Постанова 4821 № 705/660/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/967/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/660/20 Категорія: на ухвалу Білик О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року : м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перешкоджання здійсненню майнових прав, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів. 24 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків заяви. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 рокупозовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. При цьому, суд виходив із того, що позивач недоліки позовної заяви не усунув, що є підставою для повернення позову позивачеві. ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу про повернення позовної заяви, вважаючи, що вона винесена з порушенням норм процесуального права. Апелянт просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020року, повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а судовий збір стягнути солідарно з відповідачів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини і правовідносини учасників справи. порушив норми процесуального права. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного. Згідно зі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про перешкоджання здійснення майнових прав. 24 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків заяви, а саме, для того, щоб позивач надав докази того, що ним не подано інших позовів до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, позивачу наголошено на тому, що останній, всупереч вимогам закону, до позовної заяви не надав жодного доказу, яким би підтверджував наведені обставини. Після отримання ухвали від 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням «Конкретика до ухвали від 24 лютого 2020 року», в якому вказав, що ухвала орієнтована на відмову і намагання перекласти проблему на суддю Верховного суду з місячним окладом в 500 000 грн. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 рокупозовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції вважав, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 не виконані. Проте, колегія суддів вважає такий висновок районного суду помилковим, виходячи з наступного. Статтею 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України. Згідно з вимогами ч.ч. 5, 6 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. Разом з тим, у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Згідно з ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, зокрема, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) колегія суддів вважає, що постановлена місцевим судом ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то виходячи із приписів ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених вимог, тобто після закінчення розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 35, 367, 374, 379, 382, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Судді