Постанова Хмельницький апеляційний суд № 685/1086/20

Провадження № 33/4820/28/21 Справа № 685/1086/20 Головуючий в 1-й інстанції Самойлович А. П. Категорія: ч.1 ст.130КУпАП Доповідач Кулеша Л. М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2021 року м. Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судових засідань Гапонова Є.О., Цугель А.О., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Михайленка К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника Михайленка К.А., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області 25 вересня 2020 року, - в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого в ТОВ «ДунайАгро», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. За постановою суду, 19 серпня 2020 року о 23 годині 00 хвилин по вул.Заводській, в смт.Теофіполь Хмельницької області, ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Logan з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, вираженим тремтінням пальців рук. Від запропонованого інспектором поліції проходження огляду на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Не погоджуючись із таким рішенням суду, захисник Михайленко К.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та ухвалити нову, якою справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилається на те, що працівником поліції було порушено процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння та належно не було оформлено таку процедуру. В матеріалах справи відсутнє направлення водія ОСОБА_1 на такий огляд, акт про відмову останнього від такого огляду. Крім того, відповідно ст.2 КУпАП та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», від 22.11.2018 року, який набрав чинності 01.07.2020 року, внесено зміни у КУпАП і КК України, судом першої інстанції не врахований той факт, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає, що Закон 720-ІХ набрав чинності 03.07.2020 року та не встановлює відповідальність, тому будь-якої відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння, діюче, на даний час, законодавство, не передбачене. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Михайленка К.А., на підтримку доводів апеляційної скарги, свідків, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарги не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався. Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_1 у скоєнні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, при викладених у постанові обставинах. Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №239784 від 19.08.2020 року слідує, що ОСОБА_1 19.08.2020 року о 23 год. 00 хв. в смт.Теофіполь, по вул.Заводській, керував транспортним засобом Renault Logan з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому порядку, в присутності свідків, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). В суді першої інстанції ОСОБА_1 вини не визнав, та пояснив, що дійсно їхав службовим автомобілем і його було зупинено через технічну несправність автомобіля. В автомобілі були пасажири, які мали ознаки сп`яніння, тому поліцейський запідозрив стан сп`яніння і у нього, та на пропозицію поліцейського погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля. Однак пізніше, ознайомившись з наданими документами на алкотестер, виявив, що він не зареєстрований належним чином в органах Міністерства охорони здоров`я, тому і відмовився від огляду. Щодо відмови від огляду в медичному закладі пояснив, що він розгубився через напружену ситуацію на місці зупинки автомобіля та втому через тривалий час перебування за кермом, крім того, огляд було запропоновано пройти в місті Красилів, який знаходиться на значній відстані. Зазначив, що дуже шкодує, що не погодився пройти огляд в медичному закладі, так як був тверезий. З пояснень свідків ОСОБА_2 (а.с.4) та ОСОБА_3 (а.с.3) слідує, що вони були очевидцями того, як ОСОБА_1 відмовився пройти перевірку для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою Алкотеста-6810 та в медичному закладі і були присутніми при складанні протоколу. Від письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився, що засвідчив особистим підписом. Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, ОСОБА_1 та його захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні. З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, так як не було увімкнуте підсвічування номерного знаку. Працівниками поліції йому повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме порушення чіткості мовлення, запах алкоголю з порожнини рота, тому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, з роз`ясненням його прав та наслідків, але останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків. Доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, спростовується показами свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції, який пояснив, що в той день патрулював разом із колегою по вулиці смт.Теофіполя, і розминулися з автомобілем Renault Logan, у якого не світилося підсвітлення номерного знаку. Після зупинки даного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , при розмові було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Останньому були роз`яснені права та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Алкотест 6810 або в медичному закладі, у встановленому порядку, однак ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, у нього було вилучено водійські права та складено щодо нього адміністративний протокол. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку, направлення на проходження такого огляду не виписувалося. За показаннями свідка ОСОБА_2 , у встановлений день та час його зупинили працівники поліції для засвідчення відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку. В присутності його та ще одного свідка, водію ОСОБА_1 було роз`яснено права та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але останній хитався, вину визнавав, від запропонованого огляду на місці зупинки або в медичному закладі відмовся, про що було складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення у їх присутності та ними прочитано і підписано. Враховуючи викладені обставин, доводи апелянта про те, що поліцейським було порушено процедуру направлення водія на стан алкогольного сп`яніння є необґрунтованими. Як установлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, а тому підстав для направлення його до медичного закладу у поліцейських не було. Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції, 01.07.2020 року набрав чинності Закон 720-ІХ, на підставі якого внесено зміни у КУпАП і КК України, а тому в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, положеннями КУпАП було передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Після набрання чинності вказаного закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року; у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп`яніння - відтак з 03 липня 2020 року відбулася декриміналізація цих дій. За таких обставин, з врахуванням досліджених доказів, які в повному обсязі підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді Теофіпольського районного суду є законною і справедливою, а підстав для її скасування немає. Інші твердження апеляційної скарги не містять належних доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, а тому такі твердження розцінюються судом, як бажання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності. Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.289, ст.294 КУпАП, суддя- п о с т а н о в и л а: Постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області 25 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.