Постанова 4803 № 210/4170/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4511/24 Справа № 210/4170/23 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4170/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року, яке ухвалено суддею Чайкіної О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 березня 2024 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на РУ імені Кірова, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг, у шкідливих умовах праці, а саме, з 05.08.1988 по 27.09.1996 - підземним гірником очисного забою на дільниці №6 на шахті ім. «Кірова». 27.09.1996 звільнився за власним бажанням. За період роботи позивача на підприємстві відповідача, останнім не було створено належних умов праці на робочому місці позивача. Позивач виконував роботи у підземних умовах шахти, які відзначались важкою фізичною працею та підвищеною запиленістю повітря. Цим відповідач заподіяв здоров`ю позивача шкоду, яка виразилась у хронічних захворюваннях. 28.02.2012 складено Акт розслідування причин виникнення у позивача професійного захворювання. Спеціалістами медико-соціальної експертної комісії 26.05.2015 було встановлено 55% втрати працездатності та третя група інвалідності безстроково. Позивачу протипоказано: важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження, праця в умовах пилу. Рекомендовано лікарями: постійно вживати лікарські препарати, ВМП, щорічні курси відновлювального лікування, оздоровлення в санаторіях, профілакторіях, постійне спостереження у лікарів. Після роботи у відповідача, позивач на теперішній час має хворобливий стан, який змушує його постійно лікуватись, проходити постійні обстеження у лікарів, але хронічний характер захворювань та великий відсоток втрати працездатності не дають йому надії на одужання у майбутньому. Велика втрата працездатності (ще й безстроково) підтверджують його дуже хворий стан здоров`я. Позивача постійно супроводжують: стійкий та постійний ниючий біль у хребті, що посилюється при фізичних навантаженнях або різких рухах. Тягнучий біль у лівій нозі, судоми та періодичне оніміння в ній. Біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових, колінних та дрібних суглобах, біль в шийному відділі хребта. Важкість в ногах, швидка втомлюваність, задишка навіть при помірному фізичному навантаженні. Сухий кашель та біль і важкість у грудях. Великий відсоток втрати працездатності призводить його душевний стан до постійних переживань та глибоких моральних страждань. Крім того, усі вищевказані й інші незручності викликають у нього почуття своєї неповноцінності. Багато речей, які потребують чоловічого втручання та вміння, він виконувати не може, тому йому приходиться часто звертатись по допомогу до його рідних. Йому постійно приходиться турбувати та просити своїх рідних про допомогу. Тому вважає, що шкода відповідачем заподіяна не тільки йому, а й його сім`ї. Також, через стан здоров`я, він тепер не може, як раніше, забезпечувати матеріально свою сім`ю. Його сім`я, дивлячись на його безпорадність та безпомічність, - також переживає за його стан здоров`я, за його моральне становище. Вважає винним у втраті працездатності відповідача. Посилаючись на викладене, позивач просив суд, у відшкодування моральної шкоди, стягнути на його користь з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 320 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 рокупозовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві у розмірі 240 000,00грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 2400 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності та причини виникнення професійного захворювання. Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подано. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. Так, позивач звільнився з підприємства у 1996 році, а професійне захворювання йому було встановлено лише у 2012 року, тобто, з моменту припинення трудових відносин з відповідачем до моменту визначення ступеня страти професійної працездатності минуло понад 15 років. Не відомо, якими видами діяльності за цей час займався позивач, нічого не відомо про його спосіб життя та як ці обставини могли вплинути на визначення ступеня втрати його працездатності. На думку відповідача, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Посилається на судову практику в аналогічних спорах щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, судів першої та апеляційної інстанцій. Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»про причини неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на РУ імені Кірова на посадах: підземного гірничого та підземного гірничого очисного забою на дільниці №6 на шахті ім. Кірова (з 05.08.1988 по 27.09.1996). 27 вересня 1996 року позивач звільнився за власним бажанням (а.с.7-8,9-10). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 лютого 2012 року, під час виконання покладених на позивача трудових обов`язків, у вказаний період, підпадав під вплив на організм шкідливих виробничих факторів, які призвели до виникнення у позивача професійних захворюваннь хронічний бронхіт; радикулопатія L5, L4, S1 та шийна С5-С7 зліва з вираженим больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу ліктьових і колінних суглобів, двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ ІІ ступеня), та периферичного нейроваскулярного синдрому, стадія загострення. Відповідно до пункту 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 28 лютого 2012 року (причиною виникнення професійного захворювання позивача є: робота протягом 23 років 5 місяців в умовах важкої фізичної праці та запиленісті повітря робочого простору, що перевищувала ГДК: рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну: до 81 кг при нормі до 30кг; робоча поза: з нахилом тулуба до 300/ більше 300: -/9,5% тривалості зміни при нормі 25,0%/-; нахили корпусу : 178 раз за зміну при нормі 51-100разів. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ступеню шкідливості. Запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного діоксиду кремнію кристалічного від 10 до 70%: 10,6кг/м3при ГДК 2,0 мк/м3протягом 96% зміни (а.с. 8). Відповідно до п.16 цього Акту професійне захворювання виникло за таких обставин, працюючи на шахті ім. Кірова ВО «Кривбасруда» підземним гірником з 05.08.1988 по 05.12.1988, підземним гірником очисного вибою з 05.12.1988 по 27.09.1996, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах, які за даними інформаційної довідки про його умови праці №2/2-11-5-3934 від 02.11.2011, підготовленої ДЗ «Саксаганська районна санітарно-епідеміологічною станція м. Кривого Рогу», також характеризувались важкою фізичною працею, запиленістю повітря пилом, що перевищували нормативи (а.с.7-8). Пунктом 13 Акту форми П-4 встановлено, що, згідно з карткою атестації робочого місця підземного гірничого робітника очисного вибою 2010 року, умови та характер праці відносяться до І класу 3 ступеню шкідливості. 26.05.2015 позивачу висновком МСЕК встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55% (з яких: 45% - радикулопатія, 10%-хр.бронх.) та 3 група інвалідності, з01.06.2015 безстроково (а.с.12). Відповідно до рекомендацій МСЕК, позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортного лікування, протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження, в умовах виробничого пилу. Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отримання професійного захворювання, у зв`язку з роботою на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувалися підвищеним рівнем пилу та фізичного навантаження, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями,та обов`язку відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивача на виробництві, яке потягло за собою втрату ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 лютого 2012 року, причиною професійного захворювання позивача є пил в повітрі робочої зони, що перебільшував гранично-допустимий рівень, та важкість праці. Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, якеі завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 лютого 2012 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений судом та підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 240 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 . Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 55% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи - безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я у повному обсязі неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Посилання ж відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на судову практику судів першої та апеляційної інстанції колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (240 000,00 грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості у даній ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 55% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 240 000,00 грн. до 320 000,00 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 400 грн. до 3 200,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4 800,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3 200,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 240 000,00 гривень до 320 000 (трьохсот двадцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 400,00 гривень до 3 200 (трьох тисяч двохсот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 23 квітня 2024 року. Головуючий: Судді: