Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/152/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/169/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Гончар В. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2020 року. Суддя Кропивницького апеляційного суду Гончар В.М., за участі ОСОБА_1 , розглянув у порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженя м. Кіровограда, громадянина України, працюючого ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат» «Українські ковбаси», проживаючого по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнено судовий збір в розмірі 420,40 грн. в дохід держави. ВСТАНОВИВ: Згідно постанови суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15.01.2020 о 17 год. 19 хв. по вул. Гайдара біля Соколівської загальноосвітньої школи у с. Соколівському Кропивницького району Кіровоградської області керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) та в присутності двох свідків відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження в адміністративній справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у вказаному в протоколі про адміністративне правопорушення місці він автомобілем не керував, лише знаходився в салоні як пасажир. В свою чергу інспектор поліції о 17.19 год. 15.01.2020 в с. Соколівському по вул. Гайдара належний йому транспортний засіб, яким на думку інспектора поліції він керував, не зупиняв. Вказує на те, що його вина у вчинені вказаного адміністративного правопорушення спростовується відеозаписом події зробленим інспектором поліції доданим до справи; фабулою протоколу про адміністративне правопорушення в якій не зазначено прізвище, ім`я, по батькові водія, який керував автомобілем, вилучення посвідчення водія, видачу тимчасового дозволу на право керування ТЗ та його відсторонення від керування ТЗ; письмовим поясненням свідка ОСОБА_2 , який не вказав дату, час та фактичне місце події, в кінці письмового пояснення другого свідка відсутні його анкетні дані (ПІБ) та інформація за яким документом встановлювалась його особа. Права та обов`язки, передбачені вимогами КУпАП та Конституції України, йому на місці події в присутності двох свідків інспектором поліції за протоколом не роз`яснювались; поясненням інспектора поліції в судовому засіданні суду першої інстанції наданим у його відсутності з поважних причин-хвороби згідно наданого суду документу. Вважає, що суд першої інстанції вдався до самоправства, а саме самовільно викликав до суду та допитав як свідка інспектора поліції, що вважає незаконним. Посилаючись на зазначене, вимоги положень ряду статей КУпАП, та Конституції України, Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння», ряд рішень ЄСПЛ просив задовольнити апеляційну скаргу. Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та посилаючись на вказані в ній обставини просив її задовольнити. Свідок ОСОБА_3 , допитаний за клопотанням правопорушника під час апеляційного перегляду справи суду пояснив, що у вечірній час 15.01.2020 по дзвінку на прохання знайомого ОСОБА_1 приїхав в район школи у с. Соколівське, щоб доставити належний ОСОБА_1 автомобіль до місця проживання останнього. Приїхавши у вказане місце побачив автомобіль ОСОБА_1 , останній був у нетверезому стані, поряд знаходились працівники поліції, які перевірили в нього наявність посвідчення водія передали автомобіль для транспортування до місця стоянки про що він написав відповідне пояснення. Також зазначив, що в автомобілі знаходились ще дві дівчини. На запитання ОСОБА_4 чи була розмова про те, що під час транспортування автомобіля він пояснював свідку, що не керував автомобілем під час зупинки працівниками поліції, свідок відповів, що такої розмови не пам`ятає. Заслухавши пояснення правопорушника, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши апеляційні доводи вважаю, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, за таких обставин. При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Даний висновок суду об`єктивно підтверджується дослідженими та перевіреними під час судового розгляду справи наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення від 15.01.2020, складеного в присутності двох свідків з відміткою про тимчасове вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія у якому зазначені обставини, встановлені судом (а.с.1); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в присутності яких водій ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та у закладі охорони здоров`я (а.с.5, 6); - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких він зобов`язався доставити транспортний засіб до місця стоянки (а.с.7). Крім того зазначені в письмовому поясненні обставини ОСОБА_3 підтвердив також і під час допиту в якості свідка в суді апеляційної інстанції; - відеозаписами події, відповідно до яких зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків та обставини складення адміністративних матеріалів (а.с.10); - витягом з електронної бази Кропивницького РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до якого 15.01.2020 о 16 год. 54 хв. на лінію 102 надійшло повідомлення про керування у с.Соколівському Кропивницького району Кіровоградської області автомобілем ВАЗ синього кольору водієм у стані алкогольного сп`яніння (а.с.58); - поясненнями допитаного у судовому засіданні суду першої інстанції інспектора поліції Коваленка А.М., згідно з якими він за часу та обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, перебуваючи на чергуванні отримав повідомлення на лінію 102 (на підтвердження чого надав витяг) про керування транспортним засобом ВАЗ синього кольору у с.