Постанова 4803 № 210/6149/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2947/21 Справа № 210/6149/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/6149/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 грудня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (наділ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. Позовна заява мотивована тим, що позивач працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на посаді горнового доменної печі протягом 24 років 2 місяців (з 03.03.1983 року по 20.05.2007 року), де підпадав під шкідливу дію шкідливих виробничих факторів. Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 02.04.2009 року позивачу встановлено наступний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст. (пилотоксичний бронхіт І-ІІ ст., емфізема легень І-ІІ ст.), ЛН 1-2 ст.; радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФ 2 ст., деф. артрозу ліктьових ПФ 1 ст. і колінних ПФ 2 ст. суглобів). Висновком МСЕК у 2009 року позивачеві первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% ( 20% -ХОЗЛ, 20% - радикулопатія), з 01.06.2009 року безстроково та встановлено третю групу інвалідності. Вподальшому, висновком МСЕК від 09.10.2014 року, позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 50% (30% -ХОЗЛ, 20% - радикулопатія) з 01.10.2014 року - безстроково, встановлено третю групу інвалідності. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він відчуває стійкий ниючий біль та обмеження рухів в уражених відділах хребта, посилення болю при ході, фізичному навантаженні тощо. Позивача турбують приступи кашлю, особливо у нічний час, порушується сон, що не дозволяє нормально відпочивати. Необхідність лікування та лікарського спостереження призводить до нераціонального витрачання часу, який він міг би витрачати на увагу до родини та близьких людей, на свій духовний, інтелектуальний розвиток. Вказане постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, що завдає йому моральних страждань. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює в 236 150,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача на свою користь. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн., без утримання податків, доходів та інших платежів. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь держави судові витрати у розмірі 1 500,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань відчуває сильний фізичний біль, довгий час позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, відчуває сильний фізичний біль, крім того, в зв`язку з втратою працездатності, він позбавлений можливості повноцінно працювати, допомагати родині, в зв`язку з чим позивач відчуває постійні моральні страждання. Просить приділити увагу тому факту, що його життя вже протягом 12 років переповнене болю та страждань, він потребує систематичного лікування, постійно відчуває біль, обгрунтовану важкість самопочуття, а негативна динаміка розвитку професійних захворювань призводить до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій, що має наслідком втрату позивачем охоронюваного блага здоров`я, істотно звужує якість його життя, призводить до втрати блага повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, забезпечувати сім`ю, радіти життю, а також істотно знизило активність життя останнього. При цьому, судом не враховано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності, та колегія суддів зазначила про те, що суди, задовольняючи позовні вимоги частково мають навести мотиви, що свідчать про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, чого суд першої інстанції не зробив. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач працював в шкідливих умовах праці й на інших підприємствах. Також, на думку відповідача, згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про охорону праці», саме позивач був зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, однак останній з власної волі, з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах, виконував дану роботу, що і призвело до втрати його здоров`я. На думку відповідача, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гузєв І.Г., будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «АрселрМіттал Кривий Ріг» - Єфремову ТО., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та просила залишити її без задоволення, задовольнивши апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселрМіттал Кривий Ріг», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги, як позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., так і відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на посаді горнового доменної печі з 03.03.1983 року по 20.05.2007 року. Звільнений 20.05.2007 року на підставі ст.38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.22-25). Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» 02 квітня 2009 року позивачу встановлено наступні діагнози: хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст.. (пило токсичний бронхіт І-ІІ ст., емфіземе легень І-ІІ ст.), ЛН 1-2 ст.; радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плече лопаткового пері артрозу ПФ 2 ст., деф. артрозу ліктьових ПФ 1 ст. і колінних ПФ 2 ст.суглобів) (а.с.15,19). Актом №19 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.04.2009 року (форма П-4), складеного ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», встановлено причини виникнення професійного захворювання: пил, сірчаний ангідрит та оксид вуглецю, що перебільшували ГДК, важка робота (а.с.15,16). У пункті 17 акту Форми П-4 компетентною комісією встановлено, що причиною виникнення професійних захворювань позивача являлась робота протягом 24 років 2 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК, а також важка фізична праця. Умови праці характеризувались наступним: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вільного двооксиду кремнію: середній - 9,6 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3 (Sio2 до 2%); максимальний 44,5 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3 (Sio2 до 2%); загазованість повітря робочої зони шкідливими (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація): сірчаний ангідрид 28.8 мг/м3 при ГДК 10.0 мг/м3, оксид вуглецю 24.5-27.0 мг/м3 при ГДК 20.0 мг/м3. Рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується в ручну 31-35 кг при нормі до 30 кг, робоча поза незручна та фіксована в нахиленому положенні 30% зміни при нормі до 25%; нахили корпусу (вимушені більше 30 град.) більше 300 разів за зміну при нормі до 100 разів (а.с.15-18). Первинним висновком МСЕК від 17.06.2009 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% ( 20% -ХОЗЛ, 20% - радикулопатія), з 01.06.2009 року безстроково, групу інвалідності не встановлено (а.с.10,11). Висновком МСЕК від 19.09.2011 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% ( 30% -ХОЗЛ, 20% - радикулопатія) , з 19.09.2011 року по 01.10.2012 року, третю групу інвалідності (а.с.10,11). Висновком МСЕК від 31.07.2012 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% ( 30% -ХОЗЛ, 20% - радикулопатія) , з 01.10.2012 року по 01.10.2014 року , третю групу інвалідності (а.с.10,11). Висновком МСЕК від 09.10.2014 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% ( 30% -ХОЗЛ, 20% - радикулопатія) , з 01.10.2014 року безстроково, третю групу інвалідності (а.с.12). У зв`язку з професійними захворюваннями, позивач перебував на стаціонарному обстеженні з 03.06.2014 року по 26.06.2014 року (а.с.19-21). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 2009 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту №19 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.04.2009 року (форма П-4), складеного ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», вбачається, що причиною виникнення професійних захворювань позивача являлась робота протягом 24 років 2 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК, а також важка фізична праця. Умови праці характеризувались наступним: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вільного двооксиду кремнію: середній - 9,6 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3 (Sio2 до 2%); максимальний 44,5 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3 (Sio2 до 2%); загазованість повітря робочої зони шкідливими (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація): сірчаний ангідрид 28.8 мг/м3 при ГДК 10.0 мг/м3, оксид вуглецю 24.5-27.0 мг/м3 при ГДК 20.0 мг/м3. Рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується в ручну 31-35 кг при нормі до 30 кг, робоча поза незручна та фіксована в нахиленому положенні 30% зміни при нормі до 25%; нахили корпусу (вимушені більше 30 град.) більше 300 разів за зміну при нормі до 100 разів (а.с.15-18). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини роботодавця - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 квітня 2009 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про обов`язок робітника дбати про своє здоров`я, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці»,якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений під час судового рогляду. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 50% та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписним епікризом, що міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Посилання позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., на те, що судом першої інстанції не враховано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, колегія суддів не приймає з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди (150 000,00 грн.) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг, як позивача, так і відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: