Постанова 4875 № 905/586/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" лютого 2021 р. Справа № 905/586/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є. за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф. за участі представників: позивача - не з`явився, відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ, (вх. №3111 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020 (повне рішення складено 13.10.2020, суддя Курило Г.Є.) у справі № 905/586/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН - 3000", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ, про стягнення заборгованості у розмірі 23 996,51 грн, - ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗОН - 3000" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 777 132, 56грн, у тому числі 726 938, 44грн основного боргу, 9 642,1 3грн 3% річних за період з 16.12.2019 по 26.03.2020, 40 551, 99грн пені за період з 16.12.2019 по 26.03.2020. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №111/44 від 29.08.2019. Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.2020 задоволено частково клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про залишення позову без розгляду у справі №905/586/20; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН - 3000" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 726 938, 44грн, 3% річних в сумі 8 257, 63грн, пені в сумі 35 549, 47грн; продовжено розгляд позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН - 3000" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в частині стягнення 1 384, 50грн 3% річних за період з 04.03.2020 по 26.03.2020, 5 002, 52грн пені за період з 04.03.2020 по 26.03.2020. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2020 постановлено розглядати позовні вимоги позивача з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог та ухвали суду від 11.06.2020, а саме розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 958, 51грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020 та пені в розмірі 18 038, 00грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020. Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі №905/586/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН - 3000" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 23 996, 51грн задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН - 3000" 5 958, 51грн 3% річних, 18 038, 00грн пені, судовий збір у розмірі 2 102, 00грн. Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недотримання процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/586/20 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням вирішено спір за похідними вимогами позивача окремо від розгляду основних вимог. Апелянт також зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не були враховані обставини непереборної сили, що вважає підставою для відмови у позові, а саме, зазначає, що Кабінетом Міністрів України введено карантин та вжито низку превентивних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19, що об`єктивно унеможливлювало виконання ПАТ «Центренерго» своїх зобов`язань належним чином та в повному обсязі у відповідності до умов договору. Крім того, апелянт зазначає, що підприємство є важливим елементом енергетичної системи України, однією з найбільших енергогенеруючих компаній, що забезпечує потреби України в електроенергії; має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, становить суспільний інтерес, а також відноситься до об`єктів великої приватизації державної власності. 16.11.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 905/586/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/586/20. Встановлено строк до 28.12.2020 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено учасникам справи строк до 28.12.2020 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги відповідача, Публічного акціонерного товариства "Центренерго" з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. Заяв і клопотань щодо суті спору у встановлений судом строк від сторін не надійшло. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020, у зв`язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф., яка входить до складу колегії суддів, визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 призначено справу № 905/586/20 до розгляду на 21.01.2021 о 12:30 год. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. 31.12.2020 (28.12.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13144), зазначає, що посилаючись в обґрунтування апеляційної скарги на порушення норм процесуального права через вирішення спору за похідними вимогами позивача окремо від основних вимог, апелянт не вказує, які саме норми процесуального законодавства порушені, і яким чином це призвело до неправильного вирішення справи. Позивач також зазначає, що доказів наявності форс-мажорних обставин при виконанні зобов`язань за договором поставки №111/44 від 29.08.2019 апелянтом не надано. Крім того, позивач вважає, що належність ПАТ «Центренерго» до підприємства, яке має стратегічне значення, не впливає на спірні правовідносини; так само посилання апелянта на включення підприємства до об`єктів великої приватизації державної власності розцінює як інформативну функцію. Поряд з цим, позивач вказує, що відповідач не заперечує ані суму заборгованості за договором поставки, ані підстави такої заборгованості. З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. 20.01.2021 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№714), зазначає, що ТОВ "Центренерго" вживає превентивні заходи щодо запобігання поширенню COVID-19 до скасування карантину та обмежуючих заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, що ускладнює апелянту реалізувати свої процесуальні права щодо захисту прав та інтересів. Представник також вказує, що серед працівників відділу претензійно-позовної роботи ПАТ "Центренерго" 05.01.2021 підтверджено захворювання на COVID-19, а саме, заступника начальника відділу - Гаврися Я.Б.; враховуючи наявність тісних контактів працівників відділу претензійно-позовної роботи із заступником начальника відділу Гаврисем Я.Б., працівники відділу претензійно-позовної роботи вимушені перебувати на самоізоляції до моменту отримання негативних результатів дослідження на наявність РНК вірусу COVID-19. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи і відкладено розгляд справи на 23.02.2021 об 11:30год. 22.02.2021 засобами електронного зв`язку від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2323), зазначає, що випадки захворювань на COVID-19 виявлені серед працівників відділу претензійно-позовної роботи ПАТ «Центренерго», а саме 15.02.2021 підтверджено захворювання на COVID-19 юрисконсульта І категорії - Салимон Д.М., який безпосередньо бере участь у даній справі, відтак, у апелянта відсутня можливість направити в судове засідання представника, який би в повній мірі володів матеріалами справи та здійснив належний захист інтересів апелянта. Також апелянт повторно зазначає, що ТОВ "Центренерго" вживає превентивні заходи щодо запобігання поширенню COVID-19 до скасування карантину та обмежуючих заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, що ускладнює апелянту реалізувати свої процесуальні права щодо захисту прав та інтересів. Крім того, апелянт повідомив суду, що інші його представники не зможуть взяти участь в судовому засіданні, у зв`язку із значною завантаженістю та необхідністю 23.02.2021 забезпечити представництво інтересів ПАТ «Центренерго» в інших справах. До клопотання апелянтом додані копії наказу ПАТ «Центренерго» №76 від 06.11.2020 «Про дистанційну (надомну) роботу у період карантину», копію ухвали Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 у справі №910/16418/19, відповідно до якої призначено судове засідання за участю відповідача - ПАТ «Центренерго» на 23.02.2021 і копію повістки про виклик ОСОБА_1 Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні 23.02.2021 не скористались, у судове засідання представники сторін не з`явились, були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання. Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до частин 11-12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відтак неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. У клопотанні про відкладення розгляду справи апелянт посилається на захворювання на COVID-19 одного із працівників, який безпосередньо бере участь у даній справі, однак, на підтвердження даного доводу апелянт не надав суду жодного доказу, відтак, даний довід не враховується судом. Надані апелянтом докази: копії наказу ПАТ «Центренерго» №76 від 06.11.2020 «Про дистанційну (надомну) роботу у період карантину», ухвали Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 у справі №910/16418/19, відповідно до якої призначено судове засідання за участю відповідача - ПАТ «Центренерго» на 23.02.2021 і повістки про виклик ОСОБА_1 жодним чином не свідчать про завантаженість працівників апелянта і неможливість взяти участь представнику апелянта в судовому засіданні у даній справі. Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено карантин на території України до 30.04.2021. Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів. Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, в силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України усі доводи і вимоги апелянт має викласти в апеляційній скарзі, і у клопотанні апелянт не навів суду доводів, що унеможливлюють суду апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта. Крім того, апелянт, добросовісно користуючись своїми правами, у разі неможливості з`явитись в судове засідання, міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування суду або поза його межами, чого апелянтом здійснено не було. Натомість, апелянт не вчинивши залежних від нього і можливих дій для забезпечення участі його представника у судовому засіданні, звернувся вже вдруге з клопотанням про відкладення розгляду справи, що судова колегія розцінює як затягування розгляду справи. Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, і неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, а також з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на рішення суду, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, і доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, 29.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) був укладений договір поставки вугілля №111/44 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (вугілля) на зазначених у Договорі умовах. Необхідні для виконання Договору відомості вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною договору. В Специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів Покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів (далі - Вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції Вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і терміну його дії (пункт 1.2. Договору). Згідно з пунктом 2.1. Договору, поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі" з урахуванням передбачених Договором особливостей. Відповідно до пункту 2.3. Договору, доставку вугілля до залізничної станції призначення по території України здійснює АТ "Укрзалізниця" в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (вагони), якими на прав власності або іншій правовій підставі володіє Перевізник або Постачальник. Вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних Сторонами Специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних Специфікацій, до обсягів поставленого по Договору вугілля не зараховується (пункт 2.4. Договору). Згідно з пунктом 2.5. Договору, право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору. У відповідності до пунктів 3.1., 3.2. Договору, приймання вугілля за Договором здійснюється спільно Вантажоотримувачем і уповноваженими представниками Постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні Вантажоотримувача. Вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники Постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання Вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля Вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов Договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4. Договору. Результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов Договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Акт звіряння кількості та якості отриманого по Договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назви виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов Договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників Постачальника та Вантажоотримувача. Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в Акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки Вантажоотримувача, Покупця та Постачальника (за умови, що відповідні особи здійснюють діяльність з використанням печатки) (пункт 3.6. Договору). Згідно з пунктом 4.1. Договору, кількість (маса) поставленого по Договору вугілля може відхилятись (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних Специфікаціях не більше ніж на 5%, але в будь-якому випадку - в межах загальної суми Договору. Загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (вартість доставки) у випадку її оплати Постачальником і відшкодування Покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 200 000 000, 00грн (пункт 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.10.2019). Базова ціна вугілля означає ціну однієї тони вугілля, що поставляється по Договору, при вказаних в пункті 5.1. Договору базових показниках якості і не включає в себе вартість доставки. Враховуючи положення пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення (Податкова пільга) та відмову Постачальника від використання Податкової пільги на весь термін дії Договору, базова ціна вугілля становить 2 640, 00грн, в т.ч. ПДВ - 440, 00грн (пункт 6.2. Договору). За змістом пункту 6.5. Договору, фактична вартість поставленого вугілля встановлюється як добуток визначених відповідно до умов Договору кількості (маси) вугілля та ціни 1 тони вугілля з урахуванням відповідних знижок. Відповідно до пункту 6.6. Договору, вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами Покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує Постачальник або третя особа за дорученням Постачальника з наступним відшкодуванням покупцем у встановленому Договором порядку. Як передбачено пунктом 6.7. Договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється Покупцем на підставі підписаних Сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних актів. Відповідно до пункту 7.1. Договору, Постачальник зобов`язався поставити (передати) Покупцеві вугілля на умовах Договору та на підставі підписаних Сторонами Специфікацій. У свою чергу, відповідно до пункту 7.3. Договору, Покупець зобов`язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах Договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (пункт 8.1. Договору). У випадках, які не врегульовані умовами Договору, сторони керуються діючим законодавством України (пункт 8.3. Договору). За змістом пунктів 8.11., 8.12. Договору, Сторони погоджуються з тим, що всі спори та суперечності, які можуть виникнути в зв`язку з виконанням Договору, окрім передбачених Договором випадків, повинні розв`язуватись в досудовому порядку, згідно з чинним законодавством. Якщо досудове врегулювання спору не призвело до розв`язання суперечностей, сторона, яка вважає себе потерпілою, має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав. Пунктом 8.14. Договору встановлено, що за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, крім випадків, передбачених пунктом 9.4.2. Договору. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та отримання Сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів Сторін, необхідних для укладання цього Договору, і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 10.1. Договору). Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками. Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2019 сторонами погоджено Специфікацію №2 до договору поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019 між ПАТ "Центренерго" та ТОВ "ОЗОН-3000", відповідно до якої постачальник поставить (передасть), а покупець прийме вугілля в обсязі 25,0 (+/- 5%) тис. т. в наступному асортименті: вантажоотримувач, залізнична станція призначення та її реквізити - Вуглегірська ТЕС код 4543, залізнична станція Світлодарське, код 494209; виробник - ТОВ "ЦЗФ Селидівська", філія "Збачачувальна фабрика "Щербинівська" ТОВ "Донінтервугілля"; вантажовідправник та його реквізити - ТОВ "ЦЗФ Селидівська", код 5575, ТОВ "Донінтервугілля", код 2409; залізнична станція відправлення та її реквізити - ст.Новгородівка, код 482201, ст.