Постанова 4855 № 640/7983/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7983/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум фінанс» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 10 січня 2020 року №0000510509, №0000490509, №0000520509, №0000500509. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 листопада 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за наслідками фактичних перевірок контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, тому штрафні санкції застосовано до позивача правомірно, а спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що до відповідальності за перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті, може бути притягнуто виключно уповноважений банк або його агентів, до яких позивач не належить, тому відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення ст.4, 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою з основним видом діяльності за КВЕД 64.99 «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення)», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.54-55 т.1). Свою діяльність позивач здійснює на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 28.12.2016 №201 (а.с.50 т.1). Відповідно до витягу з Електронного реєстру ліцензій на здійснення валютних операцій від 17.12.2019 №27-0015/66022 до переліку валютних операцій, які позивач, як небанківська усанова має право здійснювати, належить торгівля валютними цінностями в готівковій формі. На підставі наказів від 11 листопада 2019 року №662, від 28 жовтня 2019 року №536, від 11 листопада 2019 року №663, від 28 жовтня 2019 року №535 уповноваженими особами контролюючого органу проведено фактичні перевірки господарських одиниць ТОВ «Преміум Фінанс» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцями здійснення діяльності за результатами яких складено акти від 29 листопада 2019 року №0075/14/29/05/39727881 (а.с.10-14 т.4), №0074/14/29/05/39727881 (а.с.9-13 т.1), №0073/14/29/05/39727881 (а.с.10-14 т.2), №0072/14/29/05/39727881 (а.с.10-14 т.3), якими встановлено порушення позивачем п.7 ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місцях проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту. Перевищення сум готівкових коштів та іноземної валюти на місцях проведення операцій над сумами коштів, зазначених у фіскальних звітах ТОВ «Преміум Фінанс» переведених у національну валюту України. На підставі висновків вказаних актів перевірок, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2020 року №0000490509 (а.с.38 т.1), №0000500509 (а.с.38 т.3), №0000510509 (а.с.37 т.4), №0000520509 (а.с.36 т.2), якими на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та згідно з п.4 ст.18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4473421,90 грн, 1434472,15 грн, 2112890,30 грн, 2011555,85 грн відповідно. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що ТОВ «Преміум Фінанс» не є уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, а здійснює свою діяльність на підставі генеральної ліцензії НБУ, а отже не є суб`єктом, до якого можуть бути застосовано норми п.4 ст.18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; 4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення; 5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту. Пунктом 4 ст.18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) визначено, що у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, п`ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що до відповідальності за перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті може бути притягнуто лише уповноважений банк або його агентів. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Преміум Фінанс» не є уповноваженим банком, або суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, натомість, на момент виникнення спірних правовідносин, позивач здійснює свою діяльність на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій від 28.12.2016 №201 (а.с.49 т.4). 16.12.2019 Національним банком України видано позивачу, як небанківській фінансовій установі, ліцензію на здійснення валютних операцій №29 якою визначено право позивача здійснювати торгівлю валютними цінностями в готівковій формі (а.с.50 т.4). Отже, позивач не належить до уповноважених банків та фінансових установ, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, що виключає його обов`язок забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та унеможливлює застосування до нього відповідальності, передбаченої п.4 ст.18 вказаного Закону. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №826/15581/16 та від 27 червня 2019 року у справі №826/12328/17. Законом України від 20.09.2019 №128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» розширено перелік суб`єктів, на яких поширюється дія вимог ст.4 та ст.18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема до таких суб`єктів віднесено небанківські фінансові установи, однак вказаний закон набрав чинності 01.08.2020, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин, з урахуванням конституційного принципу дії норми в часі. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що позивач не є суб`єктом, якого може бути притягнуто до відповідальності за ст.18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та вимоги ч.1 ст.4 вказаного Закону на нього не розповсюджуються. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а окремі порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма