Постанова 4824 № 760/33008/19

справа № 760/33008/19 головуючий у суді І інстанції Шереметьєва Л.А. провадження № 22-ц/824/1252/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. У Х В А Л А 01 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Сержанюка А.С., Слюсар Т.А., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю., Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, - в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою, у якій просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2010 року і по день її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тим, що з 2010 року заявник почала проживати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 , що належала померлій. Родинних зв`язків між ними не було, однак вони жили однією родиною, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, яким розпоряджалися разом у відповідності до потреб та необхідних витрат. Оскільки ОСОБА_2 була особою похилого віку, ОСОБА_1 готувала їжу, зі спільного бюджету сплачувала комунальні послуги, купувала ліки для ОСОБА_2 , здійснювала прибирання в квартирі тощо. За час проживання з ОСОБА_2 , тобто з 2010 року і до смерті останньої, в одній квартирі, між ними склалися відносини, як між членами родини. В червні 2018 року внаслідок захворювання серця ОСОБА_2 потрапила на стаціонарне лікування до Київської міської клінічної лікарні №

6. Заявник відвідувала її, купувала необхідні ліки та продукти харчування, що підтверджується копіями фіскальних чеків. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у лікарні. Згідно з лікарського свідоцтва про смерть № 176 від 19 червня 2018 року причиною смерті стала хронічна ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз. Після смерті їй було передано тіло ОСОБА_2 для поховання, що підтверджується листом Київської міської клінічної лікарні № 6 від 10 жовтня 2019 року вих. № 2772. Свідоцтво про смерть було видане на підставі її заяви, що підтверджується листом Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18 вересня 2019 року вих. № 4455/17.2-09. Після смерті ОСОБА_2 заявник здійснювала організацію та проведення всіх необхідних похоронних ритуальних заходів. Цей факт підтверджується копією Акту № 00000043/2 здачі-прийняття надання послуг від 20 червня 2018 року та копією Видаткової накладної № 00000155 від 20 червня 2018 року. Після смерті ОСОБА_2 і до теперішнього часу ОСОБА_1 продовжує мешкати у квартирі сплачує комунальні платежі, дбає про належний технічний стан квартири. 02 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського територіального округу Шафаренко Ж.Ю. з питанням оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 10 липня 2019 року приватним нотаріусом Шафаренко Ж.Ю. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання однією сім`єю з померлою понад п`ять років до часу відкриття спадщини. З вказаної постанови вбачається, що станом на 10 липня 2019 року заяв від інших спадкоємців ОСОБА_2 про прийняття спадщини не надходило. Заповіт ОСОБА_2 також не складався. Заявник зазначає, що родичі у померлої відсутні, а тому спадкоємців першої, другої та третьої черги спадкування за законом після її смерті також немає, а тому ОСОБА_1 , в свою чергу, є спадкоємцем четвертої черги. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 . Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю з 2012 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , наявність спільного побуту та спільного відпочинку, придбання ними послуг та ведення спільного господарства. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б підтвердили факт спільного проживання із померлою, ведення спільного побуту, спільного бюджету у ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 . Надані ОСОБА_1 документи на підтвердження факту проживання однією сім`єю не доводять та не встановлюють юридичного факту щодо проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю до часу відкриття спадщини. Також апелянт посилається на те, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою ніж та за якою проживала померла ОСОБА_2 та перебуває у зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2011 року, тому не могла проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 , вести з нею спільний побут, мати взаємні права та обов`язки як сім`я. Заявником не надано доказів, що підтверджують те, що вона постійно допомагала померлій у вирішенні побутових питань, купувала продукти харчування, медикаменти, сплачувала за комунальні послуги. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко О.О. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Положенням статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, що посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 червня 2018 року, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 10293. Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 11/2018 від 02 липня 2018 року, заяву про прийняття спадщини подала заявник ОСОБА_1 . Інші особи за прийняттям спадщини не зверталися. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю. заявнику було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю доказів її проживання однією сім`єю з померлою (а.с. 20,44 - 58). Як на підставу для звернення до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 посилається на те, що факт встановлення проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 необхідний заявнику для прийняття спадщини (а.с. 5). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). Частиною 1 статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Згідно з положеннями частин 1,2,3 статті 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Враховуючи, що з моменту смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з якою заявник ОСОБА_1 , за її ствердженнями проживала однією сім`єю, пройшов рік, після спливу якого у територіальної громади виникло право вимагати визнати спадщину відумерлою, то у колегія апеляційного суду наявні підстави вважати, що між особами які можуть претендувати на спадкове майно виник спір про право, який може бути розглянутий в порядку позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. З матеріалів справи вбачається, що заінтересована особа Київська міська рада не визнає права заявника ОСОБА_1 на квартиру померлої ОСОБА_2 . Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що із заяви ОСОБА_1 простежується спір про право, а саме: спір щодо права на спадкування за законом. Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою вказане вище та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд, ­- у х в а л и в : Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю., Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, - залишити без розгляду. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Г.І. Мостова Судді А.С. Сержанюк Т.А. Слюсар