Постанова 4824 № 2-4951/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №2-4951/12 Головуючий у І інстанції - Ковальчук Л.М. апеляційне провадження №22-ц/824/11858/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сержанюка А.С., Сліпченка О.І., за участю секретаря Линок В.О., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, посилаючись на те, що 27.06.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення по справі № 2-4951/12 про стягнення з боржника (відповідача), яким є ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №_28.4.1/АА-087.07.2. 25.12.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №_28.4.1/АА-087.07.2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2013 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 розміру заборгованості за договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» поточну заборгованість за кредитом - 1 0180 доларів США, що еквівалентно 81 368,74 грн., прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 33 371,70 доларів США, що еквівалентно 266 740 грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 26 540,94 доларів США, що еквівалентно 212 141,73 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 100 000 грн., три проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості в сумі 13 614 грн. 56 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2609,65 грн. 24.05.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 15 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №_28.4.1/АА-087.07.2. Враховуючи викладене, заявник ТОВ «Вердикт Капітал» просив замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі № 2-4951/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до відповідача, яким є: ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №_28.4.1/АА-087.07.2. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі №2-4951/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» має незрозумілий правовий статус у даній справі. Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився аргумент, чи мав повноваження позивач по справі підписувати будь-які документи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Суд не перевірив наявність оригіналу договору відступлення, не перевірив наявність та достовірність документів про переведення прав вимоги, наявність повноважень у посадової особи стягувача на підписання таких договорів без згоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким здійснюється процедура ліквідації стягувача. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд дійшов висновку, що підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні. Судом першої інстанційї встановлено, що рішенням Києво-Свтошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» за Кредитним договором № 28.4.1/АА-087.07.2 від 02 березня 2007 року поточну заборгованість за кредитом-10180 доларів США, що еквівалентно 81368,74 грн., прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 33371,70 доларів США, що еквівалентно 266740 грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 26540,94 доларів США, що еквівалентно 212141,73 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 147 927 грн. 48 коп., три проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості в сумі 13868 грн. 24 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219 грн. У решті позову відмовити. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 розміру заборгованості за договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» поточну заборгованість за кредитом - 1 0180 доларів США, що еквівалентно 81 368,74 грн., прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 33 371,70 доларів США, що еквівалентно 266 740 грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 26 540,94 доларів США, що еквівалентно 212 141,73 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 100 000 грн., три проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості в сумі 13 614 грн. 56 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2609,65 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 24.05.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 15 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №_28.4.1/АА-087.07.2. Установивши вказани обставинини, виходячи зі змісту статтей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про обгрунтованість заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав віступдлення праваі вимоги (цесія), правнонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанни в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону. Так, Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Аналогічні положення містяться і в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Стаття 55 ЦПК України визначає процесуальний порядок правонаступництва та містить положення, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Чинне законодавство передбачає заміну осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги), що є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), проте є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. У відповідності до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва, тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться за заявою заінтересованої особи, якою є новий кредитор (правонаступник). Даний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №456/6160/13. На підтвердження своїх вимог заявником було надано належним чином завірену копію договору №15 від 24 травня 2019 року. Відповідно до вищевказаного договору банк відступив ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги серед іншого і до апелянта. Зазначений договір є дійсним та не був оспореним. Таким чином в силу ст. 204 ЦК України щодо вказаного договору діє принцип правомірності правочину. Протилежного апелянтом у встановленому законодавством порядку не спростовано ні належними, ні допустими доказами. Договір укладений за результатами проведення аукціону з реалізації майна ліквідованих банків через сисіему dgf.prozzoro.sale, переможцем за лотом F91GL41454 є ТОВ «ВЕРДИКТ КЕПІТАЛ». (Протокол електронних торгів № UA-EA-2019-04-05-000019-b а.с. 231-232 Т.1). Дана інформація є публічною та доступною для заінтересованих осіб. Також вбачається, що від імені ПАТ «Родовід Банк» договір з ТОВ «ВЕРДИКТ КЕПІТАЛ» про відступлення права вимоги підписаний Уповноважною особою ФГВФО на ліквідаціюцього банку Шевченко А.М. (а.с. 228-230 Т1), що спростовую доводи апеляційної скарги в частині що відсутності повноважень у посадових осіб стягувача на підписання таких договорів без згоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким здійснюється процедура ліквідації стягувача. Крім того ТОВ «ВЕРДИКТ КЕПІТАЛ» є юридичною особою (виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 234-235 Т 1)), що також є публічною інформацією і спростовує доводи апеляційної скарги щодо неналежності цієї особи як сторони правочину про відступлення права вимоги. Отже, зважаючи на викладене, з представлених до суду матеріалів вбачається, що 24 травня 2019 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до передбачених договором боржників ПАТ «Родовід Банк», в тому числі і до апелянта. За таких умов доводи апелянта щодо неналежного доведення переходу права вимоги до нього не знайшли свого підтвердження. Доводи скарги стосовно того, що у заявника незрозумілий статус та відсутні підтвердження повноважень позивача по справі на відступлення права вимогу, суд відхиляє, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, оскільки при звернені з заявою про заміну сторони у справі заявником було надано всі необхідні для цього документи. Тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК); дарування (ч.2 ст.718 ЦК); факторингу (гл73 ЦК). Згідно із ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 року у справі №6-122цс13. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40). Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв`язку із чим дійшов обгрунтовано висновку щодо задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують тому як необгрунтовані підлягають залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів. Суддя - доповідач: Судді :