Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/660/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/331/21Головуючий по 1 інстанції Справа №705/660/20 Категорія: 304020000 Білик О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м. Черкаси Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., секретар: Торопенко Н.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; особа, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перешкоджання здійсненню майнових прав, в с т а н о в и л а : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перешкоджання здійсненню майнових прав. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що йому і ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності майновий комплекс в складі: третини житлового будинку (загальна площа 128,6 м.2, 1930 рік побудови) і частково зруйновані господарські будівлі і споруди на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 . Дата реєстрації права власності 27.05.1994, реєстраційний номер 3234742. На протязі минулих років реалізація майнових прав здійснювалася на рівні правових принципах і засадах законності. Але 29.08.2017 ОСОБА_5 за особисту вигоду провела фікцію - передала частину неділимих прав, які їй не належали, ОСОБА_3 (квартиру без земельної ділянки) і ОСОБА_6 (земельну ділянку) з повноваженнями самостійних власників, що привело до майнових обмежень і позбавлення майнових прав ОСОБА_1 як власника комплексу з допомогою різноманітних форм і способів. Просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди, що обмежують житлові майнові права співвласника комплексу ОСОБА_1 . Зобов`язати ОСОБА_7 усунути перешкоди, що позбавляють земельних майнових прав співвласника комплексу ОСОБА_1 . Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України. Судовий збір стягнути з відповідачів солідарно в дохід державного бюджету. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, що докази, обставини і характер правовідносин не досліджено, а він позбавлений повторного звернення до суду. Розгляду справи по суті не було. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалися. Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Сторони в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2005 року Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації видано Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно ( із зазначенням, що Витяг дійсний протягом трьох місяців) № 7084488. У Витязі, станом на 22 квітня 2005 року, зазначалися власники будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також, з відповідного Витягу вбачається, що станом на 22 квітня 2005 року, ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності 1/6 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі дублікату договору дарування № 3-305 від 11 лютого 2005 року ( договір дарування посвідчений Уманською міською державною нотаріальною конторою 27 травня 1994 року за № 2-1577); ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 1/6 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 2-1577 від 27 травня 1994 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин, що відповідач ОСОБА_3 обмежує майнові права співвласника комплексу ОСОБА_1 та обставин, що відповідач ОСОБА_2 позбавляє земельних майнових прав співвласника комплексу ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного. Відповідно до частин 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, не довів що ОСОБА_3 обмежує майнові права співвласника комплексу ОСОБА_1 та обставин, що відповідач ОСОБА_2 позбавляє земельних майнових прав співвласника комплексу ОСОБА_1 . Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору по суті прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Посилання ОСОБА_1 про порушення судом при ухваленні оскаржуваного рішення вимог частини 13 статті 187 ЦПК України та положень пунктів 8, 9 частини 1 статті 257 ЦПК України є безпідставними, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 23 червня 2020 року за позовною заявою було відкрите провадження і справа призначена до розгляду. Вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення суду із прийняттям нового рішення про залишення його позову без розгляду задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України заява про залишення прозову без розгляду має бути подана до початку розгляду справи по суті, однак справа розглянута з прийняттям рішення і підстав для його скасування з залишенням позову без розгляду в порядку передбаченому статтею 377 ЦПК України колегія не вбачає. Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні його апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги компенсується за рахунок держави. Докази наявності інших судових витрат, понесених сторонами, у матеріалах справи відсутні, тому відсутні підстави для їх стягнення. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді