Постанова Дніпровський апеляційний суд № 184/1317/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9403/21 Справа № 184/1317/21 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року, яке постановлено суддею Гуковою Р.М. у м. Покров та повний текст рішення суду складено 16 серпня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"(надалі АТ "Покровський ГЗК") і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 250 000 грн., у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві відповідача, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 08 грудня 2020 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності, з них: 60% - по Хозл та 5% - по туговухості, ІІІ група інвалідності, безстроково. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Покровський ГЗК" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 2 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши його вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку апелянта, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер і тривалість страждань позивача, його стан здоров`я, оскільки його постійно турбує кашель та біль у грудях, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, загальна слабкість, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу ділової репутації та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. В апеляційній скарзі АТ "Покровський ГЗК", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості. Апелянт вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), які набрали законної сили 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Крім того, АТ "Покровський ГЗК" вважає, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди, натомість, при прийнятті позивача на роботу його було попереджено про шкідливі умови праці на підприємстві, позивач самостійно прийняв рішення працювати в даних умовах виробництва. Разом з тим, працівника було забезпечено спецодягом, індивідуальними засобами захисту, відповідачем здійснювалися заходи поліпшення рівня охорони праці та попередження випадків травматизму та професійних захворювань на виробництві. Відзиви на апеляційну скаргу не подані. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ "Покровський ГЗК" Василюху Т.О., яка підтримала доводи апеляційної та просила її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 15 вересня 1988 року по 29 січня 1999 року помічником машиніста на Богданівському кар`єрі, з 29 січня 1999 року по 25 жовтня 2012 року помічником машиніста на Чкаловському кар`єрі ВАТ «Орджонікідзевський гірничо збагачувальний комбінат», правонаступником якого є АТ "Покровський ГЗК". 25 жовтня 2012 року звільнився за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 10-13). Відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 червня 2014 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці в умовах тривалого впливу несприятливих виробничих факторів (а.с.17). Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання у позивача є запиленість повітря, пил та шум, які перевищували норми ГДК (а.с. 17). Висновком МСЕК від 08 грудня 2020 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності, з них: 60% - по Хозл та 5% - по туговухості, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 19). Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди, натомість при прийнятті позивача на роботу його було попереджено про шкідливі умови праці на підприємстві, позивач самостійно прийняв рішення працювати в даних умовах виробництва. Позивача було забезпечено спецодягом, індивідуальними засобами захисту, відповідачем здійснювалися заходи поліпшення рівня охорони праці та попередження випадків травматизму та професійних захворювань на виробництві, оскільки не виключають законодавчо закріпленого обов`язку роботодавця, відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», які набрали законної сили 23 травня 2020 року яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яким передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Однак, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивача постійно турбує кашель та біль у грудях, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, загальна слабкість, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу ділової репутації та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності, тривалість праці позивача, зокрема, на підприємстві відповідача АТ "Покровський ГЗК" вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ "Покровський ГЗК" і збільшити його з 200 000 гривень до 230 000 гривень. У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивач заслуговують на увагу. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України в частині розміру моральної шкоди та судового збору, та збільшення його з 2 000 грн. до 2 300 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 200 000 грн. до 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судового збору з 2000 гривень до 2 300 (дві тисячі триста) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: