суті рішення. Щодо доводів ОСОБА_2 в частині того, що його представники прибули у судове засідання 18 листопада 2020 року, проте судом було повідомлено, що скарга буде розглянута на підставі поданих документів, а тому твердження викладене в ухвалі суду, що представник ОСОБА_2 не з`явились в судове засідання не відповідає дійсності, то колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що боржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак при прибутті до суду його представника було повідомлено, що розгляд справи відбудеться на підставі наявних матеріалів справи. Відповідно до змісту спірної ухвали видно, що у судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник, адвокат Побиванець Ю.В. не з`явились. Згідно складеної секретарем судового засідання довідки вбачається, що 18 листопада 2020 року в судове засідання сторони не з`явились фіксування технічними засобами по даній справі не здійснювалось, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (а.с. 93). ОСОБА_2 не надав до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували вказані у довідці та ухвалі суду обставини, а тому дані доводи не беруться судом до уваги. Щодо твердження апелянта в частині того, що банком пропущено десятиденний строк для звернення до суду із зазначеною скаргою, то колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до частини першої, другої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена 04 березня 2020 року, ухвала, на підставі якої її було винесено, скасована судом апеляційної інстанції 15 квітня 2020 року. Скарга на бездіяльність приватного виконавця була подана банком до відділення поштового зв`язку 16 червня 2020 року. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», прийнятого 30.03.2020 року, розділ XII ЦПК України «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину". Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 02 квітня 2020 року № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211», від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 04 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», з 12 березня 2020 року до 22 червня 2020 року на всій території України діє карантин. З огляду на зазначене, суд дійшов до вірного висновку, що строк на звернення до суду банком не пропущено у зв`язку з його продовженням на час дії карантину. Інші доводи апеляційної скарги, та зокрема в частині того, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2019 року стягувачем зазначено АТ «Райффайзен Банк Аваль» код ЄДРПОУ 14305909, а у виконавчому листі зазначено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» код ЄДРПОУ 23876031, тобто це різні особи, з різними статусами, не є предметом розгляду у даній справі, а тому на правильність постановленої ухвали не впливають. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року. Судді: