Постанова 4851 № 440/730/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 р. Справа № 440/730/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/730/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради у наданні інформації про земельні ділянки на території Подільського району м. Полтава, не надані у власність (користування), що можуть бути використані для ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для реалізації права на безоплатне отримання у власність; - зобов`язати Виконавчий комітет Подільської районної у м. Полтаві ради надати інформацію на адвокатський запит Малофєєва Артема Івановича вих.№04/01 від 04.01.2020 про земельні ділянки на території Подільського району м. Полтава, не надані у власність (користування), що можуть бути використані для ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для реалізації права на безоплатне отримання у власність; - стягнути з Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 4800,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради у наданні інформації про земельні ділянки на території Подільського району м. Полтава, не надані у власність (користування), що можуть бути використані для ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для реалізації права на безоплатне отримання у власність. Зобов`язано Виконавчий комітет Подільської районної у м. Полтаві ради надати інформацію на адвокатський запит Малофєєва Артема Івановича, в інтересах ОСОБА_1 від 04.01.2020 вих. № 04/01 про земельні ділянки на території Подільського району м. Полтава, не надані у власність (користування), що можуть бути використані для ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для реалізації права на безоплатне отримання у власність. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що 04.01.2020 адвокат Малофєєв А.І., в інтересах позивача ОСОБА_1 , на виконання умов договору, укладеного між сторонами, звернувся із адвокатським запитом вих. № 04/01 від 04.01.2020 до виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради. У адвокатському запиті просив надати інформацію про земельні ділянки на території м. Полтави, не надані у власність (користування), що можуть бути використані: для ведення садівництва; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для реалізації права на безоплатне отримання у власність. 11.01.2020 листом № 02.1-25/35 Виконавчий комітет Подільської районної у м. Полтаві ради повідомив представника позивача про те, що Подільська районна у м. Полтаві рада та її Виконавчий комітет не володіє інформацією, яка запитується. Позивач не погодившись з такою відповіддю відповідача, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчий комітет Подільської районної у м. Полтаві ради є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а відтак у нього відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації"). За приписами частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Частиною другої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон). Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). За змістом пункту 1 частини 1 статті 23 Закону професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності. Частиною 1 статті 24 Закону визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Згідно з частинами 2, 3 вказаної статті орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Відповідно до статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Згідно з пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міським радам надані виключні повноваження прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, земель яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих меж цих повноважень та умов їх здійснення. Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою. Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. За змістом частини другої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач запитував інформацію про земельні ділянки на території м. Полтави, не надані у власність (користування), що можуть бути використані: для ведення садівництва; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для реалізації права на безоплатне отримання у власність. У відповідь на запит позивача, відповідач повідомив про те, що Подільська районна у м. Полтаві рада та її Виконавчий комітет не володіє інформацією, яка запитується. Колегія суддів зазначає, що вищевказана відповідь відповідача не ґрунтується на законі. Доводи апеляційної скарги, що Виконавчий комітет Подільської районної у м.Полтаві ради не володіє інформацією про земельні ділянки на території м. Полтави, не надані у власність (користування), що можуть бути використані для ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, частиною другою статті 12 Земельного кодексу України відповідні повноваження віднесені саме до відання виконавчого органу районної ради, яким є відповідач. Відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", саме відповідач згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Разом з цим, відповідач також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні. Стаття 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає право відмовити в наданні відповідної інформації у разі, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією. Однак нормами, вказаними вище, встановлено, що в даному разі відповідач зобов"язаний володіти відповідною інформацією. А тому доводи відзиву про те, що запитувана інформація не створювалася, лише вказують на невиконання відповідачем вимог закону, але не на відсутність у нього обов`язку надати інформацію, що перебуває у межах його компетенції. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що рішенням позачергової другої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад" від 25.02.2016 Полтавська міська рада передала районним у місті Полтаві радам повноваження щодо вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок для: - будівництва та обслуговування окремих індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - ведення індивідуального садівництва; - індивідуального гаражного будівництва; - ведення особистого селянського господарства; - городництва; - сінокосіння та випасання худоби. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Виконавчий комітет Подільської районної у м. Полтаві ради є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а відтак у нього відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягають у наданні неповної інформації на запит позивача, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи відповідача, наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції. За змістом ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 440/730/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич