Ухвала КАС ВС № 520/29107/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 16 червня 2026 року м. Київ справа №520/29107/24 адміністративне провадження №К/990/18335/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №520/29107/24 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла огли в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров Аміл огли в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: - зобов`язати ОСОБА_1 укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини» від 28 грудня 2001 року №1768 (далі - Порядок №1768) охоронний договір щодо нежитлових приміщень 1-го поверху №2а-1; 2а-5; загальною площею 62,8 кв. м. в житловому будинку літ. «А-3», за адресою місто Харків, вулиця Сумська, 23/345, які є частиною пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером №7400-Ха «Приватна лікарня», занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04 червня 2020 року №1883. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року позов задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник) 22 квітня 2026 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження Верховного Суду. На обґрунтування поважності причин пропуску строку скаржник зазначав, що копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року надійшла в електронний кабінет Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 20 березня 2026 року (п`ятниця) о 18:41, що підтверджується карткою руху документа користувача Електронного суду. Враховуючи, що судове рішення надійшло в електронний кабінет після 17:00, фактичним врученням вважається наступний робочий день, тобто 23 березня 2026 року. Таким чином, скаржник вважав, що звертаючись 22 квітня 2026 року з касаційною скаргою, він має право на поновлення процесуального строку. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху на підставі статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оскільки наведені у касаційній скарзі підстави пропуску строку визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу Суду обґрунтованої заяви про поновлення строку та документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі. Копія ухвали надійшла в особистий кабінет Харківської обласної прокуратури через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 11 травня 2026 року о 22:29. В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги скаржник звернувся до Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та долучив документ про сплату судового збору. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, заявник зазначає, що оскаржувану постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №520/29107/24 було прийнято в порядку письмового провадження без виклику сторін. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст зазначеного судового рішення був надісланий судом 20 березня 2026 року, зареєстрований 21 березня 2026 року, а загальний доступ до нього забезпечено лише 23 березня 2026 року. Крім того, копія оскаржуваної постанови була доставлена до Електронного кабінету Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в п`ятницю 20 березня 2026 року о 18:41, тобто після закінчення робочого дня. Відповідно до вимог частини шостої статті 251 КАС України, у разі надсилання судового рішення до електронного кабінету пізніше 17 години, воно вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення. З огляду на це, оскільки наступним робочим днем після п`ятниці 20 березня 2026 року був понеділок 23 березня 2026 року, прокурор не мав об`єктивної можливості ознайомитися з повним текстом судового рішення раніше цієї дати. З урахуванням положень частини другої статті 329 та частини першої статті 120 КАС України, перебіг тридцятиденного процесуального строку на касаційне оскарження для учасника справи, якому судове рішення не було вручено у день його складення, обчислюється з наступного дня після його фактичного вручення. Оскільки належним днем вручення постанови апеляційного суду в електронній формі є 23 березня 2026 року, останнім днем тридцятиденного строку з моменту вручення оскаржуваного рішення для звернення з касаційною скаргою є 22 квітня 2026 року. Зважаючи на те, що заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до суду з касаційною скаргою саме 22 квітня 2026 року, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, а наведені обставини підтверджують поважність причин неможливості подання скарги у більш ранній строк від фактичної дати ухвалення рішення. Надаючи оцінку наведеним скаржником доводам щодо поважності підстав пропуску строку, Судом з`ясовано таке. Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262 згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту її прийняття. Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом тридцятиденного строку з моменту вручення копії оскаржуваного судового рішення було 19 квітня 2026 року, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 22 квітня 2026 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження. Відповідно до наданої скаржником картки руху документа, електронна копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року надійшла в електронний кабінет Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова 20 березня 2026 року (п`ятниця) о 18:41. Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України передбачено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За таких обставин постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року вважається належним чином врученою уповноваженому представнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова 23 березня 2026 року. Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску прокурором строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Таким чином, прокурором усунуто недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову з неправильним застосуванням положень статей 23, 25, пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-III), пунктів 2, 6, 12- 15 Порядку №1768 та порушенням положень статті 242 КАС України. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що обов`язок укладення охоронних договорів має імперативний характер, виникає безпосередньо з норм закону і покладається виключно на власника об`єкта культурної спадщини, який і повинен виступати ініціатором його укладення. Апеляційний суд помилково вважав, що такий обов`язок виникає лише після письмового повідомлення власника органом охорони культурної спадщини. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, від 28 грудня 2019 року у справі №806/1536/18, від 25 травня 2021 року у справі №640/4482/20, від 23 травня 2024 року у справі №320/5145/23, у яких сформовано правову позицію про обов`язок власника нерухомого майна - об`єкта культурної спадщини, укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини на такий об`єкт. Об`єкти, які були включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до законодавства Української РСР, визнаються пам`ятками в силу закону, незалежно від того, чи внесені вони на даний момент до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Спірна будівля («Приватна лікарня» по вул. Сумській, 23 у місті Харкові) набула статусу пам`ятки місцевого значення ще у 1992 році. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі №910/8413/21, у якому сформовано правову позицію про те, що пам`ятки, взяті на державний облік згідно норм Закону Української РСР «Про охорону та використання пам`яток історії та культури» від 13 липня 1978 року №3600-IX (які можуть бути на даний момент і не внесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України) визнаються пам`ятками згідно з цим законом, отже укладення охоронного договору є обов`язком власника. Також прокурор вважає, що ОСОБА_1 вважається обізнаною про спеціальний статус будівлі та свій обов`язок укласти договір з моменту набуття права власності у 2019 році, оскільки відомості про об`єкт є загальнодоступними та офіційно оприлюдненими на веб-сайті Міністерства культури України. Скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 та постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №640/2371/20, від 29 квітня 2021 року у справі №826/12038/17, від 23 травня 2024 року у справі №320/5145/23, згідно з якою оприлюднення органами державної влади публічної інформації, зокрема стосовно прийнятих ними рішень на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, є одним із передбачених законом способів висвітлення ними своєї діяльності та доведення до відома населення й усіх заінтересованих осіб про результати виконання покладених на них функцій, повноважень, завдань. У касаційній скарзі прокурор просить Верховний Суд скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 23, 25, пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1805-III, пунктів 2, 6, 12- 15 Порядку №1768, перевірки дотримання положень статті 242 КАС України, перевірки необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, від 12 вересня 2023 року у справі №910/8413/21, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, від 28 грудня 2019 року у справі №806/1536/18, від 31 березня 2021 року у справі №640/2371/20, від 29 квітня 2021 року у справі №826/12038/17, від 25 травня 2021 року у справі №640/4482/20, від 23 травня 2024 року у справі №320/5145/23. Верховний Суд також зазначає, що перегляд постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує Павловій К.М. зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд». Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати поважними наведені заступником керівника Харківської обласної прокуратури підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №520/29107/24.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №520/29107/24 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла огли в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

3. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду матеріали справи №520/29107/24.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін Н.В. Шевцова