Постанова 4804 № 233/4131/19

Єдиний унікальний номер 233/4131/19 Номер провадження 22-ц/804/468/21 Головуючий в І інстанції - Наумик О.О. Єдиний унікальний номер 233/4131/19 Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/468/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року цивільну справу №233//4131/19 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання (головуючий у першій інстанції суддя Наумик О.О., повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року) В С Т А Н О В И В : У червні 2019 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначило, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються позивачем, та зобов`язаний їх оплачувати у строки, встановлені договором або законом. Доказами надання ними послуг з теплопостачання відповідачу є акти про підключення житлового будинку АДРЕСА_1 від 29.10.2014 року, 19.10.2015 року, 15.10.2016 року, 17.10.2017 року, 25.10.2018 року. Але відповідачем надані послуги не оплачуються. Внаслідок неналежним виконанням останнім обов`язку по сплаті наданих послуг з теплопостачання, за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з листопада 2014 року по травень 2019 року утворилася заборгованість у сумі 11062,69 грн, яку просив стягнути відповідача. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач надав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність рішення суду та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що чинним порядком не передбачено відключення від мережі опалення окремого приміщення, а тільки цілого житлового будинку. У технічних умовах, виданих позивачу, чітко визначено умови відмови від централізованого опалення та влаштування альтернативного опалення, а саме - узгодити проект індивідуального опалення, сплатити заборгованість по комунальним послугам, після виконання всіх передбачених технічними умовами робіт надати до КП «СЄЗ» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» технічні умови, лист узгодження, копію реконструкції газового котла, а також акт виконаних робіт та довідку про відсутність заборгованості. Відповідач даного порядку не дотримався, а тому є підстав для нарахування плати за опалення в спірний період. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМ України від 20 липня 2005 року № 630 відповідно до яких на споживачів відповідних послуг покладається обов`язок своєчасно їх сплачувати. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору. Обов`язок споживача своєчасно оплачувати надані послуги передбачено також п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до якого розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. З матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований і мешкає в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з теплопостачання, які надає ВО «Костянтинівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Опалювальна площа складає 29,20 м?. На ім`я відповідача відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 у період з листопада 2014 року по травень 2019 відповідачу за адресою АДРЕСА_3 нарахована плата за користування тепловою енергією і визначено заборгованість у сумі 11062,69 грн. Відповідно до актів про підключення житлового будинку до системи централізованого опалення від 29.10.2014 року, від 19.10.2015 року, від 15.20.2016 року, від 17.10.2017 року та від 25.10.2018 року в будинок АДРЕСА_1 в опалювальні періоди подавалось теплопостачання. Згідно з Актом про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 20.09.2010 року в квартирі АДРЕСА_2 , виконано демонтування радіаторів від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП. З відповіді виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 07.02.2020 № 349/26 убачається, що в період з 2009 року по 2011 рік ОСОБА_1 с заявою щодо відключення квартири АДРЕСА_2 від мережі централізованого опалення та влаштування системи автономного опалення не звертався. Зазначена інформація підтверджується також протоколом №5 засідання комісії по вирішенню питання відключення споживачів від центрального опалення та переведення приміщень на індивідуальне опалення від 19.10.2010 року та переліками заяв громадян з питань переводу на автономне опалювання, які є додатками до протоколу. Згідно з протоколом засідання комісії по вирішенню питань щодо відключення окремого жилого будинку від централізованого опалення та встановлення індивідуального (автономного) опалення від 29.03.2013 №2 та додатку №2 до нього вбачається, що міжвідомча комісія по розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП та встановлення індивідуального опалення постановила провести видачу листів узгодження на отримання технічних умов служб для виготовлення проекту на облаштування індивідуального (автономного) опалення в приміщеннях багатоповерхових будинків з раніше демонтованим центральним опаленням згідно з рішенням виконкому міської ради від 19.01.2011 №58, зокрема за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до листа узгодження на отримання технічних умов для виготовлення проекту на обладнання автономного опалювання у приміщеннях багатоповерхових будинків (додаток №2 до протоколу №2 від 29.03.2013 року) нарахування за послуги теплопостачання припиняються (не поновлюються) після встановлення та прийняття до експлуатації газового опалювального обладнання за відсутності заборгованості. Відповідачем також надано копію проекту на газифікацію квартири, та копію абонентської книжки, де наявна відмітка щодо запуску двоконтурного котла О.А. «Тепловест». Відповідно до акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП (без дати), якій затверджено рішенням міжвідомчої комісії по розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, протокол від 29.03.2013 року №2 засвідчено факт відключення квартири АДРЕСА_2 від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП. Акт складено та підписано директором КП «СЕЗ» Гонтаренко С.В. у якості представника володільця будинку. Підписи представника послуг ЦО і ГВП та власника (наймача) квартири відсутні. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт надання ним і отримання відповідачем ОСОБА_1 послуги з теплопостачання за спірний період, оскільки відповідачем було дотримано порядку відключення від мережі централізованого опалення. Однак апеляційний суд не може погодитися з таким висновком з наступних підстав. Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених ПКМУ від 21 липня 2005 р. № 630 (далі Правила № 630), якими передбачені розрахунки для встановлення оплати послуг, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до п.2 Загальних положень Правил № 630 - централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно з п.4 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених ПКМУ від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі правила № 830), послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води. Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно з пунктами 24, 25 Правила № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції. що діяли на момент спірних правовідносин), передбачено, що споживач зобов`язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Відповідно до п. 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4, що діяв на час спірних правовідносин (далі - Порядок), для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1). Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.(п. 2.1 Порядку). Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк (п. 2.2.3 Порядку). Пункт 2.3 Порядку передбачає, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником ( п. 2.3.1. Порядку). Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. (Пункти 2.3 та 2.5 Порядку). Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто, єдиною законною підставою для відключення від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Крім того, зі змісту порядку убачається, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та теплопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого житлового будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, можливість відключення окремої квартири (приміщення) Порядком № 4 не передбачена, а заява, що надходить від власника або наймача (орендаря) окремого приміщення житлового будинку, Комісія має право не розглядати. Зазначені зміни були внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 за № 1320/14587, тобто вже діяли на час виникнення спірних правовідносин. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 234/1116/16-а, від 04.04.2018 у справі № 826/9835/16, від 15.08.2019 у справі № 210/2496/15-а, від 05.11.2020 у справі №229/4116/17. Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою комісією було розглянуто лише питання щодо видачі відповідачу листа узгодження на отримання технічних умов служб, уповноважених для виготовлення проекту на облаштування індивідуального опалення, при демонтованому центральному опаленні (протокол №2 від 29.03.2013 року та додаток №2). Даних щодо прийняття міжвідомчою комісією рішення про відключення відповідача від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, та перегляд умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, як того вимагає Порядок від 22 листопада 2005 року N 4, у матеріалах справи немає. Тобто відсутні підстави вважати, що квартира відповідача є такою, що відключена від централізованого теплопостачання відповідно до вимог, передбачених законодавством. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено факт постачання теплової енергії до будинку. При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач фактично не оплачував позивачу надані послуги з теплопостачання в період з листопада 2014 року по травень 2019 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки демонтаж приладів опалення централізованого теплопостачання у квартирі у спосіб, не визначений чинним законодавством, не може бути визнано обґрунтованим для звільнення відповідача від оплати таких послуг, які нараховані відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів. При цьому апеляційний суд відхиляє твердження, зазначені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу щодо того, що сума заборгованості повинна зменшуватися вдвічі у зв`язку з наявністю пільги, оскільки з уточненого розрахунку убачається, що позивачем було ураховано наявність 50% пільги при складанні розрахунку та пред`явленні вимоги. Водночас апеляційний суд зазначає наступне. До суду першої інстанції позивачем було надано заяву про застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, до вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період до 01 липня 2016 року у розмірі 5571,73 грн. Згідно ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки характер правовідносин, що склалися між сторонами, передбачає внесення оплати за фактичного надані послуги з теплопостачання шляхом здійснення періодичних щомісячних платежів, то строк позовної давності повинен обраховуватися щодо кожного платежу окремо. Таким чином, оскільки позов було подано до суду першої інстанції лише 26.06.2019 року, то до вимог про стягнення заборгованості у період з листопада 2014 року по червень 2016 року у розмірі 2538,67 грн. (а саме така сума заборгованості станом на червень 2016 року зазначена у розрахунку позивача) слід застосувати ст. 267 ЦПК України та відмовити у задоволенні зазначеної позовної вимоги з підстав пропуску строку позовної давності. При цьому апеляційний суд зазначає, що зазначена позовна давність не переривалася поданням позивачем заяви про винесення судового наказу у 2014 році оскільки переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Щодо факту подання позивачем заяви про видачу судового наказу апеляційний суд зазначає, що інститут наказного провадження був запроваджений у цивільному процесі України з 1 вересня 2005 року, коли набрав чинності ЦПК України. ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року. З того часу приписи статті 264 цього кодексу про переривання перебігу позовної давності залишаються незмінними, а перелік підстав такого переривання є вичерпним. Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати). Тобто подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. Зазначене узгоджується з правовою позицією ВП ВС, що викладена у постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/89/17. Таким чином, задоволенню підлягає лише позовна вимога про стягнення заборгованості, що нарахована у період з липня 2016 року по травень 2019 року у розмірі 8524,02 грн відповідно до розрахунку, що наданий позивачем. При цьому зазначений розрахунок відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Задовольняючі апеляційну скаргу частково, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, та того, що відповідач є звільненим від сплати судового збору у всіх інстанціях відповідно до п.10 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути компенсувати позивачу за рахунок Держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1480,17 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2220,25 грн., тобто у загальному розмірі 3700,42 грн. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року скасувати. Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію у розмірі 8524 (вісім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 02 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Компенсувати Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1480,17 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2220,25 грн, тобто у загальному розмірі 3700,42 грн за рахунок Держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: В.В. Папоян О.Д. Канурна Ю.М. Мальований