Соколівському Кропивницького району Кіровоградської області водієм у стані алкогольного сп`яніння та те, що останній поїхав у сторону школи та магазину «Файномаркет». Через 7 хвилин було виявлено вказаний автомобіль біля магазину «Файномаркет». Коли ОСОБА_1 вийшов з магазину, сів на місце водія та призвів до руху вказаний автомобіль, його було зупинено через відсутність освітлення лівого габаритного вогню. У подальшому ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та у закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився у присутності двох свідків. Одного свідка вони знайшли на зупинці громадського транспорту, іншого зупинили його транспортний засіб. Ні ОСОБА_1 ні свідків він раніше не знав, тому жодної упередженості в його діях не було. Відразу після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 було повідомлено, що він їхав додому, та жодних заперечень з приводу керування ним транспортним засобом не висловлював. У подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та керування транспортним засобом передано тверезому водієві. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання та огляду водія на місці зупинки транспортного засобу у справі відсутні і не встановлені. Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні. Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів об`єктивність поліцейських або свідків у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена, раніше вони не знайомі. Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно диспозиції статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи зазначене доводи ОСОБА_1 щодо скасування постанови суду за обставин, викладених в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими та спростовуються наступним. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення він містить відомості про особу, стосовно якої складено протокол ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та якій ставляться у провину порушення, зазначені в протоколі як вчинені водієм. Крім того протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить усі необхідні для його розгляду обов`язкові відомості, ознаки складу правопорушення, яке ставиться у провину, жодних порушень та недоліків, які б слугували його поверненню для належного оформлення, визнання недопустимим доказом судом першої інстанції встановлено не було, що спростовує протилежні доводи ОСОБА_1 . Крім того, пояснення ОСОБА_1 про те, що він у вказаний у протоколі час та місце не керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а лише сидів у салоні вказаного автомобіля спростовуються пояснення працівника поліції у суді та відеозаписом «52205_00000020200115172211_0002A» (00:16-00:20), з якого вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує керування транспортним засобом та повідомив працівникам поліції, що їхав додому. Відтак, факт керування автомобілем ОСОБА_1 підтверджується прямими доказами у справі долученими відеозаписами та поясненнями поліцейського, опитаного безпосередньо в суді, а доводи ОСОБА_1 щодо упередженого ставлення до нього працівників поліції, що він не керував автомобілем та його транспортний засіб не зупиняли працівники поліції, які спростовуються дослідженими доказами, не вірно не були взяті судом до уваги та правильно розцінені як такі, що дані з метою уникнення відповідальності за вчинене. З пояснень поліцейського у суді, який здійснював провадження у цій справі, не встановлено жодних стосунків між ним та свідками. З матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що під час оформлення матеріалів справи ОСОБА_1 не подавав будь-яких обґрунтованих застережень, заяв і клопотань щодо відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння через зацікавленість залучених свідків (їх кількість), та відсутність факту керування ним транспортним засобом. Згідно з вимогами частин 2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що передбачено п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2018. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Як зазначив суд першої інстанції з чим повністю погоджується і апеляційний суд, на відеозаписах чітко видно, що процедура, пов`язана із пропонуванням проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмови ОСОБА_1 від його проходження та складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відбувалась у присутності свідків. Пояснення свідків узгоджуються із іншими доказами та взаємодоповнюються ними. Також, відповідно до долучених відеозаписів ОСОБА_1 поліцейські пропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля та у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 не наведено жодних достатніх підстав, які б ставили під сумнів долучені пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які узгоджуються між собою та іншими доказами. Обставини події в поясненнях свідків викладені так, що повністю збігаються із відеозаписами, долученими до матеріалів справи, які є об`єктивними доказами і у сукупності з іншими доказами дають можливість суду із достовірністю встановити обставини справи. Наведена сукупність доказів на переконання суду є достатньою для з`ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню в справі про адміністративне правопорушення. Зважаючи на викладені докази із долученими відеозаписами, які є належними і допустимими, на переконання суду є достатніми для встановлення дійсних і достовірних обставин події, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні. Таким чином, наявні відеозаписи події у сукупності із іншими раніше вказаними доказами вказують на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. За вказаних обставин доводи ОСОБА_1 щодо його невинності, відсутності одного із свідків на місці події, суд оцінив як такі, що дані з метою уникнення відповідальності за допущене правопорушення та не беруться до уваги, оскільки спростовуються сукупністю раніше вказаних доказів. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він як особа яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Враховуючи зазначене судом не встановлено підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про виклик до суду для допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . З зазначених підстав також не заслуговує уваги клопотання ОСОБА_1 заявлене під час апеляційного перегляду справи щодо допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також встановлення та допиту невідомої особи від якої 15.01.2020 о 16.54 год. надійшло повідомлення на лінію 102 про керування в с. Соколівське водієм автомобіля ВАЗ синього кольору у стані алкогольного сп`яніння. Крім того посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції вдався до самоправства, а саме самовільно викликав до суду та допитав як свідка інспектора поліції, без його участі оскільки він перебував на лікуванні, що вважає незаконним, також є безпідставними за наступних обстави. Так із матеріалів справи та оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні 18.03.2020 ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що за часу та обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення його автомобілем «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , керувала знайома жінка, а він знаходився в салоні автомобіля в якості пасажира. Потім він попросив зупинити автомобіль, остання пішла у своїх справах та він сидів у вказаному транспортному засобі, пив пиво та чекав на знайомого, щоб той відвіз його додому. Саме в цей час до нього під`їхали працівники поліції, які повідомили, що ними було отримано повідомлення про керування його транспортним засобом водієм у нетверезому стані, та вказали, про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, після чого він на пропозицію останніх відмовився у присутності одного свідка пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння (свідка ОСОБА_2 на місці події не було) за допомогою приладу «Драгер» та у закладі охорони здоров`я, оскільки транспортним засобом він не керував та працівники поліції його не зупиняли. У судові засідання 24.03.2020, 03.04.2020 та 08.04.2020 ОСОБА_1 для розгляду справи не з`явився, своєчасно повідомлявся про час та місце розгляду справи (а.с.41, 43, 46, 47, 60-62, 71). Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За черговою заявою ОСОБА_1 через знаходження на лікуванні та втратою мобільного телефону, розгляд справи призначений на 24.03.2020 було відкладено на 03.04.2020 з наданням можливості з`явитися у судове засідання та скористатися своїм правом захисту у суді (а.с.45). Проте, 03.04.2020 та 08.04.2020 ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився та направив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із знаходженням на лікарняному. Згідно з даними ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» відповідно до наказу від 01.04.2020 ОСОБА_1 перебуває в щорічній відпустці та відомості про перебування його на лікарняному відсутні (а.с.64). Оцінюючи клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання 08.04.2020 у зв`язку з лікуванням, суд першої інстанції врахував, що останній особисто з`явився до суду 07.04.2020, під час перебування на лікуванні згідно з долученою довідкою, та подавав клопотання через канцелярію (а.с.69), тобто захворювання не перешкоджали явці до суду та складанню клопотань за день до судового розгляду. Будь-які об`єктивні переконливі дані, які б випливали із наданої суду медичної документації та вказували про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 та наявні у нього захворювання (внаслідок свого характеру, важкості, гостроти тощо) не давали йому можливості з`явитися до суду та здійснити захист своїх прав, суду не подано. Також відсутні дані про те, що ОСОБА_1 протягом часу перебування справи на розгляді, не мав можливості за станом здоров`я чи інших підстав готувати пояснення, подавати чи направляти до суду заперечення. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції. Незважаючи на те, що ч.1 ст.277 КУпАП визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд поза межами вказаного строку відкладав судові засідання за клопотанням ОСОБА_1 , але останній до суду не з`явився. Упродовж вказаного часу ОСОБА_1 мав можливість подати до суду свої пояснення, заперечення та докази у справі, укласти договір із захисником, або за наявності підстав отримати безоплатну вторинну правову допомогу, але жодним з цих прав не скористався. З огляду на викладене судом були вичерпані всі доступні можливості для забезпечення права ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні. Подальше відкладення розгляду справи, яка мала бути розглянута в п`ятнадцятиденний строк, порушуватиме одне з завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення, визначене ст.245 КУпАП, яким є своєчасне з`ясування обставин справи. Неявка у судові засідання ОСОБА_1 , в тому числі 08.04.2020, а саме за сім днів до закінчення строку притягнення останнього до адміністративної відповідальності, суд розцінив як таку, що направлена на затягування розгляду справи та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, шляхом відкладення її розгляду на строк, який перевищує строк, визначений ч.2 ст.38 КУпАП. Враховуючи наведені обставини та те, що ОСОБА_1 своєчасно сповіщався про час і місце розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП відповідно яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП не є обов`язковою, дійшов обґрунтованого висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених статтями 1, 245 КУпАП. Перевіривши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений відповідно до ст.256 КУпАП, в ході провадження по справі дотримано вимог ст.245 КУпАП, а судовий розгляд справи проведено у відповідності до ст.280 КУпАП. Суд, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого проступку, застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП яке, за своїм видом і мірою є справедливим, необхідним і достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень. Враховуючи зазначене доводи ОСОБА_1 щодо скасування постанови суду за обставин, викладених в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими, а тому в їх задоволення слід відмовити. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 , без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду В.М. Гончар