Постанова 4803 № 184/346/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3674/21 Справа № 184/346/20 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , та відповідача Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року, яке ухвалене суддею Гуковою Р.М. у місті Покрові Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат», на теперішній час Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі АТ «Покровський ГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, в період часу з 25.01.1988р. по 15.11.2013р. працював на ПАТ Орджонікідзевський ГЗК машиністом бульдозера гірничої дільниці. Однак, 12.09.2013р. працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої ст.,емфізема легень першої-другої ст.), вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої вестибулопатії; синдром полирадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді плечолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів; нейпосенсорна приглухуватість та заборонено працювати в умовах де є місце перевищення гранично допустимих норм праці. Висновком МСЕК від 04.11.2013р. позивачу первинно встановлено 60% професійної втрати працездатності та третю групу інвалідності. При наступному переогляді було встановлено 60%, втрати професійної працездатності безстроково. У зв`язку з втратою працездатності, позивач поніс значну моральну шкоду, яка виражається у фізичному болю, емоційних, душевних та моральних стражданнях, які він переніс. Вважає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 190,000, 00 грн. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Покровський ГЗК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я пов`язаної виконанням трудових обов`язків в сумі 70 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших податкових платежів. Стягнуто з АТ «Покровський ГЗК» на користь держави судовий збір в сумі 309,77 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнутого на його користь розміру моральної шкоди, просить збільшити його розмір до заявленого ним у позові, оскільки він не відповідає глибині його моральних страждань. Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач отримав три професійні захворювання, не взято до уваги, відсоток втрати професійної працездатності який первинно становив 60%, а також встановлення 3 групи інвалідності. Внаслідок отримання професійного захворювання, постійно відчуває біль в грудній клітині під час дихання, задуху, сухий кашель, біль у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією у праву руку та ногу, позивач страждає від обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, позивач страждає на зниження слуху та відчуває періодичний шум у голові. На думку позивача, відповідач зобов`язаний забезпечити нешкідливі умови праці, винним в отриманні ним професійного захворювання вважає тільки відповідача. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Покровський ГЗК» посилаюючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно завищеним, таким, що не ідповідає принципу розумності, виваженості та справедливості. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача, суд відображає та надає правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яка набрала чинності з 23.05.2020 року та якою передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу позивача, поданий до суду апеляційної інстанції 29.03.2021 відповідачем АТ "Покровський ГЗК" , колегія суддів не бере до уваги, оскільки його подано з порушенням норм ч.4 ст.360 ЦПК України, без надання доказів надіслання копії відзиву іншій стороні по справі. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача АТ "Покровський ГЗК" підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 25.01.1988р. по 15.11.2013р. працював на ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» машиністом бульдозера гірничої дільниці. 15.11.2013 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. (а.с.10-14). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.10.2013р. позивачу встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої ст.,емфізема легень першої-другої ст.), вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; синдром полирадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу (ПФС другої ст..), деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом ліктьових (ПФ другої ст..) і колінних(ПФ другої ст. з порушенням функції ходи) суглобів; нейпосенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Згідно п.17 зазначеного Акту причиною виникнення у позивача професійного захворювання є виконання професійних обов`язків ОСОБА_1 на бульдозерах, конструктивними особливостями яких є підвищений рівень шкідливих виробничих факторів (шум 85 дБ, вібрація 109/112 дБ), запиленість повітря робочої зони (пил 4,3 мг/м3). (а.с.15-18). У пункті 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 жовтня 2013 року вказано, осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи (із зазначенням статей, пунктів законів та інших нормативно-правових актів, вимоги яких порушені), крім позивача, зазначено голову комісії з проведення медичних оглядів КЗ «Орджонікідзевська центральна міськалікарня» ДОР ОСОБА_2 та начальника Автотранспортного цеху ПАТ «ОГЗК» ОСОБА_3 ( а.с. 15-18). Висновком МСЕК від 04.11.2013 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 60% (40%-вібраційна хвороба, 15%-ХОЗЛ, 5%-туговухість) втрати професійної працездатності, та визнано особою з інвалідністю 3 групи. (а.с.20). При повторному переогляді висновком МСЕК від 27.10.2014 року позивачу встановлено 60% (40%-вібраційна хвороба, 15%-ХОЗЛ, 5%-туговухість) втрати професійної працездатності, та визнано особою з інвалідністю 3 групи з 01 листопада 2014 року безстроково. Згідно виписок із медичних карт стаціонарного хворого, виданою «Орджонікідзевською ЦМЛ`ДОР» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у даному закладі з діагнозом: ХОЗЛ П ст.., фаза загострення, пневмосклероз, емфізема легень, ЛН П ст.., гіпертонічна хвороба ІІ ст.., 3 ступінь, високий ризик (а.с.22-33). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту розслідування професійного захворювання від 11 жовтня 2013 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи 25 років 03 місяці 16 днів за професією з яких 04 роки 10 місяців 16 дні на підприємстві відповідача в умовах шкідливих виробничих факторів ( а.с.13-16). Отже, роботодавець АТ «Покровський ГЗК», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Зокрема, висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру завданої моральної шкоди позивачу, в зв`язку з грубою необережністю позивача та недбалого ставлення до особистого здоров`я, що не може бути звичайною необачністю є безпідставним, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 жовтня 2013 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Проте виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці тривалий час, відчуваючи наслідки розвитку патологічного процесу, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває постійно відчуває біль в грудній клітці під час дихання, сухий кашель, головний біль, для полегшення дихання постійно вимушений користуватись інгалятором, який погано впливає на нирки та печінку. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий стабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. З Акту розслідування професійного захворювання від 11 жовтня 2013 року вбачається, що професійне захворювання виникло, у зв`язку з виконанням потерпілим робіт на протязі тривалого часу в умовах дії шкідливого виробничого фактору (пил 4,3 мг/м3, шум 85 дБА, вібрація 109/112 дБ). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, натомість доводи та аргументи відповідача не взято до уваги або не викладено чим наведені аргументи спростовуються, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням суду враховано відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 200-204). Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача АТ «Покровський ГЗК» необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача, зокрема, на підприємстві відповідача 25 років 03 міс. 16 дні, з яких 4 роки 10 місяців 16 днів в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності - 60 % та третю групу інвалідності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач постійно відчуває біль в грудній клітині під час дихання, задуху, сухий кашель, біль у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією у праву руку та ногу, позивач страждає від обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, позивач страждає на зниження слуху та відчуває періодичний шум у голові. З причини загострення професійного захворювання істотно змінився звичний спосіб життя позивача, суттєво знизилась його життєва активність, тривалі курси лікування призвели до нераціональних втрат життєвого часу та енергії, позивач протягом тривалого часу в значній мірі позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, порушення функцій організму призводить до необхідності залучення додаткових зусиль та ресурсів для організації життя, суттєво обмежує можливості позивача приділяти увагу рідним та близьким людям, своєму духовному, інтелектуальному розвитку. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи, тільки на ВАТ "Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат», ПАТ "Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат», правонаступником яких є АТ «Покровський ГЗК» (25 років 03місяці 16 днів), що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 70 00,00 грн. до 180 000,00 грн. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яке набрала чинності з 23.05.2020 року та якою передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Покровський ГЗК» на користь держави та збільшує цей розмірі з 309,77 грн. до 1800,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. У зв`язку з чим, з відповідача АТ «Покровський ГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2 700 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1800 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 70 000,00 гривень до 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 309 гривень 77 копійок до 1800 (одна тисяча вісімсот ) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повне судове рішення складено 30 березня 2021 року. Головуючий: Судді: