Постанова 4803 № 212/6782/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1071/25 Справа № 212/6782/24 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 212/6782/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 вересня 2024 року, УСТАНОВИВ: В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі по тексту ПАТ «АрселорМіттал») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. Позовні вимоги обґрунтувані тим, що, з 11 липня 1983 року по 07 травня 1984 року працював підземним машиністом електровоза у шахті № 1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда»; з 01 вересня 1986 року по 18 червня 1993 року підземним машиністом скреперної лебідки, підземним гірничим робітником очисного забою, підземним гірничим робітником, підземним слюсарем черговим та по ремонту обладнання, підземним машиністом бурової установки у шахті №1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» (правонаступником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Працюючи у шкідливих умовах праці позивач отримав наступні професійні захворювання за діагнозами: 1) радикулопатія попереково-крижова і шийна на фоні остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта, стійкий больовий і м?язово-тонічний синдроми з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, нейродистрофія у вигляді деф.артрозу колінних суглобів, ПФС першого ст., рецедивуючий перебіг; 2) ??вегетативно-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок першої-другої ст. з нейродистрофією у вигляді дв.плечолопаткового періартрозу, ПФС першого ст.деф.артрозу ліктьових суглобів, ПФС першого ст., та порушення трофіки кистей, периферична ангіодистонія; 3) ??хронічний пиловий бронхіт. ЛН першого ст. На підставі виписки МСЕК від 29 квітня 2009 року позивачу первинно було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Довідкою МСЕК від 23 червня 2020 року позивачу було встановлено 55 % втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком чого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 298 200 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, 250 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 2 500 гривень. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Позивач, маючи відповідний кваліфікаційний рівень, добросовісно виконував покладені на нього обов`язки забезпечуючи безперебійне проведення робіт на підприємстві. В той самий час відповідач повинен був забезпечити відповідно до ч. 1 та 2 ст. 153 КЗпП України, безпечні та не шкідливі умови праці. Судом першої інстанції не враховано в достатній мірі умови праці на металургійному виробництві, в яких тривалий час працював позивач ( пил, важкість праці, знаходження в замкнутому просторі, вологість повітря, шум). Також, судом першої інстанції не в повній мірі враховано стан здоров`я позивача, а саме те, що у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями, поганим самопочуттям він має обмеження в трудовій діяльності, адже його постійно турбує біль. Позивач знаходиться в постійному емоційному напруженні, він почувається фізично обмеженим, адже втрата працездатності в розмірі 65 %, є значною. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції зменшив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності та причини виникнення професійного захворювання. Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подано. В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі 298 200 грн не аргументовано та необгрнутовано. Позивачем не було надано жодного доказу в обґрунтування своїх доводів з урахуванням характеру і обсягу душевних страждань. Судом не вмотивовано та не обґрунтовано висновок щодо розміру морального відшкодування. Првовідносини, що існували між позивачем та відповідачем грунтувались на підставі трудового договору, тому до таких правовідносин не може застосуватись такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві в Рудоуправлінні ім. Кірова ВО «Кривбасруда» (правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») на різних посадах, а саме: з 11 липня 1983 року по 07 травня 1984 року - підземним машиністом електровоза на шахті № 1 ім. Артема рудоуправління ім. Кірова, з повним робочим днем на підземних роботах; з 01 вересня 1986 року по 01 листопада 1987 року - підземним машиністом скреперної лебідки на ділянці № 3 шахти №1 ім. Артема; з 01 листопада 1987 року по 16 червня 1988 року - підземним гірничим робітником очисного забою ділянки № 3 шахти № 1 ім. Артема; з 16 червня 1988 року по 14 серпня 1988 року - гірничим робітником на ділянці № НОМЕР_1 шахти №1 ім. Артема; з 14 серпня 1988 року по 05 червня 1989 року - підземним слюсарем черговим та по ремонту обладнання на ділянці АДРЕСА_1 ; з 05 червня 1989 року по 18 червня 1993 року - підземним машиністом бурової установки на ділянці АДРЕСА_1 . 18 червня 1993 року був звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією Трудової книжки. (а.с.18-19) Відповідно до копії Акту № 14 розслідування хронічного професійного захворювання від 10 березня 2009 року (форми П-4) (далі Акт), ОСОБА_1 було встановлено діагноз: 1) радикулопатія попереково-крижова на фоні остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта, стійкий больовий і м?язово-тонічний синдроми з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, нейродистрофією у вигляді деф.артрозу колінних суглобів, ПФС першого ст., рецедивуючий перебіг; 2) ??вегетативно-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок першої-другої ст. з нейродистрофією у вигляді дв.плечолопаткового періартрозу, ПФС першого ст.деф.артрозу ліктьових суглобів, ПФС першого ст., та порушення трофіки кистей, периферична ангіодистонія; 3) ??хронічний пиловий бронхіт. ЛН першого ст. В пункті 16 Акту вказано, що професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: Працюючи протягом 14 років 7 місяців підземним машиністом бурової установки на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», ВАТ «Кривбасзалізрудком», ОСОБА_1 виконував роботи в підземних умовах, які внаслідок обмеження робочого простору, перешкоджаючого застосування засобів малої механізації характеризувалися важкою фізичною працею, а внаслідок мавших місце випадків неефективного провітрювання робочих місць, незастосування засобів знепилення під час ведення бурових робіт - запиленістю повітря робочої зони, параметри якої перевищували ГДК. Працюючи раніше підземним машиністом електровозу (10 міс.), підземним машиністом скреперної лебідки, підземним гірничим робітником (2 роки), підземним слюсарем (1 рік), підземним машиністом бурової установки (4 роки) на шахті №1 Артема РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда», ОСОБА_1 згідно інформаційної довідки його умов праці, підготовленої Саксаганською райСЕС №Ф2/2-386 від 20 лютого 2008 року, також виконував роботи, які характеризувалися важкою фізичною працею та запиленістю повітря робочої зони, що перебільшує ГДК. Причиною виникнення професійних захворювань відповідно до пункту 17 Акту є робота в умовах важкої фізичної праці та запиленості повітря робочої зони, що перебільшує ГДК: - рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, який підіймається і переміщується вручну 30-81 кг, при допустимій до 30 кг; динамічне навантаження за участю м?язів рук та плечового поясу 46,8-64,0 Вт, при допустимому 23-45 Вт; робоча поза: вимушена з нахилом тулуба до 30 градусів/більше 30 градусів - 64,5%/20,2% за зміну, при допустимій до 25%/- ; нахили корпусу (вимушені, більше 30 градусів) - 157-178 разів за зміну при нормі до 100. - пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в концентраціях від 2,4мг/м3 до 32,3 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3. В пункті 19 Акта зазначені особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме, адміністрація шахт: №1 Артема РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда», «Гвардіська» ВО «Кривбасруда», ВАТ «Кривбасзалізрудком». (а.с. 13-14) Крім того, підставою для встановлення професійного захворювання позивачу послужив профмаршрут, вказаний в Інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) за вих. № 2/2-386, затвердженої головним державним санітарним лікарем Саксаганського району м. Кривого Рогу Черняєвою Т.А. 20 лютого 2008 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював на шахті №1 імені Артема РУ імені Кірова, а саме: 05 червня 1989 року - 18 червня 1993 року - підземний машиніст бурової установки на шахті № 1 ім.Артема РУ ім. Кірова; 14 серпня 1988 року - 05 червня 1989 року - підземний слюсар на шахті № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова; 01 червня 1986 року - 14 серпня 1988 року - підземний гірничий робітник очисного вибою, підземний машиніст скреперної лебідки на шахті №l ім. Артема РУ ім. Кірова; 11 липря 1983 року - 07 травня 1984 року - підземний машиніст електровозу на шахті № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова. Стаж роботи у даному цеху - 7 років. (а.с.15-17) На підставі виписки МСЕК серії ДНА-02 № 032129 від 29 квітня 2009 року ОСОБА_1 первинно було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. (а.с.11) На підставі виписки МСЕК серії 10 ААА № 005401 від 28 квітня 2010 року ОСОБА_1 повторно було встановлено 50 % втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності. (а.с.12) Довідкою МСЕК серії 12 ААА № 079104 від 23 червня 2020 року позивачу було встановлено 55 % (30% рад.; 15% - ВСП, 10% - ХОЗЛ) втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності. (а.с.10) Відповідно до наданих копій виписок, виписок-епікризів із медичної карти стаціонарного хворого, позивач неодноразово проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями. (а.с.20-23) Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, що потягли за собою втрату професійної працездатності. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Відповідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч. 1-4 статті 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Згідно п. 17 Акту причиною виникнення професійних захворювань позивача є робота в умовах важкої фізичної праці та запиленості повітря робочої зони, що перебільшує ГДК: - рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, який підіймається і переміщується вручну 30-81 кг, при допустимій до 30 кг; динамічне навантаження за участю м?язів рук та плечового поясу 46,8-64,0 Вт, при допустимому 23-45 Вт; робоча поза: вимушена з нахилом тулуба до 30 градусів/більше 30 градусів - 64,5%/20,2% за зміну, при допустимій до 25%/- ; нахили корпусу (вимушені, більше 30 градусів) - 157-178 разів за зміну при нормі до 100. - пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в концентраціях від 2,4мг/м3 до 32,3 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3. Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 250 000 гривень, суд прешої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, працю в шкідливих умовах праці протягом 7 років 10 місяців на підприємстві відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 55 %, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і дійшов висновку про призначення позивачу компенсації в розмірі 250 000 гривень. Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, на переконання колегії суддів апеляційного суду, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним. Зокрема, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі

65. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його турбує біль в хребті з іррадіацією в праву ног обмеження руху в колінних суглобах, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, апеляційний суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 55 %, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, приходить до переконання, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 180 000 гривень відповідатиме принципу розумності та буде справедливим у його ситуації. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Отже, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, шляхом зменшення її зі 250 000 гривень до 180 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал» на користь держави та зменшує цей розмірі з 2 500 гривень до 1 800 гривень, тобто до мінімального розміру судового збору, визначеного п.п 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «про судовий збір». В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Крім того, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідачу ПАТ «АртселорМіттал Кривий Ріг» підлягає компенсація за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України судового збору в сумі 1 050 грн за подання відповідачем апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши цей розмір з 250 000 гривень до 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, зменшивши цей розмірі з 2 500 гривень до 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судовий збір, понесений Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 050 (одна тисяча п`ятдесят) гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повний текст постанови складено 14 січня 2025 року. Головуючий: Судді: