Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/3173/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8907/21 Справа № 215/3173/21 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 215/3173/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року, яке ухвалене суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 серпня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПРАТ «ПІВНГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 22.04.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 55 % (50% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 05 квітня 2021 року, безстроково. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 200 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 137 500,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 1375,00 грн. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь з відповідача, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині його моральних страждань та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих ним професійних захворювань, стан здоров`я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні йому для поліпшення стану здоров`я. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, оскільки його постійно турбує біль у між лопатковій ділянці, грудині, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель, зниження слуху на обидва вуха. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратив 55 % професійної працездатності безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи також, на безстроковий строк. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ПІВНГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Вважає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між діями самого позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача та отримання ним професійних захворювань. Зазначає, що позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності, на думку відповідача, це свідчить про його можливість працювати у звичайних виробничих умовах. Також, відповідач зазначає, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 24 000,00 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 23.12.1996 року по 01.03.2000 року та з 11.04.2001 року по 31.12.2008 року працював механіком в Управлінні ремонтів технологічного устаткування Спеціалізованої дільниці № 10 по ремонту технологічного устаткування, з 03.05.2012 року по 13.04.2021 року механіком цеху рудозбагачувальної фабрики № 1 ВАТ "ПІВНГЗК", правонаступником якого є відповідач (а.с. 18-25). 13.04.2021 року позивач звільнений з підприємства за власним бажанням, в зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а.с. 25). Згідно пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 березня 2021 року хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_1 за таких обставин: працюючи механіком дільниці збагачення руди механослужби рудозбагачувальної фабрики № 1 з 18.03.2005 року по 31.12.2008 року та 03.04.2020 року по 17.08.2020 року ОСОБА_1 забезпечував виконання комплексу робіт щодо безперебійної роботи механічного устаткування фабрики, здійснював технічний огляд за станом та виконанням ТО і Р технологічного обладнання та захисних пристроїв на механічній частині технологічного устаткування, перевірку конструкторської та технологічної документації, ремонтних відомостей, відомостей дефектів для виконання ТО і Р та модернізації технологічного устаткування фабрики, керівництво роботою підпорядкованого персоналу фабрики та підрядних організацій, визначення заходів безпеки при виконанні ним робіт, в тому числі робіт підвищеної небезпеки, оформлення в установленому порядку документації при проведенні цих робіт. При цьому, внаслідок недосконалості технології збагачення руди та робочого місця, підпадав під вплив підвищених параметрів пилу фіброгенної дії з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70%, шуму. Раніше, працюючи механіком цеху з 03.05.2012 року по 03.04.2020 року, з тих же причин підпадав під вплив підвищених параметрів пилу фіброгенної дії. Відповідно пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 березня 2021 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивача є перевищення в повітрі робочої зони гранично допустимої концентрації аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 1,4 разів перевищує ГДК, шум: перевищення еквівалентного рівня шуму на 3 дБА (а.с. 6-10). Відповідно до пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 березня 2021 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 12 років в умовах впливу шкідливих факторів на ВАТ та ПРАТ «ПІВНГЗК» та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу та підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо. Висновком МСЕК від 22.04.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 55 % (50% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 05 квітня 2021 року, безстроково. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 березня 2021 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивача є перевищення в повітрі робочої зони гранично допустимої концентрації аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 1,4 разів перевищує ГДК, шум: перевищення еквівалентного рівня шуму на 3 дБА. Отже, роботодавець ПРАТ «ПІВНГЗК» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли тільки з вини ПРАТ «ПІВНГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03 березня 2021 року, причиною професійного захворювання позивача є його робота, також на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів не бере до уваги. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль у грудях та між лопатковій ділянці, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель, зниження слуху. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності, що свідчить про його можливість працювати у звичайних виробничих умовах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідокушкодження здоров`я на виробництві. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 55%, безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль у грудях та міжлопатковій ділянці, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель, зниження слуху. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу, у нього поганий сон. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково,взагалі можливість такого відновлення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, що потягли втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності 55%, який встановлено безстроково, та визнання його особою з інвалідністю третьої групи також, безстроково, що свідчить про незворотність такого стану здоров`я, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи тільки на ПРАТ «ПІВНГЗК»(12 років), що потягло втрату працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 137 500,00 грн. до 200 000,00 грн. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПРАТ «ПІВНГЗК»на користь держави та збільшує цей розмір з 1375,00 грн. до 2000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК»на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3000,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2000,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року, змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 137 500,00 гривень до 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 1375 гривень 00 копійок до 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем, на користь держави, судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: