Ухвала КЦС ВС № 210/1554/14-ц

Ухвала 09 березня 2021 року м. Київ справа № 210/1554/14-ц провадження № 61-13537св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного сумісного майна подружжя. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 2004 року. Шлюбні відносини припинено у грудні 2011 року, а 27 березня 2012 року шлюб розірвано за рішенням суду. У період перебування у шлюбі сторони придбали домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 . З метою поліпшення житлових умов сторони розпочали реконструкцію та добудову до будинку, що було здійснено у період з 2006 по 2012 рік. Отже, сторони створили нове майно, вартість якого за висновком експерта склала 354 257 грн. Новостворене нерухоме майно не зареєстровано в установленому законом порядку, є незавершеним будівництвом - сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд визнати нерухоме майно, яке складається з: будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнань, які використані у процесі будівництва житлового будинку, незавершеного будівництвом 61% готовності, літ. «Ж-1», площею основи 113 кв. м, літньої кухні літ. «В», площею основи 26 кв. м, вбиральні літ. «Д», площею основи 1,2 кв. м, будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнань, які використані в процесі будівництва гаража «З», площею основи 23,8 кв. м, № 1-4 огорожа/ворота, І водоколонка, ІІ замощення, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя. Визнати за нею право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнань, які використані у процесі будівництва житлового будинку, незавершеного будівництвом 61% готовності, літ. «Ж-1», площею основи 113 кв. м, літньої кухні літ. «В», площею основи 26 кв. м, вбиральні літ. «Д», площею основи 1,2 кв. м, будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнань, які використані у процесі будівництва гаража «З», площею основи 23,8 кв. м, № 1-4 огорожа/ворота, І водоколонка, ІІ замощення, вартістю 177 128,00 грн. У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини сплаченого кредиту за кредитним договором № 196/2ІЗ06 від 06 квітня 2006 року, сплаченого ним особисто після припинення шлюбних стосунків у сумі 21 762,15 грн, стягнути з нього на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості будівельних матеріалів, придбаних під час сумісного проживання подружжя у сумі 20 360,35 грн; зарахувати зустрічні позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації 1/2 частини по сплаченому ним кредиту та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, та остаточно стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1 421,80 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 27 лютого 2004 року вони перебували з ОСОБА_1 у шлюбі. Фактично проживали разом до грудня 2009 року, у листопаді 2009 року шлюбні відносини припинилися, вони перестали проживати разом, вести сумісне господарство, мати спільний бюджет, припинили права та обов`язки, притаманні подружжю. Шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду 27 березня 2012 року. За час шлюбу ними набуте домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за 58 000 грн, яке на час укладення договору купівлі-продажу складалося з житлового будинку «А1», загальною площею 36,8 кв. м, житловою - 20,6 кв. м, кам`яної, обкладеної цеглою кухні - В, цегляного сараю - Г, дощатої вбиральні - Д, колодязю - І, огорожі 1-3. Домоволодіння придбано за кредитні кошти, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором його батьки передали у заставу свою квартиру. До припинення шлюбних відносин сторонами зведено стіни зі шлакоблоку, збудовано гараж, знесений сарай - Г, залишено: літню кухню - В, вбиральню - Д, водоколонку - І, паркан 1-3. Новий будинок та гараж є самочинним будівництвом, оскільки їх зведення розпочато без відповідного дозволу на будівництво. ОСОБА_2 не погоджується з первісними позовними вимогами про розподіл домоволодіння станом на станом на липень 2014 року, зауважуючи, що шлюбні стосунки припинено з грудня 2009 року, про що ОСОБА_1 зазначила у позовній заяві про розірвання шлюбу. Вартість будівельних матеріалів для фундаменту, стін будинку, гаража, крівлі, частини забору за висновком експерта складає 40 720,70 грн, а тому вартість 1/2 частини - 20 360,35 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року у складі судді Вікторович Н. Ю. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 296/1000 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнань, які використані в процесі будівництва житлового будинку, незавершеного будівництвом 61% готовності, літ. «Ж-1», площею основи 113 кв. м, літньої кухні літ. «В», площею основи 26 кв. м, вбиральні літ. «Д», площею основи 1,2 кв. м, будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнань, які використані в процесі будівництва гаража «З», площею основи 23,8 кв. м, № 1-4 огорожа/ворота, І водоколонка, ІІ замощення, вартістю 104 991,23 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне домоволодіння було набуте сторонами у період шлюбу за спільні кошти подружжя, а відтак наявні всі правові підстави визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 рокурішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини кредитних коштів за кредитним договором № 198/21306 від 06 квітня 2006 року, сплачених особисто ОСОБА_2 після припинення шлюбних стосунків за період з грудня 2009 року по 11 березня 2011 року у сумі 21 762,15 грн. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи. Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. Встановлено, що у період спільного проживання з лютого 2004 року по грудень 2009 року сторони придбали спірне домоволодіння на АДРЕСА_1 . Згодом будинок А-1, сарай Г, тамбур «в» було зруйновано, а на їх місці здійснюється самочинне будівництво нового будинку «Ж-1». Будинок та гараж «З» в експлуатацію не введені. За матеріалами справи також встановлено, що 27 вересня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 та продовжив проведення будівельних робіт, перебуваючи в іншому шлюбі за спільні сімейні кошти. При вирішенні питання про поділ об`єктів незавершеного будівництва має безпосереднє значення ступінь готовності такого об`єкта, а саме: наявність лише будівельних матеріалів, з яких планується будівництво; будинок вже частково збудований, але не завершений; будинок завершений, але не прийнятий в експлуатацію або/та право власності не зареєстроване. Придбаний у 2006 році будинок станом на час припинення шлюбних відносин зруйнований, на його місці під час спільного проживання сторін збудований фундамент, стіни будинку «Ж-1» та гараж, проте відсутнє документальне підтвердження ступеня готовності будинку «Ж-1» та гаража «З» станом на час припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2009 року. Вперше експертне обстеження спірного будинку було проведено у 2014 році, ступінь готовності спірного будинку визначений експертом станом на липень 2014 року, тому суд не може визначити окремі частини, конструктивні елементи забудови, що підлягають виділу та поділу між сторонами, а також відсоткове співвідношення цього обсягу забудови станом на грудень 2009 року. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним. Матеріали справи не містяться відомостей щодо наявності дозвільних документів на будівництво спірного об`єкта нерухомості. Матеріали справи також не містять відомостей про відсоткове співвідношення обсягу використаних у період спільного проживання сторонами та на час припинення ведення спільного господарства в 2009 році будівельних матеріалів та конструктивних елементів у відношенні до обсягу новозбудованого житлового будинку. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Виділити частку ОСОБА_1 у спільному майні за відсутності даних про обсяг проведеного сторонами будівництва за час перебування сторін у шлюбі, немає можливості, а позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості використаних будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних у процесі будівництва домоволодіння на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 заявлено не було. Встановивши, що домоволодіння, яке є предметом спору у цій справ, було придбано під час подружнього життя за спільні кошти, отримані у кредит на ім`я ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що кредитні зобов`язання виникли після припинення шлюбних відносин, а тому не підлягають поділу.У сторін виникло зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. ОСОБА_1 не спростовані твердження ОСОБА_2 про обсяг сплачених ним особисто кредитних коштів. Вимоги ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частини вартості придбаних будівельних матеріалів у сумі 20 360,35 грн задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 не надавала свою згоду на її отримання, що є обов`язковим з урахуванням вимог частини другої статті 364 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог на підставі неналежних доказів. Апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17. Доводи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відзивах на касаційну скаргу вказують на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просять касаційну скаргу залишити без задоволення. Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 20 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Позиція та висновки Верховного Суду Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та зарахування зустрічних вимог, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко