Постанова 4855 № 640/28324/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28324/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., за участю секретаря Бринюк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в м. Києві (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС), в якій позивач просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005484209 від 24 січня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 249 628,39 грн.; - визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-27 від 24 січня 2020 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005474209 від 24 січня 2020 року, якими було донараховано 70 056,90 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в розмірі 21 017,07 грн., разом 91 073,97 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005454209 від 24 січня 2020 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 305 642,27 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005544209 від 24 січня 2020 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 20 802,37 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що відповідачем у запиті не вмотивовано посилання на наявність у діях позивача податкового правопорушення, відсутні посилання на акти перевірок та не обґрунтовано підстав для направлення запиту у розумінні пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відтак в силу вимог абзацу 18 п.73.3 ст.73 ПК України, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Також, вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність жодних доказів направлення запиту до позивача та докази його повернення до відповідача. Крім того, апелянт наголошує на тому, що останній не був завчасно попереджений про початок перевірки та не мав можливості прийняти в ній участь та надати пояснення та відповідні підтверджуючі документи, що свідчить про недотримання порядку її проведення, а отже, прийнятий за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки позивача акт перевірки є протиправним. Також, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції проігнорував правовий висновок Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», прийнято наказ №3299 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. 11 грудня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві складено акт №760/26-15-42-09/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року» (далі - акт перевірки). На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення: - податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2020 року №0005484209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 249 628,39 грн.; - податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2020 року №0005454209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 305 642,27 грн.; - податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2020 року №0005544209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 20 802,37 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 січня 2020 року №Ф-27; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 січня 2020 року №0005474209. Вказані вище рішення контролюючого органу були направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 , проте повернулись на адресу ГУ ДПС у м. Києві з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного суд завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. Зокрема, відповідно до пп.78.1.1. 78.1.2 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом. Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України направило на адресу ФОП ОСОБА_1 запит від 18 вересня 2019 року №2714/В/26-15-42-09-28 про надання інформації та її документального підтвердження. Підставою для направлення позивачу вказаного запиту слугувало отримання інформації щодо порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік в якій не в повному обсязі відображено доходи, отримані фізичною особою від провадження господарської діяльності. Водночас, згідно відомостей з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України (форма 1ДФ), ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 - 2018 років отримані доходи за ознакою « 157» (дохід виплачений фізичній особі - підприємцю), який підлягає декларуванню та оподаткуванню. У зв`язку із зазначеним, ФОП ОСОБА_1 було запропоновано надати інформацію та її документальне підтвердження засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою) щодо фінансово - господарської діяльності за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, а саме: - копії угод/договорів; - акт виконаних робіт (послуг тощо); - копії касових чеків/копії прибуткових касових ордерів/виписок банку, які підтверджують факт оплати; - рахунки - фактури; - книги обліку доходів та витрат; книги обліку доходів; - первинні документи (договори (угоди/контракти) з додатками, акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові накладні, розрахункові документи тощо), що підтверджують факт отримання/відвантаження (надання) відповідальними особами товарно - матеріальних цінностей (виконаних робіт, наданих послуг) та проведення відповідальними особами розрахунків за відвантажені (надані)/отримані товарно - матеріальні цінності (надані роботи, виконані послуги), банківські виписки, платіжні документи; - пояснення та документальні підтвердження щодо наявності, у тому числі орендованих, засобів виробництва та транспортних засобів, які використовувались )знаходились з метою використання) у процесі здійснення діяльності; - трудові договори (угоди) та/або цивільно - правові договори (угоди); табелі обліку робочого часу працівників; відомості нарахування та виплати заробітної плати (інших заохочувальних та компенсаційних виплат і винагород, які нараховувались (виплачувались, надавались)платникам у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно - правовими договорами) та нарахування, утримання податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору; заяви на застосування соціальної пільги та підтверджуючі документи, передбачені законодавством, що дають право на застосування соціальної пільги; інформацію та документальні підтвердження, щодо осіб, які здійснювали транспортування товару до місця здійснення діяльності, виконували вантажно - розвантажувальні роботи та інші функціональні обов`язки, що забезпечували необхідні умови здійснення господарської діяльності; - інші наявні документи, пов`язані із запровадженням підприємницької діяльності. Також, ГУ ДПС у м. Києві направило на адреси ТОВ «БУНАТ», ТОВ «АРТЕГА», ТОВ «БАРБАСЕНА», ТОВ «ВІТУР», ТОВ «БАНГАЛОР», ТОВ «ЛЕОВІЛЬ», ТОВ «ТЕКАТ», як контрагентам ФОП ОСОБА_1 , запити про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. Проте, згідно відомостей зазначених на поштових конвертах, зазначені запити повернулись на адресу ГУ ДПС у м. Києві за закінченням встановленого терміну зберігання. Як вбачається з матеріалів справи, запит від 18 вересня 2019 року №2714/В/26-15-42-09-28 містив вказівку на підставу для надіслання запиту у відповідності до вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, із зазначенням інформації, яка це підтверджує. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи, а також факти, які, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем податкового законодавства. Таким чином, з огляду на те, що вказаний запит містить посилання на фактичну і правову підстави для його направлення, а також обставини, встановлені за результатом аналізу податкової інформації, опис інформації, що запитується, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що запит відповідача про надання інформації від 18 вересня 2019 року №2714/В/26-15-42-09-28 відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповіді на вказаний запит позивачем не надано. Як на обставину ненадання відповіді на вказаний запит та документів, що запитувалися, позивач вказує на те, що останнім не було отримано такого запиту, а конверт повернувся до контролюючого органу з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». Так, колегія суддів звертає увагу, що запит на інформацію від 18 вересня 2019 року №2714/В/26-15-42-09-28 направлено рекомендованим листом з поштовим ідентифікатором 0101128996045 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі місця реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця, вказаної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до приписів пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу. У відповідності до п.79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2019 року ГУ ДПС у м. Києві, на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», прийнято наказ №3299 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. Згідно відомостей зазначених на поштовому конверті, останній повернувся на адресу ГУ ДПС у м. Києві за закінченням встановленого терміну зберігання. Згідно п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків. Колегією суддів враховано висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17. Так, Верховний Суд вказав, що у пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять. Ураховуючи викладене, колегія суддів при розгляді справи №812/821/17 погодила висновок судів про те, що дії ГУ ДФС у Луганській області з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №322 від 26.05.2017 є правомірними. Суд також зауважив на відсутність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, оскільки правовідносини щодо порядку ознайомлення та вручення наказу на перевірку, яким надано правову оцінку, виникли в 2011 році. Норми ПК України з 2011 року суттєво змінилися. Останні зміни, що стосувалися саме порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та порядку належного вручення документів платнику податків, були внесені Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» і набули чинності з 01.01.2017. На час спірних правовідносин у справі №812/821/17 порядок вручення документів платнику податків передбачений п.42.2. ст.42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 3 ст. 341 КАС України вказаний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 є необхідним для врахування при розгляді цієї справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18 Верховний Суд зауважив, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Таким чином, на підставі встановлених обставин справи та наведених норм закону колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом при прийнятті наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та дій щодо її проведення дотримано всіх встановлених умов та порядку згідно з положеннями ПК України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на те, що обставини вказаної справи не є подібними із обставинами справи, що розглядається. Так, у справі на яку посилається апелянт Верховним Судом надано оцінку підставам призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, рішення щодо проведення якої було прийнято контролюючим органом після аналізу наданих позивачем документів на запит податкового органу. В той час, коли у даній справі позивачем не було виконано законну вимогу контролюючого органу про надання відповідних документів та пояснень, відсутність яких зумовила сумнів податкового органу щодо повноти заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2016 р., в якій, на переконання відповідача, не в повному обсязі відображено доходи, отримані фізичною особою від провадження господарської діяльності, що в майбутньому стало підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Суддя-доповідач І.В. Федотов Судді Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко Повний текст постанови виготовлено 05.11.2021 року.