Постанова 4824 № 369/3433/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/3433/17 Головуючий у І інстанції - Ковальчук Л.М. апеляційне провадження №22-ц/824/534/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача Гуля В.В., суддів Нежури В.А., Сержанюка А.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску звернення до суду і його поновлення, визнання незаконним і скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, встановив: У березні 2017 року перший заступника прокурора Київської області в інтересах держави, як позивач, зазначаючи, що у цих правовідносинах відсутній орган державної влади, який захищає державні інтереси, звернувся до суду з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Також просив визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити його. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,15 га, на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. У подальшому на підставі вищевказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483, який зареєстровано 09 липня 2009 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди. На даний час вищевказана земельна ділянка ОСОБА_1 не відчужувалась. Згідно з інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73 спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка у межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Також відповідно до інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікації річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 кв. м, прибережні захисні смуги АДРЕСА_1 становлять 25 м. З огляду на викладене, рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року, яким відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки річка Горенка є правою притокою річки Ірпінь, яка, у свою чергу, є правою притокою річки Дніпро, а, отже, відповідно до вимог статті 5 ВК України річка Горенка є водним об`єктом загальнодержавного значення. Відповідно до положень статей 1, 88, 89 ВК України, статей 60, 61 ЗК України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. Ширина прибережних захисних смуг визначена положеннями частини другої статті 88 ВК України, частини другої статті 60 ЗК України та становить для малих річок 25 м від урізу води. Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду водного об`єкту загальнодержавного значення. При цьому чинне на час прийняття рішення сільською радою водне та земельне законодавство України взагалі не передбачало можливості відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення, у приватну власність для будь-яких потреб, у тому числі і для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, усупереч вимог статей 58, 59, 60, 61, 84 ЗК України, статей 4, 6, 80, 85, 88, 89 ВК України Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. Також спірна земельна ділянка Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відведена з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Крім того, спірне рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства прийнято у порушення вимог статей 60, 83, 118 ЗК України, статті 21 Закону України «Про основи містобудування», статей 3, 12 Закону України «Про планування і забудову територій», у порушення визначеного діючою містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність. Оспорюваним рішенням сільської ради і діями щодо передачі земельної ділянки у власність порушено право власності держави на землі водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного їх використання та відтворення. Вказане відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури. Крім того, перебіг строку позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатись орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор. Проте у цьому випадку прокурор пред`явив позов в інтересах держави як позивач, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють функції контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади щодо розпорядження землею. Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Київської області просив суд: визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом та поновити його, захистивши право; визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,15 га, на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати державний акт серії ЯЖ № 802483 на право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, виданий на ім'я ОСОБА_1 , недійсним. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року поновлено першому заступнику прокурора Київської області строк для звернення до суду з позовом. Визнано незаконним і скасовано рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року «Про надання дозволу на передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ». Визнано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483 від 09 липня 2009 року, виданий ОСОБА_1 , у тому, що він є власником земельної ділянки, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, недійсним. Стягнуто з Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 червня 2007 року порушує публічний порядок, оскільки виділенням спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 порушило право власності держави на землі водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель. При цьому суд вважав за можливе поновити прокурору строк для звернення до суду із цим позовом, оскільки про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо лише у лютому-березні 2017 року за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року та інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду. Постановою Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави відмовлено. Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що прокурором пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Порушення законодавства з боку державних органів не можуть бути підставою для порушення прав громадян, так як наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року постанову Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд належним чином не дослідив обґрунтованість чи необґрунтованість позову, не з`ясував, чи віднесено спірну земельну ділянку, яку виділено у власність ОСОБА_1 , до земель водного фонду, чи відносилася вказана земельна ділянка до озеленених територій загального користування та чи мала сільська рада право її відчужувати у приватну власність. Не встановив з якого часу дізнався про порушене право. Апеляційна скарга обґрунтовується лише пропуском прокурором строку позовної давності. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Встановлено, що рішенням 11 сесії 5 скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 червня 2007 року «Про надання дозволу на передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », вирішено передати ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території села Горенка, із земель запасу Горенської сільської ради (рілля), та доручити земельно-кадастровій організації виконати інвентаризацію та виготовити державний акт на право приватної власності. 09 липня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483, відповідно до якого на підставі рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 червня 2007 року 11 сесії 5 скликання ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,1500 га, у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482401:01:009:0111. Згідно з відповіді Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року № 01-01/73 на запит прокуратури Київської області від 22 лютого 2017 року № 05/1-482-вих.17 земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0111 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу. До вказаної відповіді були надані додатки: схема розташування земельних ділянок; викопіювання з топографічної карти масштабу 1:10000; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду; викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2007 рік; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду; викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2008 рік; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду; викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік. 27 лютого 2017 року за № 36 відділ містобудування та архітектури надано відповідь начальнику управління представництва інтересів громадян та держави у суді прокуратури Київської області Сивець А. про те, що замовником та розпорядником містобудівної документації (генерального плану) в межах населеного пункту є орган місцевого самоврядування - Горенська сільська рада, який, у свою чергу, приймає рішення про затвердження містобудівної документації та відведення земельних ділянок у власність. Відділ у своїй роботі керується містобудівною документацією. Генеральний план села Горенка затверджений рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 18 сесії 21 скликання від 22 червня 2001 року. Рішенням сільської ради 38 сесії 6 скликання від 09 жовтня 2014 року затверджено коригування генерального плану села Горенка, відповідно до якого дані земельні ділянки розташовані на території зелених насаджень. Відповідно до публічної кадастрової карти України цільове призначення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:00911. 10 березня 2017 року за № 180 державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Урндпіцивільбуд» надало відповідь, у якому вказано, що відповідно до чинного генерального плану села Горенка, території ділянок, у тому числі з кадастровим номером 3222482401:01:009111 за функціональним призначенням відносяться до озеленених територій загального користування. Таким чином, за встановлених судом обставин, усупереч вимог статей 58, 59, 60, 61, 84 ЗК України, статей 4, 6, 80, 85, 88, 89 ВК України Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. Також спірна земельна ділянка Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відведена з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Крім того, спірне рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства прийнято у порушення вимог статей 60, 83, 118 ЗК України, статті 21 Закону України «Про основи містобудування», статей 3, 12 Закону України «Про планування і забудову територій», у порушення визначеного діючою містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність. За таких обставин висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог відповідають обставинам справи та вимогам закону. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18). Отже, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18), апеляційному суду слід було з`ясувати, коли прокурору стало відомо про порушення прав, якщо йому про це стало відомо раніше. Крім того, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності. Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. З вищевказаних правових приписів вбачається, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Норма ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Зважаючи на викладене, суд під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві має, по-перше, установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, і по-третє, з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду. Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Можливість особи отримати захист свого порушеного або оспорюваного цивільного права юрисдикційним органом державної влади, підкріплена силою державного примусу, у тому числі право на звернення до суду у його матеріальному розумінні, нерозривно пов`язана з особою, що є носієм такого цивільного права. При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного і того самого моменту: коли особа - носій порушеного права, довідалась або і могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила. Отже норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Так, апелянт пов`язує початок відліку строку позовної давності у вказаній справі з моментом обізнаності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, як органу, в особі якого держава могла довідатися про наявні порушення закону. Будь-яких інших обґрунтувань щодо моменту обізнаності прокурора про порушене право на землі водного фонду при наданні у власність відповідачу земельної ділянки апеляційна скарга не містить та відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не надано. Водночас, у даному випадку прокурор пред`являє позов в інтересах держави як самостійний позивач, а тому саме з моменту обізнаності прокурора необхідно обчислювати строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України. У свою чергу, ст. 188 Земельного кодексу України установлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 із змінами і доповненнями внесеними Постановами КМУ № 482 від 22.07.2016 та № 917 від 23.11.2016 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи. Відповідно до п. 5-1 зазначеної Постанови посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Таким чином, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Зважаючи на те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним цивільним позовом, прокурор пред`явив цей позов у інтересах держави саме як позивач. Таким чином, у даному випадку Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи виступає як контролюючий орган, у розумінні ст.ст. 5, 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а не як власник чи розпорядник спірної земельної ділянки. У зв`язку з викладеним не можна обчислювати строк позовної давності для прокурора через призму обізнаності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, оскільки вказаний орган не є позивачем у справі. Водночас, про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у лютому-березні 2017 року за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22.02.2017 № 17-08/383 та інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03.03.2017 № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду. В законодавстві відсутнє превалювання одного виду права власності над іншим (приватного над державним і навпаки - державного над приватним), що надає право прокуратурі у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» здійснити захист інтересів держави, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, бездіє або відсутній. Саме тому органи прокуратури і звернулися із відповідним позовом в інтересах держави для задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду з порушенням земельного, водного законодавства, незаконної зміни її цільового призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. З огляду на викладене суд вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з повним з`ясуванням фактичних обставин справи, на підставі доказів, наданих сторонами. Судом правильно застосовано норми матеріального права у відповідності до вимог процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, не відповідають змісту та суті оскаржуваного рішення, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Керуючись ст.ст. 374, 376,367, 374, 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Судді :