Постанова 4808 № 344/1324/21

Справа № 344/1324/21 Провадження № 22-ц/4808/935/21 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О., секретаря Пацаган В.В. з участю представника апелянта ОСОБА_1 , заявниці ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Івано-Франківська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Бабій О.М., в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу із ОСОБА_4 з 01 квітня 2009 року по 16 серпня 2020 року. В обґрунтування заяви зазначила, що з 2009 року вона проживала з ОСОБА_4 як чоловік та дружина, спочатку у його квартирі АДРЕСА_1 , а потім з 2010 року у квартирі АДРЕСА_2 . За час спільного проживання вони облаштовували спільний побут, робили разом ремонт, їздили на роботу до Польщі, всі свята проводили разом, мали спільний бюджет. В кінці 2019 року разом отримали позику та разом її повертали. Вказувала, що влітку 2020 року чоловік захворів, а вона його доглядала в лікарні, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Всі витрати на поховання понесла заявниця. За її заявою відкрито спадкову справу, але отримати спадщину вона не може, оскільки відносини з ОСОБА_4 не оформлені належним чином, шлюб офіційно не зареєстровано, тому вона змушена звернутись із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01 квітня 2009 року по 16 серпня 2020 року. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 2009 року підтверджується показами свідка, копією договору позики від 18.10.2019 року, копією розписки від 22.10.2020 року, копією свідоцтва про поховання, копією договору на організацію та проведення поховання. Вказані докази у своїй сукупності підтверджують, що за життя між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були стосунки, які мають ознаки сімейних. З дня смерті ОСОБА_4 і за час розгляду справи ніхто, окрім ОСОБА_2 не заявив про свої права на квартиру АДРЕСА_2 , отже, суд вважав, що спір про право відсутній. Не погодившись з рішенням суду, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими. Зокрема апелянт зазначає, що заявниця не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу. Подані нею докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Апелянт стверджує, що покази єдиного свідка, яка є давньою подругою заявниці, на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, є суперечливими, носять узагальнений характер та не підтверджують наявності усталених відносин, притаманних подружжю. Лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлено факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Апелянт зазначає, що наявність лише документів, пов`язаних зі смертю та похованням спадкодавця, не є доказом перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах. На думку апелянта, судом не надано належної оцінки копії договору від 18.10.2019 року, який не містить усієї інформації, для визнання його укладеним, тому не є належним доказом здійснення спільних витрат. Судом помилково взято до уваги як доказ копію розписки від 22.10.2020 року, у якій не згадується прізвища ОСОБА_4 чи будь-яка інформація про те, що борг погашається заявницею за грошовими зобов`язаннями іншої особи. Також апелянт стверджує, що суд не надав оцінки інформації, яка вказана Департаментом соціальної політики в листі №11.1-07/179 від 01.04.2021 року, а саме, що в документах для призначення житлової субсидії ОСОБА_4 не зазначав інших членів сім`ї чи будь-яких інших осіб, яких вважав членами сім`ї. З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила доводи скарги як безпідставні, зазначила, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів. Заявниця ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2020 року (а.с.17). Після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 відкрито спадкову справу № 603/2020. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві власності на підставі договору міни квартир від 10.11.2010 року (а.с.9). Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не звертались. Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної в Першій Івано-Франківській державній нотаріальній конторі, у ОСОБА_4 відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину після його смерті. Під час розгляду справи суд першої інстанції не звернув уваги на таке. Згідно зі статтею 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. В силу дії частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У ч. 4 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Проте суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 у період з 01 квітня 2009 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку окремого провадження, не звернув увагу на вказані норми права, та наявність спору про спадкове право на підставі статті 1277 ЦК України. Таким чином, вимоги ОСОБА_2 повинні розглядатись саме в порядку позовного провадження з урахуванням спору про право і з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 27.06.2018 року в справі №522/10696/17, від 08.05.2019 року в справі № 454/1106/17 та від 27.12.2019 року в справі № 371/669/15-ц. За таких обставин судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу ч. 4 ст. 315 ЦПК є підставою для його скасування із залишенням заяви без розгляду. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 315, 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Івано-Франківська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин І.О. Максюта