Кривий Торець, код 491003; марка Г, ГЖП, ДГ; марка з зазначенням групи, класу, розміру кусків (ДСТУ 3472-2015 ГОСТ 19242-73). Строк (термін) поставки вугілля: з 01 жовтня 2019 р. по 15 листопада 2019 р. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, зазначений у специфікації №2 від 30.09.2019 до договору поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019 на суму 1 687 850, 74грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту №11-ОЗОН від 15.11.2019 приймання - передачі партії вугільної продукції за договором постачання №111/44 від 29.08.2019, акту №11 - ОЗОН від 15.11.2019 звіряння по кількості та якості, залізничних накладних №52348125 від 01.11.2019, №52348133 від 01.11.2019, №52348141 від 01.11.2019, №52348158 від 01.11.2019, №52348166 від 01.11.2019, листом позивача № 15/11/19-1 від 15.11.2019 про відвантаження на адресу відповідача вугілля, листом ТОВ "ЦЗБ "Селидівська" про власність, посвідчення про якість вугілля №431 від 01.11.2019. Факт поставки товару відповідачем не заперечується. Сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків по стану заборгованості за період з 29.08.2019 по 31.12.2019, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем на 31.12.2019 склала 63 819 300, 06грн. Також сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків по стану заборгованості за період з 08.01.2020 по 31.01.2020, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем на 31.01.2020 склала 53 819 300, 06грн. Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив суму заборгованості, несплаченою залишилась сума боргу за поставлений товар за залізничними накладними №52348125 від 01.11.2019, №52348133 від 01.11.2019, №52348141 від 01.11.2019, №52348158 від 01.11.2019, №52348166 від 01.11.2019 в розмірі 726 938,44грн. З листа №1-2-5/005/339 від 24.02.2020 Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" вбачається часткове погашення відповідачем заборгованості за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019. У зв`язку із неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою. Як зазначено вище, з урахуванням ухвал господарського суду Донецької області від 11.06.2020 і 10.09.2020, судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 958, 51грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020 та пені в розмірі 18 038, 00грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України. Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як замовником своїх зобов`язань за договором поставки, а саме, неоплатою отриманого вугілля. Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не спростовує ані факт поставки вугілля відповідно до умов Договору, ані наявність заборгованості перед позивачем, і її розмір. Згідно матеріалів справи, позивачем внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вугілля були нараховані пеня на підставі пункту 8.14. Договору в сумі 18 038, 00грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020, а також 3% річних та інфляційних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 5 958, 51грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020. Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 5 958, 51грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 038, 00грн пені за період з 04.03.2020 по 11.06.2020 внаслідок несвоєчасної оплати. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України). Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Судом встановлено, що згідно з пунктом 8.14 Договору, за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 18 038, 00грн за період з 04.03.2020 по 11.06.2020. При цьому, судова колегія зазначає, що апелянт не спростовує арифметичну вірність здійснених позивачем і перевірених судом нарахувань 3% річних та пені. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що судом не було враховано обставин введення карантину, що об`єктивно унеможливлювало виконання ПАТ "Центренерго" своїх зобов`язань по Договору своєчасно. Апелянт також зазначає, що підприємство має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, становить суспільний інтерес, а також відноситься до об`єктів великої приватизації державної власності; підприємство є важливим елементом енергетичної системи України, однією з найбільших енергогенеруючих компаній, що забезпечує потреби України в електроенергії. Щодо доводів апелянта, що судом не було враховано обставин введення карантину, що, за твердженням апелянта, об`єктивно унеможливлювало виконання ПАТ "Центренерго" своїх зобов`язань, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Як встановлено судом першої інстанції, 15.11.2020 сторонами підписаний акт №11-ОЗОН приймання - передачі партії вугільної продукції за договором постачання №111/44 від 29.08.2019 на загальну суму 1 687 850, 74грн, однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково. Відповідно до пункту 6.7. Договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється Покупцем на підставі підписаних Сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних актів. Отже, строк оплати за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019 є таким, що настав. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. Отже, своєчасне виконання апелянтом своїх зобов`язань по Договору об`єктивно не може ставитись у залежність до факту введення на території України карантину, оскільки відповідно до умов Договору, апелянт мав розрахуватись за поставлений товар ще у 2019 році. Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України (на яку посилається апелянт), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. У даному випадку апелянтом не доведено наявність станом на момент виникнення у нього зобов`язання з оплати поставленого товару надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, які унеможливили належно, у відповідності до умов Договору, виконати свої зобов`язання з оплати товару. Відповідно до умов пункту 9.1. Договору, при виникненні у будь-якої із сторін форс-мажорних обставин у розумінні статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в України", про що інша сторона повинна бути повідомлена протягом 3 календарних днів, термін виконання Договору подовжується відповідно до часу дії цих обставин, але не більше ніж на 3 місяці. Якщо вказані обставини продовжуються більше 3 місяців, сторони мають право за взаємним погодженням припинити подальше виконання взаємних обов`язків за Договором. Форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати та звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, що виникли під час дії цих обставин. Однак, відповідач не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, як і не надав доказів повідомлення позивача про виникнення таких форс-мажорних обставин. З огляду на викладене, безпідставними є доводи апелянта, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані обставини відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, які вважає підставою для відмови у позові, оскільки відповідачем належних і допустимих доказів в обґрунтування наявності таких обставин суду надано не було. Щодо доводів апелянта, що ПАТ «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, становить суспільний інтерес, то очевидно, що дані доводи апелянта не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог; апелянт суду такої норми не навів і в цілому дані доводи розцінюються апеляційним господарським судом як такі, що спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов`язань за Договором. Як і доводи апелянта, що ПАТ «Центренерго» включено до об`єктів великої приватизації державної власності не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку здійснити оплату за отримане вугілля відповідно до умов Договору, укладеного у рамках ведення своєї господарської діяльності. Щодо доводів апелянта, що оскаржуваним рішенням вирішено спір за похідними вимогами позивача, окремо від розгляду основних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У даному випадку апелянт посилається на порушення судом першої інстанції положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо ухвалення рішення без розгляду основних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором №111/44 від 29.08.2019. Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як вбачається із описової і мотивувальної частин оскаржуваного рішення, а також матеріалів справи, судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані обставини справи: зокрема, судом було встановлено факт поставки товару у відповідності до вимог Договору, його прийняття позивачем, наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар по Договору, і її розмір, факт настання строку для оплати, проти чого апелянт не заперечує. Поряд з цим, в силу положень статей 42 і 226 Господарського процесуального кодексу України, позивач не позбавлений права і можливості звернутись до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду (у тому числі, в частині позовних вимог). Подане позивачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтовано тим, що позивачем вже подано до місцевого господарського суду позов до ПАТ «Центренерго» про стягнення основної заборгованості у розмірі 768 971, 11грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019, і за результатом розгляду якого відкрито провадження у справі, про що додав до клопотання відповідні докази. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено у межах даної справи наявність у відповідача заборгованості у розмірі 768 971, 11грн, доказів її погашення відповідач суду не надав. Відтак, позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення 3% річних і пені, нарахованих на розмір основної заборгованості. Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення 3% річних і пені без вимоги про стягнення основної заборгованості не протирічить положенням чинного господарського процесуального законодавства. І апелянт жодної норми Господарського процесуального кодексу України, якою б було визначено інше, суду апеляційної інстанції не зазначено. Відтак, судова колегія розцінює доводи апелянта про допущення порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо вирішення спору за похідними вимогами позивача окремо від розгляду основних вимог як такі, що є довільним і необґрунтованим трактуванням норм процесуального права. Судова колегія зазначає, що оцінка обґрунтованості висновку про часткове задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про залишення позову без розгляду на підставі пунктів 3, 10 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної суми боргу в сумі 726 938, 44 грн, частково 3% річних і пені вже була надана і постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у даній справі. Поряд з цим, апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта тим, що в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 768 971, 11грн позов було залишено без розгляду за заявою позивача, враховуючи, що матеріалами справи наявність цієї заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.10.2020 у справі №905/586/20 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі №905/586/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 01.03.2021. Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя І.В. Зубченко Суддя О.Є. Медуниця