Постанова 4803 № 184/635/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3823/21 Справа № 184/635/20 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 184/635/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Покровський гірничозбагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Акціонерного товариства «Покровський гірничозбагачувальний комбінат» на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Томаш В.І. у місті Покрові Дніпропетровської області (відомості щодо дати складення повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 , в період з 18.12.1979 року по 24.12.2008 року працював на ПАТ Орджонікідзевський ГЗК в Чкаловському кар`єрі, спочатку помічником машиніста екскаватора, а потім машиністом екскаватора з правом на пільгове пенсійне забезпечення. 07.09.2010 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: «Вібраційна хвороба другої ст.: синдроми церебрально-периферичної ангіодиностії; вегетативно-сенсорної полі невропатії, в сполученні з синдромом полірадикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу з гіпотрофією м`язів плечового поясу, деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів та вазомоторно-трофічним порушенням на кистях, гіпотрофією міжпястних м`язів справа». 02.11.2010 року висновком МСЕК позивачеві первинно було встановлено 50% професійної втрати працездатності та визнано інвалідом 3 групи безстроково. Внаслідок того, що позивач тривалий час пропрацював в шкідливих умовах, а саме: на роботі підпадав під вплив виробничого шуму, отримав професійні захворювання, втратив працездатність, став інвалідом, йому завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що він вимушений був піти на пенсію, протягом тривалого часу фізично та морально страждає, порушено його звичний уклад життя, він змушений часто звертатися в лікувальні заклади. Посилаючись на вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь 190 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі 829,70 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя та вимушений постійно проходити курси лікування. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, відчуває сильний фізичний біль, довгий час позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, оскільки обмежений у русі в плечових, ліктьових та колінних суглобах, в яких з`являється хрускіт при рухах. Також, він не взмозі виконувати навіть легку чоловічу роботу, а фізичні навантаження не дають йому вільно дихати. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», зазначає, що апеляційна скарга необґрунтована та просить залишити її без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не об`єктивне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійного захворювання, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. При цьому, позивач добровільно працював у шкідливих умовах та усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та наслідки. Також зазначає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи, стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. Крім того, зауважує на тому, що судом не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Відзив на апеляційну скаргу відповідача АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача АТ «Покровський гірничозбагачувальний комбінат» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , у період з 18.12.1979 року по 24.12.2008 року, працював на Публічному акціонерному товаристві «Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат» (яке в подальшому було перейменовано на АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»), в Чкаловському кар`єрі, спочатку помічником машиніста екскаватора. а потім машиністом екскаватора з правом на пільгове пенсійне забезпечення (а.с. 9-11). 24.12.2008 року позивач звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України. Відповідно до виписки №3023/689 від 07.09.2010 року, Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини було встановлено у ОСОБА_1 професійні захворювання з діагнозами: вібраційна хвороба другої стадії: синдроми церебрально-периферичної ангіодиностії; вегетативно-сенсорної полі невропатії, в сполученні з синдромом полірадикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу з гіпотрофією м`язів плечового поясу, деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів та вазомоторно-трофічним порушенням на кистях, гіпотрофією міжпястних м`язів справа (а.с.17-18). Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 01.10.2010 року, комісія у складі голови Щербини П.Б. - лікаря з гігієни дітей та підлітків санітарно-епідеміологічної станції м. Орджонікідзе та членів комісії, причиною професійного захворювання позивача є виконання робіт в умовах дії шкідливих виробничих факторів, а саме: загальної вібрації - 84 дБ (при нормативному значенні - 80 дБ), локальної вібрації - 114 дБ (при нормативному значенні - 112 дБ), конструктивні особливості гірничого обладнання, які сприяли ускладненню вад стану здоров`я потерпілого та розвитку широкого спектру хронічних захворювань (а.с. 12-14). Відповідно до довідки Дніпропетровської обласної МСЕК, ОСОБА_1 при первинному огляді 02.11.2010 року встановлено третю групу інвалідності та визначено 50% втрати працездатності від професійних захворювань, безстроково (а.с.15, 16). Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отримання професійних захворювань з діагнозами: синдроми церебрально-периферичної ангіодиностії; вегетативно-сенсорної полі невропатії, в сполученні з синдромом полірадикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу з гіпотрофією м`язів плечового поясу, деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів та вазомоторно-трофічним порушенням на кистях, гіпотрофією міжпястних м`язів справа, у зв`язку з роботою на АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувалися підвищеним рівнем вібрації (загальна вібрація - 84 дБ (при нормативному значенні - 80 дБ), локальна вібрація - 114 дБ (при нормативному значенні - 112 дБ), суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями, та обов`язку відповідача АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивача на виробництві, яке потягло за собою втрату ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01 жовтня 2010 року, причиною професійних захворювань позивача є виконання робіт в умовах дії шкідливих виробничих факторів, а саме: загальної вібрації - 84 дБ (при нормативному значенні - 80 дБ), локальної вібрації - 114 дБ (при нормативному значенні - 112 дБ), конструктивні особливості гірничого обладнання, які сприяли ускладненню вад стану здоров`я потерпілого та розвитку широкого спектру хронічних захворювань (а.с. 12-14). Отже, роботодавець АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01 жовтня 2010 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 75 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 . Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 50% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі № 210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (75 000,00 грн.) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 75 000,00 грн. до 190 000,00 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави та збільшує цей розмірі з 829,70 грн. до 1900,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2 850,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1900,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Покровський гірничозбагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Покровський гірничозбагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 75 000,00 гривень до 190 000 (ста дев`яноста тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Покровський гірничозбагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 829,70 гривень до 1 900 (однієї тисячі дев`ятисот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничозбагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2 850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: