Постанова 4803 № 184/492/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1859/21 Справа № 184/492/20 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство "Покровський гріничо-збагачувальний комбінат", розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Гуковою Р.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 року,- В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі- АТ "Покровський ГЗК" ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяною ушкодженням здоров`я, -. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 17.06.1999р. по 06.06.2001р. позивач працював на ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» на даний час АТ «Покровський ГЗК машиністом бульдозера 5 розряду, з 06.06.2001р. по 03.12.2003р. слюсарем черговим і по ремонту обладнання 4 розряду, з 03.12.2003р. по 20.05.2011р помічником машиніста екскаватора з 20.05.2011р.по 01.03.2018р машиністом екскаватора. 21 жовтня 2019 року позивача звільнено з займаної посади у зв`язку з виявленою невідповідністью виконуваній роботі згідно п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10-15) 11.04.2019року при виконанні трудових обов`язків з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав травму голови, шиї та верхньої частини спини. Висновком МСЕК від 16.07.2019р. позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи з наступним переоглядом 10.07.2020 року. Внаслідок нещасного випадку, позивач відчуває фізичний біль, порушено нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, зазнав порушення свого звичного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з ПАТ «Покровський ГЗК» на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяну ушкодженням здоров`я в сумі 41730,00 грн. Рішенням Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Покровський ГЗК» на користь ОСОБА_1 в сумі 40 000,00 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 805,94 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача АТ «Покровський ГЗК» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно завищеним, таким, що не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості. Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року. Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач знехтував особистою безпекою та здоров`ям н е застосував засоби індивідуального захисту, невиконання позивачем інструкції з охорони праці є основною причиною нещасного випадку. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу АТ «Покровський ГЗК» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 у період з 17.06.1999р. по 06.06.2001р. працював машиністом бульдозера, з 06.06.2001р. по 03.12.2003р. слюсарем черговим і по ремонту обладнання, з 03.12.2003р. по 20.05.2011р помічником машиніста екскаватора з 20.05.2011р.по 01.03.2018р машиністом екскаватора ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» на даний час АТ «Покровський ГЗК. 21 жовтня 2019 року позивача звільнено з займаної посади у зв`язку з виявленою невідповідністью виконуваній роботі згідно п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10-15) Відповідно до Акту №5 повторного нещасного випадку, що стався 11 квітня 2019р. о 03 год. 30 хв. з позивачем ОСОБА_1 під час виконання ним зварювальних робіт на ковші обвалилася частина ґрунту з листів зносу конусу роторного колеса, від чого він на мить знепритомнів і впав на грунт, в результаті чого позивач отримав тілесні ушкодження в виді ЗЧМТ, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта. Висновком комісії встановлено, що нещасний випадок з помічником машиніста екскаватора ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Відповідно до п. 5 Акту № 5 вид події та причини настання нещасного випадку, шкідливі або небезпечні виробничі фактори: обвалення та обрушення породи, грунту тощо. Основна причина: організаційна, невиконання вимог інструкції з охорони праці, вимоги п.1.8 «Інструкції з охорони праці №15 для електрогазозварювальника», затвердженою наказом ПАТ «ПГЗК» від 01.03.2018р. №ОД-30-65211342 та п.п.1.7,1.8,2.4 «Інструкції з охорони праці №66 для помічника машиніста екскаватора роторного», затвердженою наказом ПАТ «ПГЗК» від 07.09.2016р. №ОД-1339 в частині нехтування особистою безпекою та здоров`ям. супутні: невиконання посадових обов`язків порушення вимог п.п. 61.1, 61.2, 57.2 «Положення про систему управління охороною праці на АТ «Покровський ГЗК», затвердженого наказом АТ «Покровський ГЗК» від 28.12.2017 року № ОД-8572298-2065. Пунктом 8 даного Акту особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці віднесено працівників : ОСОБА_1 ,- помічник машиніста екскаватора Північного кар`єру АТ «Покровський ГЗК», порушив вимоги п. 1.8 «Інструкції з охорони праці №15 для електрозварника», ОСОБА_2 ,- гірничий майстер розкривної дільниці роторного комплексу №4 Північного кар`єру АТ «Покровський ГЗК», порушив вимоги п. 57.2 «Положення про систему управління охороною праці на АТ «Покровський ГЗК», ОСОБА_3 машиніст екскаватора розкривної дільниці роторного комплексу №4 північного кар`єру АТ «Покровський ГЗК», порушив вимоги п. 1.8 «Інструкції з охорони праці №50 для машиніста екскаватора роторного». Відповідно до висновку МСЕК від 16.07.2019 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву та третя група інвалідності, з наступним переоглядом 10.07.2020 року. Згідно наданих позивачем виписних епікризів позивач ОСОБА_1 проходив лікування в закладах охорони здоров`я з діагнозом: наслідки виробничої сочетаної ЧМТ та травми шийного відділу хребта, антено-вегетативний синдром, струс головного мозку, цефалгія (а.с.29-33). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що, трудове каліцтво позивачем отримано під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров`я на АТ "Покровський ГЗК". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 11 квітня 2019 року із позивачем, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці віднесено працівників : ОСОБА_1 ,- помічник машиніста екскаватора Північного кар`єру АТ «Покровський ГЗК», порушив вимоги п. 1.8 «Інструкції з охорони праці №15 для електрозварника», ОСОБА_2 ,- гірничий майстер розкривної дільниці роторного комплексу №4 Північного кар`єру АТ «Покровський ГЗК», порушив вимоги п. 57.2 «Положення про систему управління охороною праці на АТ «Покровський ГЗК», ОСОБА_3 машиніст екскаватора розкривної дільниці роторного комплексу №4 північного кар`єру АТ «Покровський ГЗК», порушив вимоги п. 1.8 «Інструкції з охорони праці №50 для машиніста екскаватора роторного». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманим професійним захворюванням встановлений та доведений матеріалами справи. Так, згідно виписних епікризів, позивач від отриманої травми переніс фізичний біль, оперативне втручання, змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що трудове каліцтво обмежує життєву активність. Звільнений з підприємства через отриману виробничу травму, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 30 %, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Посилання в апеляційній скарзі нате, що позивач знехтував особистою безпекою та здоров`ям не застосувавши засоби індивідуального захисту, а також невиконання позивачем інструкції з охорони праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: