Ухвала КАС ВС № 826/2039/17

УХВАЛА 01 лютого 2021 року м. Київ справа № 826/2039/17 адміністративне провадження № К/9901/36554/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Бевзенка В. М., суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 826/2039/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та скасування припису, УСТАНОВИВ: У 2020 році Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 826/2039/17, яка надійшла 29.12.2020. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху. На виконання ухвали суду скаржником в установлений судом строк подано клопотання про усунення недоліків у якому підставою перегляду оскаржуваних судових рішень зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання проведення перевірки об`єкта будівництва у присутності замовника будівельних робіт, який не є власником цього об`єкта. Колегія Верховного Суду надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшла висновку, що посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник не конкретизував щодо яких норм відсутній висновок Верховного Суду, обмежившись загальною реченням: «відсутність висновку Верховного Суду щодо питання проведення перевірки об`єкта будівництва у присутності замовника будівельних робіт, який не є власником цього об`єкта». Водночас, скаржник, як вказано в ухвалі Верховного Суду від 19.01.2021 проігнорував вимогу про чітке визначення, щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, а також вказати, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин). Отже, саме по собі посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норм права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Колегія також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom", пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" № 26737/95). Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, зокрема, не наведено доводів, які є підставами для відкриття касаційного провадження, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 826/2039/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та скасування припису - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується. Суддя - доповідач: В. М. Бевзенко Судді: С. М. Чиркін В. М. Шарапа