Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/8868/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5321/22 Справа № 212/8868/21 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2022 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 06 червня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: В жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову зазначив, що він працював на акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат», в умовах впливу шкідливих факторів на посаді гірника очисного забою шахти «Гвардійська» з 13.08.1991 року та на посаді машиніста бурових установ з 04.05.1992 року по 20.12.2016 року. Внаслідок праці в умовах впливу шкідливих факторів він отримав професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова та шийна, сидеросилікоз. Висновком МСЕК позивачу вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з 15.12.2016 року строком до 01.01.2018 року. 23.01.2018 року підтверджено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком до 01.01.2020 року. 06.04.2021 року встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушенням нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 300000,00 гривень, які просить суд стягнути з відповідача Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 140000 гривень 00 копійок, без урахування податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 1400 гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови позовних вимог скасувати та ухваллити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає його стражданням та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, ступінь втрати працездатності, що у зв`язку з професійним захворюванням позивач вимушений регулярно проходити медичне лікуванні, професійне захворювання призвело до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, супроводжуючись больовими відчуттями та дискомфортом. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності В апеляційній скарзі АТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди стягнутої на користь позивача з 140 000 грн. до 101 562, 50 грн., В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, зауважує на тому, що висновок МСЕК та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, виписні епікризи із медичної картки не можуть бути визнаними беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань. Також судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Криворізький залізорудний комбінат» - Блажка В.А., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 13.08.1991 року по 04.05.1992 року працював на посаді гірника очисного забою шахти «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», з 04.05.1992 року по 20.12.2016 року на посаді машиніста бурових установ ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 11-13). Висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 14.07.2016р. № 994 ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова та шийна; сидеросилікоз. Професійне захворювання виникло, у зв`язку із тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища та встановлено зв`язок захворювань ОСОБА_1 з умовами його праці (а.с. 29-30). Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання від 02 вересня 2016 року причиною виникнення професійного захворювання є: важкість праці та пил фіброгенної дії, які перевищували допустимі норми (а.с.14-16). Згідно санітарно -гігєнічних характеристики умов праці, умови праці машиніста бурової установки з повним робочим днем в підземних умовах дільниці №24 ш. «Гвардійська» ОСОБА_1 відносяться: за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони- до 3 класу 3ступеня (шкідливі умови праці), за рівнем шуму - до 3 класу 3ступеня (шкідливі умови праці), за показниками мікроклімату - до 3 класу 2ступеня (шкідливі умови праці), за важкістю праці - до 3 класу 2ступеня (шкідливі умови праці). Висновком МСЕК від 15.12.2016 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких - 40% за професійним захворюванням радикулопатія та 10% - сидерос, та третю групу інвалідності строком до 01.01.2018 року (а.с. 22-23). Висновком МСЕК від 23.01.2018 року позивачу ОСОБА_1 підтверджено 50% втрати професійної працездатності, з яких - 40% за професійним захворюванням радикулопатія та 10% - сидерос, та третю групу інвалідності строком до 01.01.2020 року (а.с. 24-25). Висновком МСЕК від 06.04.2021 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких - 40% за професійним захворюванням радикулопатія та 10% - сидерос, та третю групу інвалідності безстроково. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза та переохолодження. (а.с. 26). Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02 вересня 2016 року, професійне захворювання позивача виникло через працю на підприємстві відповідача, де він виконував роботу в умовах важкої фізичної праці. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»,правонаступником якого є АТ «Криворізький залізорудний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Криворізький залізорудний комбінат», щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції надано перевагу лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, взяв до уваги пояснення та відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує втрату фізичного здоров`я у позивача , проте не можуть бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди, оскільки у зв`язку з професійним захворюванням у позивача порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Колегія суддів, беручи до уваги характер отриманої травми, ступінь вини позивача у настанні нещасного випадку, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 140 000 грн. до 102 000 грн. Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в її житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід зменшити з 140 000 грн. до 102 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» зменшивши його з 1400 гривень до 1020 гривень. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2022 року - в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмір з 140 000,00 гривень до 102 000 (сто дві тисячі) гривень. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2022 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави змінити, зменшивши цей розмір з 1400 гривень до 1020 (одна тисяча двадцять) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року. Головуючий: Судді: