Постанова 4803 № 176/2008/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1824/24 Справа № 176/2008/23 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року КП «Жовтоводськтепломережа» звернулось до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувало тим, що відповідно до рішення Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа». Невиконання відповідачкою, яка є власницею квартири АДРЕСА_1 зобов`язань по оплаті в повному обсязі за централізоване опалення призвело до виникнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2011 року по 01.06.2023 року у сумі 59 592,40 грн., з яких: 45 498,85 грн. сума основного боргу, 11 646,69 грн. - інфляційні нарахування, 2 446,86 грн. - три відсотки річних та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року задоволено позовні вимоги КП «Жовтоводськтепломережа» та стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2011 по 01.06.2023 р. у сумі 59 592,40 грн., з яких: 45 498,85 грн. сума основного боргу, 11 646,69 грн. - інфляційні нарахування, 2 446,86 грн. - три відсотки річних., а також, судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого позивачем за подачу позову до суду в сумі 2 684 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що між нею та КП «Жовтоводськтепломережа» не існувало жодних договірних відносин, зокрема сторони не укладали договір про надання послуг з централізованого опалення. Крім того, вона від`єдналась від системи централізованого опалення, що підтверджується актом від 19.10.2011 року, а у 2018 році у зв`язку з переведенням її квартири на автономне електричне опалення, остання у присутності представників позивача була відключена від мереж централізованого опалення. Документи, що підтверджують зазначені факти вона не могла надати до суду першої інстанції, оскільки розгляд справи здійснювався без її участі, а конверт із позовною заявою та ухвалою про відкриття провадження повернувся до суду у зв`язку із неврученням адресату. Вважає, що суд безпідставно погодився із розрахунком заборгованості, наданим позивачем з 01.12.2011 року по 01.06.2023 року, оскільки позивачем не додано рішень уповноважених органів про встановлення тарифів на послуги опалення за період з грудня 2011 року по жовтень 2017 року. Крім того, у зв`язку із неповідомленням відповідача про існування зазначеної справи, вона не змогла реалізувати своє право на звернення із заявою про застосування строку позовної давності. Також звертає увагу,що в резолютивній частині позовної заяви КП «Жовтоводськтепломережа» просить стягнути зазначену заборгованість із ОСОБА_2 , а тому вважає, що позовні вимоги її не стосуються. КП «Жовтоводськтепломережа» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. З посиланням на доводи, аналогічні позовній заяві, зазначало, що ними доведено факт користування ОСОБА_3 послугами із централізованого опалення квартири та наявність у відповідача заборгованості. Звертає увагу, що суд першої інстанції, стягуючи заборгованість на їх користь, встановив недоведеність процедури офіційного відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення, а самовільне їх відключення забороняється законодавством та не є підставою для припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення. Вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність договірних відносин між сторонами та наголошує, що в прохальній частині позовної заяви ними допущено технічну помилку у ПІБ відповідача, адже з її змісту та доданих документів, вбачається що вимоги стосуються ОСОБА_1 .. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 59 592,40 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повній мірі сплачувала за надані послуги з централізованого опалення, у зв`язку з цим за період з 01.12.2011року по 01.06.2023 року має заборгованість у сумі 59 592,40 грн. Із такими висновками можливо частково погодитись з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.02.2011 року. Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Відповідно до рішення Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа». Згідно із наданими розрахунками ОСОБА_1 за період з 01.12.2011 року по 01.06.2023 року має заборгованість перед позивачем за спожиті послуги у сумі 59 592,40 грн., з яких: 45 498,85 грн. сума основного боргу, 11 646,69 грн. - інфляційні нарахування, 2 446,86 грн. - три відсотки річних, що підтверджується розрахунком заборгованості, розрахунком інфляційних витратта 3% річних. Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у справі з приводу оплати наданих послуг з централізованого опалення регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, Цивільним Кодексом України. Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV у статті 1 визначає, що теплопостачання (постачання теплової енергії) - це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; а споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів. Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-1У відносить послуги з централізованого опалення до комунальних послуг. Стаття 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх кількісні та якісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У відповідності до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 21 та ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець та виробник вказаних послуг зобов`язані укласти договір зі споживачем про умови надання житлово-комунальних послуг. Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Виходячи із загальних засад та змісту цивільного законодавства України, звичаїв ділового обороту та статті 642 ЦК України, з урахуванням того, що договір між сторонами не укладався, враховуючи, що позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання, а відповідач, у свою чергу їх приймав та претензій щодо їхньої якості не заявляв, суд вважає, навіть у разі відсутності договору до даних правовідносин повинні застосовуватися норми статей 526, 610, 614 ЦК України, які регламентують загальні умови виконання зобов`язання, правові наслідки та відповідальність за порушення зобов`язання. Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 599 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк і припиняється зобов`язання шляхом його виконання, проведеного належним чином. Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК України, власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Обов`язок на власника житлового приміщення по несенню витрат на утримання будинку та прибудинкової території, сплаті комунальних послуг покладений ст. 322 ЦК України, ст.ст. 12,13,20,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач надавав,а відповідач отримувала послуги з теплопостачання, не оплачувала їх, а тому повинна сплатити заборгованість. Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунку заборгованості, відповідачем з грудня 2011 року по червень 2023 року оплата комунальних послуг не проводилася, у зв`язку з чим неї виникла заборгованість у розмірі 59 592,40 грн. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки згідно наданого апелянтом та долученим до справи ухвалою від 31.01.2024 року акту від 15.11.2018 року квартира АДРЕСА_1 відключена від мереж ЦО і ГВП через встановлення системи індивідуального (автономного) опалення. Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4). При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4). Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов`язку щодо оплати відповідних послуг. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 456/2222/16-ц, від 19.09.2019 року у справі № 629/367/17 та від 25.09.2019 року у справі № 522/401/15-ц. Таким чином, наданий ОСОБА_1 акт від 19 жовтня 2011 року про відключення радіаторів від стояків центрального опалення не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки свідчить про самовільне відключення споживача від мережі централізованого опалення, що не допускається законодавством. Однак матеріали справи містять акт від 15.11.2018 року про відключення квартири ОСОБА_1 від централізованого опалення, складений у відповідності до вимог законодавства уповноваженими особами позивача. Як зазначено вище, законодавство України залишає за споживачем право відмовитися від отримання ним певної житлово-комунальної послуги, зокрема, колегія суддів зауважує, що процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП визначений Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22 листопада 2005 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Так, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1) (пункт 1.1 Порядку). Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Пунктом 2.2 встановлено, що Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (Пункт 2.2.1 Порядку). Відповідно до пункту 2.2.3 Порядку, якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією (пункт 2.3 Порядку). Згідно пункту 2.3.1 Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками (пункт 2.4 Порядку). Пунктом 2.4.1 Порядку встановлено, що разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, теплолічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньобудинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів). Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж (пункт 2.4.2 Порядку). Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (пункт 2.5 Порядку). Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. Відповідно до пункту 2.6 Порядку, по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (пункт 2.7 Порядку). Для виконання робіт з підготовки внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП до опалювального сезону після відключення приміщення від мереж його власник, наймач (орендар) зобов`язаний надавати представнику виконавця послуг з ЦО і ГВП можливість доступу до транзитних трубопроводів відповідно до порядку їх технічного огляду, установленого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими у Мін`юсті України 25 серпня 2005 року за №927/11207 (пункт 2.8 ). Таким чином, колегія суддів, згідно аналізу вищевказаного законодавства, зауважує, що відповідно до вищевказаного Порядку, який регулює процес та порядок відключення споживачів від теплопостачання, орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. При цьому, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення. Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено факт відключення квартири відповідача від послуг теплопостачання у встановленому законом порядку з 15.11.2018 року, що є підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань. Відсутність доказів того, що зазначений акт не переданий відповідній комісії позивача для затвердження, не може слугувати підставою для зобов`язання споживача сплачувати грошові кошти за фактично не спожиті комунальні послуги. Крім того слід звернути увагу, що акт від 15.11.2018 року підписаний представником виконавця послуг та складений у шести примірниках, по одному для кожної сторони. Отже позивач був обізнаний про його наявність. Тому саме до цієї дати слід стягнути заборгованість. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 була необізнана про розгляд зазначеної справи і не могла звернутися із заявою про застосування строку позовної давності не можуть бути прийнятими до уваги. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. З матеріалів справи вбачається. що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також матеріали справи містять повернутий суду першої інстанції конверт, який було направлено на адресу відповідача із копією ухвали суду про відкриття спрощеного провадження, копією позовної заяви з додатками, із відміткою АТ «Украпошта» про причини не вручення «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ЦПК України є належним повідомленням. Крім того на зворотному боці цього конверта є розписка про вручення вмісту конверту ОСОБА_1 (а.с.29) Таким чином, відповідач була обізнана про наявність пред`явленого до неї позову та не скористалась своїм правом звернення із заявою про застосування строку позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому підстави для застосування положень ч.4 ст. 267 ЦК України у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості у ОСОБА_1 за послугами з централізованого опалення, зазначає, що суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості не врахував, що з 15.11.2018 року квартира відповідача була відключена від загальнобудинкових мереж теплопостачання у зв`язку із встановленням індивідуального опалення, а тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміні рішення суду в частині періоду стягнення заборгованості та її сумі, а саме з 01.12.2011 року по 01.11.2018 року у розмірі 33 295,40 грн. з яких: 19 466,88 грн. сума основного боргу, 11 539,80 грн. - інфляційні нарахування, 2 288,72 грн. - три відсотки річних. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до власного трактування апелянтом норм матеріального права. Також слід зазначити, що помилкова вказівка у прохальній частині позовної заяви ПІБ відповідача не є обов`язковою підставою для скасування правильного по суті рішення та має ознаки надмірного формалізму, оскільки зміст позовної заяви та додані до неї документи свідчать про допущення позивачем описки та пред`явлення позову саме до ОСОБА_1 . Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із частковим задоволенням позовних вимог КП «Жовтоводськтепломережа», тому враховуючи положення п.10 ст. 141 ЦПК України, понесені сторонами судові витрати у вигляді судового збору повинні бути взаємозарахованими. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 59 592,40 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Резолютивну частину рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за послуги з централізованого опалення з «59 592,40 грн.» на «33 295,40 грн.». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: