Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/1602/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6374/23 Справа № 210/1602/23 Суддя у 1-й інстанції - Віктрович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 210/1602/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 травня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що 31.08.2021 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді машиніста конвеєра (в підземних умовах кар`єру) дробильної фабрики №3 рудоуправління гірничого департаменту Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на своєму робочому місці, під час виконання своїх трудових обов`язків, отримав виробничу травму, а саме: «сполучена травма: закрита черепно-мозкова: струс головного мозку. Закритий компресійний перелом тіла хребця L І-ІІ ст.», Згідно МКХ-10 травма відноситься до категорії тяжка. За результатами проведеного компетентною комісією розслідування нещасного випадку, що стався 31.08.2021 року о 15 год. 10хв. із ним в районі станції приводів стрічкового конвеєра №4 дробильної фабрики №3 рудоуправління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було прийнято рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Даний факт підтверджується Актом Форми Н-1/ від 07.09.2021 року розслідування нещасного випадку, що стався 31 серпня 2021 року о 15 годині 10 хвилин на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», затвердженого директором департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології ПАТ «АМКР» Ж.А. Єсмахановим 09.09.2021 року. Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, він 20.04.2022 року, первинно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 40% внаслідок трудового каліцтва, встановлено ІІІ групу інвалідності. У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом він відчув сильний фізичний біль, тривалий час був суттєво обмежений в можливості пересуватись в просторі, вимушений був знаходитись на стаціонарному лікуванні з приводу отриманих травм, проходив тривалі курси медичної реабілітації, що призвело до втрати життєвого часу, який він міг витратити на спілкування зі своїми близькими людьми, сім`єю, приділити своєму духовному та інтелектуальному розвитку. Наразі відчуває постійні головні болі, запаморочення, болі в нижній частині спини, біль у ділянці поперекового відділу хребта, в правому печі, слабкість в ногах, оніміння в гомілках, стопах, пекучі болі в нижніх кінцівках, затримку сечовипускання. Перелічені негативні явища переконливо доводять факт завдання моральної шкоди внаслідок отриманого трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності. У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 268 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб, заподіяної йому внаслідок ушкодження його здоров`я. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, у розмірі 268 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 1073,60 гривень. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що настання нещасного випадку знаходиться в прямому причинному зв`язку та в прямій залежності також і від дій позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого не можна покладати на відповідача обов`язок з відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди. На думку відповідача, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1994 року працює в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді машиніста конвеєра (в підземних умовах кар`єру), стаж роботи на підприємстві складає 27 років (а.с.13-16). Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 31 серпня 2021 року о 15 год. 10 хв., діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я сполучена травма: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку. Закритий компресійний перелом тіла хребця L І-ІІ ст. Травма відноситься до категорії тяжка. Причиною настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, шкідливі або небезпечні виробничі фактори основною є невиконання вимог інструкцій з охорони праці, супутніми є залучення до роботи працівників не за спеціальністю, невиконання посадових обов`язків. Згідно висновку комісії встановлено, що нещасний випадок з машиністом конвеєра (в підземних умовах кар`єру) дробильної фабрики №3 рудоуправління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 , підпадає під вимоги підпункту 5, пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337), та є таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с. 17-30). Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 20 квітня 2022 року серії 12 ААА № 063144, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності становить 40%, з 20.04.2022 року по 01 травня 2023 року (а.с. 31). Згідно довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №569223 від 20.04.2022 року, встановлено ІІІ групу інвалідності з 20 квітня 2022 року до 01 травня 2023 року, причиною інвалідності є трудове каліцтво, підставою є акт огляду МСЕК №558. Висновок про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця (а.с.32). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №У-19115, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні та обстеженні в відділенні політравми з 31.08.2021 року по 03.09.2021 року, в нейрохірургічному відділенні з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року, діагноз: поєднана травма: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забої, садна м`яких тканин голови. Закрита хребтово-спинномозкова травма. Компресійно-уламковий перелом тіла L1 хребця. Операція від 09.09.2021 року (а.с. 35, 36). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №33, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено основний діагноз: закритий компресійно-уламковий перелом тіла L1 хребця. Стан після оперативного лікування (07.09.2021 року). Травма на виробництві 31.08.2021 року (а.с.37-38). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманою ним виробничою травмою, що потягла за собою втрату професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з виробничю травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв`язку з отриманою травмою. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». При цьому, згідно Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 31 серпня 2021 року о 15 год. 10 хв., причиною настання нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій з охорони праці, а також є залучення до роботи працівників не за спеціальністю, невиконання посадових обов`язків. Особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці визначено посадових осіб та працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку з чим судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до травмування позивача та, як наслідок, втрати ним професійної працездатності, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 268 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 . Так, в судовому засіданні встановлено, що, у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 40% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, з наступним переоглядом 01 травня 2023 року, що не свідчить про незворотність такої втрати. При цьому, як вірно наголошує відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», позивач ОСОБА_1 є особою, чиї дії перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням нещасного випадку на виробництві. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі № 210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Враховуючи викладене, строковість втратити позивачем професійної працездатності у розмірі 40% та визнання людиною з інвалідністю ІІІ групи, а також його вину у травмуванні, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (268 000,00 грн.) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації, у зв`язку з чим вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 268 000,00 грн. до 130 000,00 грн. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Тобто, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою вимогою. Таке розуміння способу відшкодування моральної шкоди відповідає змісту частини третьої статті 23 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції на час подання позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1 063,60 грн. до 1300,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши цей розмір з 268 000,00 гривень до 130 000 (ста тридцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1 073,60 гривень до 1 300 (однієї тисячі трьохсот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 05 липня 2023 року. Головуючий: Судді: