Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/3640/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1545/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/3640/19 Категорія: 305010200 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач КНП «Уманська стоматологічна поліклініка» Уманської міської ради; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 и на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Уманська стоматологічна поліклініка» Уманської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у неї почали боліти ясна 8-го зуба нижньої щелепи з правої сторони, в зв`язку з чим вона 1 липня 2019 року звернулася до Уманської стоматологічної поліклініки. В реєстратурі на неї була заведена медична карта і вона звернулася до лікаря стоматолога ОСОБА_2 , який оглянувши її ротову порожнину, сказав, що необхідно видалити 8-й зуб нижньої щелепи з правої сторони і без рукавичок приступив до роботи по видаленню зуба. Видаливши зуб та занісши інфекцію, лікар ОСОБА_2 сказав, щоб вона прийшла завтра до нього знову, щоб видалити ще осколок зуба верхньої щелепи з лівої сторони, так як він зайвий, оскільки залишився при видаленні зуба раніше іншим лікарем, на що вона відмовила через відкриту рану у роті після видалення 8-го зуба правої щелепи. Увечері, після припинення дії наркозу, стали боліти ясна у місці видалення зуба, а вранці 2 липня в неї різко опухла права щока і ввечері того ж дня піднялася температура тіла до 39,8 0С. Вона випила жарознижуючий порошок «Німесил», що дало пониження температури тіла до 37,8. 3 липня 2019 року вранці вона прийшла до лікаря ОСОБА_2 , так як в неї опухла вже шия, яка стала багрово-червоного кольору. Оглянувши її, лікар ОСОБА_2 сказав, що в його практиці це вперше виникла така ситуація і направив її в хірургічний кабінет стоматологічної поліклініки, де хірург, оглянувши її, заявив, що необхідно негайно їхати в Черкаську обласну лікарню у стоматологічне відділення, так як така ситуація флегмони становить загрозу життю. В м. Черкаси її було госпіталізовано в стоматологічне відділення щелепнолицевої хірургії, де їй одразу ж зробили аналізи і в 00 год. 30 хв. стали робити негайно операцію флегмони шиї та під`язичної ділянки. Після операції її помістили в реанімацію, де вона пробула три дні, після чого її перевели в палату загального типу. Позивачка вказує, що перебуваючи в реанімації, вона вимушена була придбати ліки на суму 4600,00 грн., а перебуваючи в загальній палаті, вона вимушена була придбати ліки на суму 9395 грн., що підтверджується чеками з аптеки, і крім того, нею було витрачено на перев`язочні матеріали 1740 грн., а також за транспортування автомобілем з Умані до ОСОБА_3 і назад вона заплатила 6000 грн., тобто, всього витрачено нею на лікування 21735,00 грн. В порядку погашення її витрат на лікування в Черкаській обласній лікарні, лікар ОСОБА_2 на її рахунок 06 липня 2019 року перерахував лише 3000 грн., що позивачка вважає недостатнім для компенсації її витрат на лікування. Крім того вказує, що їй завдана моральна шкода у вигляді фізичного болю та психологічних переживань і моральних страждань, оскільки її запалення пішло і в ліву сторону ротової порожнини, де із середини горла ставилися дренажі для витоку гною, що давало сильний фізичний біль, вона втратила сон і спокій, а тому оцінює завдану їй моральну шкоду в 100000 грн., з урахуванням тяжкості завданої шкоди її здоров`ю, оскільки операційне втручання та процедури спровокували перекос обличчя і їй необхідно робити пластичну операцію обличчя, що підтверджується фотознімками та надалі проходити шестимісячну реабілітацію. ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь 21735 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди та судові витрати. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачка не надала суду достатньо допустимих та належних доказів того, що послуги, надані їй в Уманській стоматологічній поліклініці були неякісними, що саме внаслідок неякісних медичних послуг лікаря ОСОБА_2 в неї виникло захворювання «Флегмона дна порожнини рота», з приводу якого вона проходила лікування в КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 03 липня 2019 року по 12 липня 2019 року. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В апеляційній скарзі вказує, що суд правильно виклав порядок і правила відшкодування матеріальної і моральної шкоди при ушкодженні здоров`я у разі неналежного надання медичної допомоги, але в подальшому перекрутив та спотворив у своєму висновку головну обставину справи про надання неякісних медичних послуг саме лікарем Уманської стоматологічної поліклініки, звівши позовні вимоги до припущення чи виникло захворювання позивачки в результаті недбалості лікаря ОСОБА_2 , хоча даний факт доведений документальними доказами. Зазначає, що всю складність ситуації в результаті своїх дій оцінив сам лікар ОСОБА_2 і перерахував на рахунок позивачки 3000 грн. Стверджує, що суд фактично не розглядав справу, оскільки відповідач та його представник не з`явились в судове засідання, а лікар