Ухвала КАС ВС № 640/4482/20

УХВАЛА 12 березня 2021 року м. Київ справа № 640/4482/20 адміністративне провадження № К/9901/7559/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 640/4482/20 за позовом Фонду державного майна України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" про визнання протиправним та скасування припису, УСТАНОВИВ: 04.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 640/4482/20. Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу № 640/4482/20 за позовом Фонду державного майна України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" про визнання протиправним та скасування припису, розглянута за правилами загального позовного провадження. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Оцінюючи цю касаційну скаргу, Суд досліджує чи наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1-4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання норми права у подібних правовідносинах, а саме у відносинах коли власнику протиправно не повертається майно, колишнім орендарем. І постає питання хто має нести відповідальність за утримання цього майна. Суд надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшов висновку, що скаржник посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, не вказав: 1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 353 КАС України, та вказує про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд критично оцінює таке посилання скаржника, оскільки зазначена норма регулює підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому пункт 3 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини 4 статті 328 КАС України. Обґрунтованих підстав передбачених пунктами 1- 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржником не зазначено. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom", пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" № 26737/95). За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, зокрема, не наведено доводів, які є підставами для відкриття касаційного провадження, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 640/4482/20 за позовом Фонду державного майна України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" про визнання протиправним та скасування припису - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується. Суддя-доповідач В. М. Бевзенко