Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/611/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/145/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба І. В. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2020 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участю захисника Бобуха С.А. в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, працюючого ФОП « ОСОБА_2 », що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАПі накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік В С Т А Н О В И Л А: Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 26.01.2020 о 20.51 год., у порушення п.2.9 (а) ПДР України, в стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом - «RENAULT Laguna, д/н НОМЕР_1 по вул. Генерала Жадова 20А в м. Кропивницький та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову районного суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення ст.139 КАС України суд не прийняв до уваги клопотання його адвоката та відмовив у виклику в судове засідання свідків та працівників поліції, котрі складали протокол про адміністративне правопорушення, визнаючи його винуватим, взяв за основу лише один протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис та письмові пояснення свідків котрі підтверджують лише ту обставину, що він відмовився від проходження на визначення стану сп`яніння. Крім того зазначає, що в протоколі серії ДПР 18 № 320230 не зазначено інвентарний номер приладу, який було використано для встановлення стану його сп`яніння, що ставить під сумнів достовірність даних, які він містив. Також працівниками поліції не надано жодних підтверджуючих документів, щодо саме даний прилад, яким проводилась перевірка його на стан алкогольного сп`яніння, дозволений МОЗ та Держспоживстандартом. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Бобуха С.А. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог апеляційний суд виходить з того, що згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Згідно п.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції. Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №320230 від 26.01.2020 року (а.с.1), результатом алкотестеру «Драгер» (а.с.3), згідно якого результата 2,18% проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,які підтвердили факт проходження ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння (а.с.5-6), свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.8), відеозаписом з нагрудної камери (а.с.9). Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, такими, що розкривають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність в діях останнього правопорушення, за яке він притягнутий судом першої інстанції. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Посилання ОСОБА_1 на незаконність застосування приладу «ALCOTEST 6810» у зв`язку з тим, що в протоколі серії ДПР 18 № 320230 не зазначено інвентарний номер приладу, який було використано для встановлення стану його сп`яніння, є необґрунтоване, оскільки при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про дорожній рух»та «;Про Національну поліцію», затвердженою наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами. При цьому, відповідно до матеріалів справи, тест на стан алкогольного сп`яніння був проведений за допомогою приладу Alcotest 6810 із зазначенням приладу № АRАМ-2241, що підтверджує роздруківка тесту та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, на якому також зазначено номер цього технічного засобу, а тому доводи ОСОБА_1 з цих підстав є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про відсутність спеціально технічного засобу «Drager Alcotest 6810» у переліку дозволених до використання є також безпідставними. Так, наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення №43 зазначеного переліку це газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Окрім того, газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за №UA-МІ/1-96-2014 від 01.09.2014 року та відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію №14455/2014 газоаналізатори «Drager Alcotest» внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення МОЗ України, і дозволені для застосування на території України. Отже, газоаналізатор «Drager Alcotes», який був застосований працівниками поліції для огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, дозволений МОЗ, має свідоцтво про державну реєстрацію, відтак такий є спеціальним технічним засобом, який був правомірно застосований, що спростовує доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про недопустимість такого доказу. Доводи апелянта, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, у зв`язку з тим, що не були допитані свідки та поліцейський, який складав протокол, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а що стосується клопотання сторони захисту про виклик свідків, то задоволення клопотання чи відмова в його задоволенні є правом, а не обов`язком суду. І відмова у суді першої інстанції в допиті свідка за наявності викладених раніше обставин не може свідчити про порушення прав особи. Відтак, згідно сукупності досліджених доказів, судом правильно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортним засобами в стані алкогольного сп`яніння. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами та не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Дії поліцейського по складанню протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та нормам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», не оспорювалися ОСОБА_1 в порядку ст. 267 КУпАП. Таким чином, враховуючи вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього, а протокол про адміністративне правопорушення розглянутий судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які у своїй сукупності і взаємозв`язку разом з дослідженими в суді апеляційної інстанції доказами є достатніми для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 26.01.2020 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, державний номерний знак НОМЕР_2 , тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Обираючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП та в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2020 року щодо нього - залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду І.С. Олексієнко