ОСОБА_2 в судове засідання взагалі не викликався і не був допитаний. Вважає, що розмір завданої їй шкоди визначений з математичною точністю, а факт заподіяння шкоди і так видно із фотографій без будь-якої експертизи, в якій не має потреби, адже мова йде не про втрату працездатності, а лише про відшкодування та заподіяння шкоди, що вважає беззаперечним фактом у зв`язку з добровільною сплатою лікарем ОСОБА_2 коштів за заподіяну шкоду. Зазначає, що вину відповідача не має потреби доводити, так як її відповідальність визначає ст. 1172 ЦК України. Також вказує, що суд грубо порушив норми цивільно-процесуального закону, оскільки ст. 105 ЦПК України не передбачає обов`язкового призначення експертизи при відшкодуванні шкоди. Крім того, оскільки справа розглядалась в загальному порядку, скаржник вважає, що суд зобов`язаний був призначити дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання та у ньому вирішити питання про проведення експертизи в разі її необхідності, що судом було проігноровано. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 01 липня 2019 року лікарем Уманської стоматологічної поліклініки ОСОБА_2 було видалено 8-й зуб правої щелепи. Даний факт не заперечується учасниками справи. Згідно копії довідки Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» № 342 від 09 липня 2019 року ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні у стоматологічному відділення з 03 липня 2019 року по дату видачі довідки з діагнозом флегмона дна порожнини рота, хвора потребує стаціонарного лікування (а.с. 5). Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7959 ОСОБА_1 перебувала в стоматологічному відділенні КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 03 липня 2019 року по 12 липня 2019 року з діагнозом: флегмона дна порожнини рота, правобічний невеликий ексудативний плеврит неясного ґенезу, правобічний гнійний гідроторакс (а.с. 6). Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалась на положення статей 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України. У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України. Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам. Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів наявності надання ОСОБА_1 01 липня 2019 року лікарем ОСОБА_2 несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги (висновок спеціаліста чи судово-медичної експертизи тощо). За матеріалами справи судом встановлено лише факт надання позивачці вказаним лікарем медичної допомоги з приводу лікування зубу. Надані позивачкою докази не встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між діями лікаря ОСОБА_2 та її лікуванням у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 03 липня 2019 року по 12 липня 2019 року з діагнозом: флегмона дна порожнини рота, правобічний невеликий ексудативний плеврит неясного ґенезу, правобічний гнійний гідроторакс. Отже за наявними в матеріалах справи письмовими доказами не встановлено негативні наслідки у вигляді погіршення стану здоров`я позивачки, що виникли саме у зв`язку з діями лікаря, який надав некваліфіковану медичну допомогу пацієнтові. Оскільки судом не встановлено наявність вини у діях лікаря ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги позивачці, відсутні підстави для стягнення із відповідача КНП «Уманська стоматологічна поліклініка» Уманської міської ради (роботодавця лікаря ОСОБА_2 ) майнової шкоди. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У зв`язку з тим, що позивачкою не доведено факту завдання їй шкоди, як майнової, так і моральної, саме винними діями лікаря ОСОБА_2 , судом першої інстанції правомірно відмовлено і у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що наявність вини лікаря ОСОБА_2 підтверджується тим, що він перерахував на її рахунок 3000 грн., не є належними доказами встановлення факту надання лікарем некваліфікованої чи несвоєчасної допомоги позивачці. Посилання скаржниці на те, що оскільки справа розглядалась в загальному порядку, суд зобов`язаний був призначити дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання та у ньому вирішити питання про проведення експертизи в разі її необхідності, що судом було проігноровано, спростовуються матеріалами справи. Так, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження (а.с. 28). Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду. При цьому позивачка та її представник були присутні в судовому засіданні та будь-яких клопотань, в тому числі про призначення судової експертизи, від них не надходило (а.с. 64). Твердження скаржниці про те, що ст. 105 ЦПК України не передбачає обов`язкового призначення експертизи судом при відшкодуванні шкоди, є правильними, тому судом першої інстанції не було порушено вказані норми цивільного процесуального законодавства. Враховуючи наведене, судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає зміні чи скасуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 и залишає без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 и залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді