Постанова 4824 № 2-2960/2010

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2590/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Київ Унікальний номер справи 2-2960/10 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В., учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», стягував - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , на ухвалу Ірпінського районного суду Київської області від 4 липня 2019 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Оладько С.І., - В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 30 серпня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та цього ж дня ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». З огляду на викладене, просило замінити стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому листі № 2-2960/2010. Ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 4 липня 2019 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено, замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому листі, виданному по справ № 2-2960/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не перевірив по якому саме виконавчому провадженню проведено заміну стягувача. Заявник не надав належних доказів про те, що отримав право вимоги, надані документи не завірені та викликають сумнів. У реєстрі боржників існують розбіжності щодо суми боргу. Постановою Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського районного суду Київської області від 4 липня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені належно (т.2 ас.66-68, 71-75). Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Датою ухвалення рішення суду у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи є дата складення повного тексту судового рішення (ч.5 ст. 268 ЦПК України). Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції виходив з того, що відбулася зміна стягувача правонаступником, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке відступило право вимоги ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», а той, в свою чергу відступило ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги за зобов`язанням по кредитному договору, зобов`язання за яким не виконано. З вказаними висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2010 року по справі № 2-2960 /2010 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 286 741,56 грн. Звернено стягнення на автомобіль, належний ОСОБА_1 . Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у заяві про перегляд заочного рішення суду. 30 серпня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», укладений договір відступлення права вимоги № 114/45, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 27 грудня 2006 року № 014/06-11/2800. Цього ж дня між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладений договір відступлення права вимоги № 114/45-ДГ. Відповідно до умов цього договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 27 грудня 2006 року № 014/06-11/2800. У статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Згідно частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися , зокрема, внаслідок договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина тертя статті 656 ЦК України; (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України; (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом». У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі. Судами не встановлено, що договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв`язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, суд вважає помилковими. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору. Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником». Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 30 серпня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (а. с. 73 - 74) та цього ж дня ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»(новий кредитор) (а. с. 78 - 79). Пунктами 2.1, 2.2 зазначених договорів передбачено, що на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до статті 512-519 ЦК України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржники (Портфель Заборгованості). Перелік Кредитних договорів, Боржників, розрахунок сум заборгованості Боржника на дату підписання Договору зазначені в Додатку 1 до Договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною. Відступлення Новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором пункту 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстри Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників. Відповідно до пункту 3.1 договору про відступлення прав вимоги від 30 серпня 2017 року № 114/45 укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», загальна вартість Прав Вимоги за Договором (Ціна договору) становила 420 000,00 грн. Згідно з пунктом 3.1 договору про відступлення прав вимоги від 30 серпня 2017 року № 114/45-ДГ укладеного між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» загальна вартість Прав Вимоги за Договором (Ціна договору) становила 424 000,00 грн. Відповідно до пункту 3.2 зазначених договорів Новий Кредитор здійснює оплату загальної вартості (Ціни договору) шляхом безготівково переказу, на рахунок Первісного кредитора протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього Договору. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 вказував, що позивач не надав, а суд першої інстанції не перевірив та не витребував достатні і належні докази на підтвердження факту передання кредитних зобов`язань від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а. с. 160-161). У постанові Верховного Суду у вказаній справі від 25 листопада 2020 року суд касаційної інстанції чітко вказав щодо необхідності перевірки достатніх і належних доказів на підтвердження факту передання кредитних зобов`язань від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК) . При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Апеляційний суд при розгляді вказаної справи здійснив вичерпні заходи щодо повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», що підтверджується матеріалами справи. Окрім цього, справа за заявою ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перебуває в суді 10.04.2018 (т.1 ас.72). Відповідно до вимог статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Таким чином, діючи на власний розсуд, заявник не виявив належного зацікавлення у розгляді апеляційної скарги, не надав ні в суд першої, ні в суд апеляційної інстанції докази на підтвердження факту передання кредитних зобов`язань від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», що в свою чергу позбавило можливості перевірити, чи сплачувалася ціна відступлення за договорами про відступлення права вимоги від 30 серпня 2017 року № 114/45, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», від 30 серпня 2017 року № 114/45-ДГ, укладеного між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». У зв`язку з викладеним вище, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню. Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ірпінського районного суду Київської області від 4 липня 2019 року скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Судді: