Постанова 4819 № 766/18349/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року м. Херсон справа: 766/18349/20 провадження: 22-ц/819/449/19 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л.А. (суддя доповідач) суддів: Бездрабко В.О., Майданіка В.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року у складі головуючого судді Булах Є.М., встановив: 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття починаючи з дня подання заяви до суду. Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року у видачі судового наказу відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України та поєднує вимоги визначені підпунктами 4-5 частини 1 вказаної статті. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що суд необґрунтовано відмовив у видачі судового наказу з підстав невідповідності заяви вимогам статті 161 ЦПК України, оскільки заявлені нею вимоги не поєднують вимоги визначені підпунктами 4-5 частини 1 статті 161 ЦПК України, а подана відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України та на підставі статті 182, частини 5 статті 183 Сімейного Кодексу України. Зазначивши, що поєднання вимог передбачених статтею 161 ЦУПК України, відповідно до статті 165 ЦПК України не є підставою для відмови у видачі судового наказу. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до пунктів 4-5 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Пунктом 3 частини 1 статті 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу. Як вбачається із матеріалів справи 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття починаючи з дня подання заяви до суду. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України та поєднує вимоги визначені пунктами 4-5 частини 1 вказаної статті, якими передбачено можливість видачі судового наказу якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку посилався на пункт 3 частини 1 статті 165 ЦПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу. Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може. Так, пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено можливість видачі судового наказу за вимогою про стягнення аліментів у відповідній частині від заробітку боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Тобто даною нормою обмежено верхній розмір стягуваних аліментів, нижній же розмір належних до стягнення у такому випадку аліментів закріплений відповідною нормою матеріального права, на якій, у відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 168 ЦПК України, має ґрунтуватися судовий наказ, - у даному випадку на частину 2 статті 182 СК України, за якою мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже дане положення закону є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання, мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов`язком боржника, відповідно вимогу заяви про стягнення встановленого законом мінімального розміру аліментів не можна вважати вимогою, яка не відповідає положенням статті 161 ЦПК України, до того ж пунктом 5 цієї норми передбачено можливість видачі судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що також свідчить про безспірність вимог заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів у даному розмірі. Зважаючи на викладене вимогу заяви про стягнення встановленого законом мінімального розміру аліментів не можна вважати вимогою, яка не відповідає положенням статті 161 вказаного Кодексу. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу. За правилом статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Л.А. Приходько Судді: В.О. Бездрабко В.В. Майданік