Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/1057/21

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/115/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2021 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Гура К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одружену, має на утриманні малолітню дитину, 2016 року народження, проживаючої по АДРЕСА_1 визнано винною за ч.1 ст.130 КУпАПі накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10 200 гривень з позбавленням правакерування транспортними засобами на строк 1 рік В С Т А Н О В И Л А: Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2021 року ОСОБА_1 визнано винною за те, що вона 05.02.2021 року о 14 год. 06 хв. по вул.Кільцевій у м.Кропивницькому керувала транспортним засобом «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук) та у присутності двох свідків відмовилася від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Суд своє рішення мотивував тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 05.02.2021 року (а.с.1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3, 4); розпискою ОСОБА_4 про зобов`язання доставити транспортний засіб (а.с.5); відеозаписами події, якими зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків (а.с.8). У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити. Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, такою що не відповідає вимогам закону, а також прийнятою з порушенням процесуальних норм, а саме в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не з`ясовані всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. В постанові відсутні відомості чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. Вказує на те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан сп`яніння. Крім того, суд в своїй постанові посилається на свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які судом не заслуховувались, а вона як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності була позбавлена можливості поставити свідкам додаткові питання для уточнення і з`ясування дійсних обставин справи. Також, оглянутий судом першої інстанцій відеозапис є неповним та не відображає всіх обставин події, яка відбувалася за її участі та інспектора патрульної поліції, а тому не може бути доказом вчинення нею адміністративних правопорушень. Зазначає також, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення. Крім того, вказує на те, що до неї застосовано відповідальність за порушення, якого вона не вчиняла, та судом взято норму права, яка станом на 01.01.2021 року не існує. Так, вбачається з офіційного веб-сайту Верховної Ради України положеннями частини 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за відмову осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, в протоколі не викладено суть правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та висновок захисника Гури К.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Суд першої інстанції вказаних вимог КУпАП України дотримався в повному обсязі. Так, при розгляді справи суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України. Ч.1 ст.130 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Так, протоколом про адміністративне правопорушення підтверджено, що ОСОБА_1 05.02.2021 року о 14 год. 06 хв. по вул. Кільцевій у м. Кропивницькому керувала транспортним засобом «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук) та у присутності двох свідків відмовилася від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Розпискою ОСОБА_4 про зобов`язання доставити транспортний засіб (а.с.5). Відеозаписами події, якими зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків (а.с.8), а отже судове рішення постановлено з дотриманням вимог закону. Допитана в апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнає, вказавши, що 05.02.2021 року близько 14 год. 06 хв. керувала транспортним засобом «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Кільцевій у м. Кропивницькому. У цей час вона була зупинена працівниками поліції, які повідомили, що нею було порушено Правила дорожнього руху, а саме при здійсненні маневру не ввімкнено покажчик повороту. У подальшому вона на вимогу працівників поліції показала свої документи. Потім працівник поліції сказав їй, що у неї бліде обличчя та тремтять руки і запропонували проїхати до медичного закладу для проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння. Вона пояснила, що у неї в автомобілі знаходиться хвора чотирирічна дитина і вона не може її залишити. Однак вони не дозволили їхати доньці разом з нею до мед закладу. Тоді працівники поліції сказали їй, що складуть щодо неї протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння у визначеному законом порядку та сказали, що у неї є дві години для того щоб самостійно пройти такий огляд. Потім вона викликала свого знайомого для того щоб він забрав її автомобіль, оскільки її відсторонили від керування транспортним засобом. Протягом двох годин вона самостійно прослідувала до наркодиспансеру, щоб пройти обстеження, однак вона не знала, що таке обстеження необхідно було проходити у присутності працівника поліції. Через декілька днів забрала висновок, у якому зазначено, що вона не перебувала в стані наркотичного сп`яніння. Вказала, що під час відмови на пропозицію поліцейських пройти огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння в медзакладі були присутні двоє свідків. При цьому зазначила, що наркотичні засоби вона не вживає та у стані наркотичного сп`яніння вона не перебувала. Допитаний в апеляційній інстанції свідок ОСОБА_4 пояснив, що він знає ОСОБА_1 як знайому, оскільки проживає в одному будинку. 05.02.2021 року близько 14.30 год. йому зателефонували та попросили перегнати автомобіль ОСОБА_1 , оскільки її зупинили працівники поліції та відсторонили від керування транспортним засобом. Він погодився, написав розписку про отримання автомобіля, сів за кермо та вони поїхали до дому ОСОБА_1 . Звільнився близько 15.40 год. Водночас, дані відеозапису, дослідженого судом апеляційної інстанції, з достовірністю вказують факт відмови ОСОБА_1 від проходження перевірки на предмет перебування в стані наркотичного сп`яніння в присутності двох свідків. Доводи ОСОБА_1 , які зводяться до того, що суд обґрунтував свої висновки недопустимими доказами, є необгрунтованими. Так, протокол про адміністративне правопорушення від 05.02.2021 року складений уповноваженою на те особою, без істотних порушень вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та, окрім іншого, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, зокрема, в протоколі вказані ознаки наркотичного сп`яніння водійки ОСОБА_1 , які були виявлені поліцейським, та дії її в присутності двох свідків щодо ухилення від огляду на стан сп`яніння, є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не викликають жодних сумнівів у їх достовірності і письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які складені на виконання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941, а їх зміст узгоджується з фактичними обставинами правопорушення, наведеними у протоколі та переконливо доводить, що саме в присутності двох свідків водійка ОСОБА_1 05.02.2021 року відмовилась на вимогу поліцейського від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд відмічає, що вказані докази взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні. Позиція апелянта, яку вона висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, не підтверджена належними і достатніми доказами та не узгоджується з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а за відмову від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавала, дії працівників поліції не оскаржувала у визначеному законом порядку. Доводи апелянта стосовно недостовірності наявних в матеріалах провадження пояснень свідків та сумніви у їх неупередженості у зв`язку з тим, що свідків не було допитано у судовому засіданні, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено, що дані, зазначені у поясненнях свідків, складені у відповідній формі, та з їх змісту чітко і зрозуміло вбачаються всі фактичні обставини події, які узгоджуються з відомостями у протоколі та відеозаписом, наявним в матеріалах провадження з нагрудної камери інспектора патрульної поліції «Bodycam», файл з назвою 20210205194251001017. Окрім цього, дані відеозапису «Bodycam» працівників поліції, дослідженого судом апеляційної інстанції, з достовірністю вказують факт відмови ОСОБА_1 від проходження перевірки на предмет перебування в стані наркотичного сп`яніння в присутності двох свідків. Доводи апелянта про те, що при розгляді справи судом першої інстанції не заслухані свідки, правильності висновків суду теж не спростовують та не свідчать про незаконність винесеної постанови. Окрім того, працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом, вилучено посвідчення водія та видано тимчасове посвідчення, що підтверджується також підписом останньої. Крім того, під час апеляційного розгляду сам свідок ОСОБА_6 зазначив про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки на її прохання він в подальшому сів за кермо автомобіля. Відтак, наведене вище свідчить, що працівниками поліції порядок проведення огляду водія ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп`яніння не було порушено, а їх дії відповідають вимогам зазначеної вище Інструкції. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції Костенко В.Д. суду не надала. Аргументи апеляційної скарги щодо неналежності як доказу відеозапису через не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб не заслуговують на увагу. Не зазначення у протоколі серії і номера портативного відеореєстратора не може слугувати єдиною беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки ані статтею 256 КУпАП, де визначений зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ані Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 20158 року № 1376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, не передбачено обов`язкового зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення серії і номера портативного відеореєстратора. Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, нею не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що акт, який до 01 липня 2020 року встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння (ст. 130 КУпАП в редакції до 01 липня 2020 року), з 01 липня 2020 року був скасований Законом №2617 - VIII з одночасною криміналізацією цих дій у ст. 286-1 КК України, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, виходячи з наступного. 01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 року (далі - Закон №2617-VIII), яким запроваджується інститут кримінальних проступків, яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, 17 червня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09.04.2020 року (далі - Закон №720-IX), який 02 липня 2020 року було підписано Президентом України, а 3 липня 2020 року - опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному вебсайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». З аналізу наведених Законів №2617-VIII та №720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, вбачається, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, діяла в період з 01 по 02 липня 2020 року, та скасована з 03 липня 2020 року і, починаючи з цього часу, тобто з 03.07.2020 року особи, які вчинили такі протиправні дії, несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, апеляційним судом не береться до уваги те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст.286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст.286-1 КК і не передбачена ст.130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), а також того, що на офіційному сайті Верховної Ради України законодавство викладено в Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», яка дає змогу знайти документи, як за реквізитами, так і за контекстом, однак ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України». За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому слід визнати, що висновок судді районного суду про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, підтверджений наявними у матеріалах справи доказами. Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП та Інструкції не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 05.02.2021 реалізувала своє право володіти та керувати, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову районного суду без зміни. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2021 року щодо ОСОБА_1 без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду І.С. Олексієнко