Постанова 4821 № 705/4440/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/239/22Головуючий по 1 інстанції Справа №705/4440/19 Категорія: 310030000 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; представник позивача: адвокат Любченко Наталія Юріївна; відповідач: ОСОБА_2 ; представник відповідача: адвокат Пархета Микола Анатолійович; третя особа: Липнязька сільська рада Добровеличківського район Кіровоградської області; особа, яка подає апеляційну скаргу: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: Липнязька сільська рада Добровеличківського район Кіровоградської області, про визнання батьківства, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона у червні 2010 року познайомилась з ОСОБА_2 під час проходження нею практики в Уманському відділі поліції (кримінальна міліція у справах неповнолітніх Уманського МВ в Черкаській області), та як вона навчалась в Уманському педагогічному училищі та була направлена для проходження практики від вузу. Відповідач був особою, що контролювала вихід на практику практикантів, навчання, а після проходження практики складання характеристики на практикантів. Наприкінці літа 2010 року вони з відповідачем почали зустрічатись, однак велика різниця між ними у віці та його наполегливість її насторожували, тому вона припинила з ним спілкуватися. У вересні 2011 року вона вступила та почала навчатись в Уманському Державному педагогічному університеті ім. Тичини. У січні 2012 року до неї зателефонував відповідач та вони почали зустрічатись. Відповідач приїздив до неї додому у орендоване приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а також залишався на ніч, знайомив її зі своїми друзями, а в подальшому він познайомився і з її батьками. Серед їхніх знайомих і друзів, близьких, всі знали, що вони пара, майже сім`я. Наприкінці травня 2012 року відповідач запропонував створити сім`ю, одружитись з ним і поміркувати про народження дітей. Згодом позивачка завагітніла, про що одразу повідомила відповідача, він зрадів і вони прийняли рішення, щоб вона тимчасово переїхала до батьків. Він приїздив до її батьків, залишався ночувати, святкували разом свята. На 5-му місяці вагітності вона дізналась, що відповідач одружений, однак він запевнив, що з дружиною разом не проживає. Та пізніше до неї приїздила дружина відповідача і після цього відповідач перестав до неї телефонувати і не приїздив. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку ОСОБА_3 , і відомості про народження якої було внесено за її вказівкою (заявою) та вказано прізвище дитини « ОСОБА_4 », по-батькові « ОСОБА_5 », як батька відповідача - ОСОБА_2 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 23 квітня 2019 року, запис про батька внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Враховуючи наведене, просила суд визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження №8 від 25 лютого 2013 року про народження ОСОБА_3 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Липнязькою сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, вказавши в графі «батько» - громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не змінюючи прізвище дитини. Крім цього, просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року позов задоволено. Рішення суду обґрунтоване тим, що обставини, на які посилалася позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону та враховуючи, що відповідач ухилився від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд вважає за можливе визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року та відмовити у задоволенні позовних вимог. У апеляційній скарзі вказує, що наведені позивачкою у позовній заяві обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що позивачка проходила практику під його керівництвом, однак, будь-яких позашлюбних інтимних стосунків у нього не було, так як він має дружину та двох спільних з нею дітей. Звертає увагу на те, що позивачка народила дитину у 2013 році, а із позовом звернулась у 2019 році, що, на його думку, вказує на бажання позивачки отримати незаконну фінансову вигоду. Також вказує, що суд першої інстанції як основну підставу для задоволення позову зазначає, що відповідач не з`явився на відбір зразків крові для проведення експертизи. Проте судом не вказано, що жодного повідомлення про день та час відбору біологічних зразків відповідачем отримано не було. Крім того зазначає, що судом не враховано, що він є співробітником поліції та має ненормований робочий день, а також встановлені в Україні карантинні обмеження. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Під час розгляду справи апеляційним судом за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Любченко Наталії Юріївни ухвалою суду від 07 вересня 2021 року було призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Проведення експертизи доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово- медичної експертизи. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що ухвала суду від 07 вересня 2021 року про призначення експертизи повернута експертною установою без виконання. Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явились. Предстанивк позивача ОСОБА_1 - адвокат Любченко Н.Ю. надіслала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Конверт із судовою повісткою на ім`я ОСОБА_2 повернувся до апеляційного суду із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що відповідно до статті 130 ЦПК України вважається належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце розгляду справи. Крім того відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про призначення розгляду справи на 14 год. 30 хв. 14 червня 2022 року, оскільки 14 червня 2022 року на електронну адресу апеляційного суду надійшла його заява від 13 червня 2022 року про перенесення на іншу дату розгляд справи. У заяві відповідач вказує, що він є співробітником поліції, виконує обов`язки, покладені державою, має ненормований робочий день, а його керівництво не відпустило його в судове засідання 14 червня 2022 року. Зазначає, що беручи до уваги наказ № 665 від 15 квітня 2022 року «Про внесення змін до Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку», він не має фізичної можливості прибути в судове засідання в м. Черкаси у визначений день та час. Крім того, вказує, що на час розгляду справи в Україні оголошено військовий стан, у зв`язку з чим збільшилось навантаження на підрозділи правоохоронних органів. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що наведені ОСОБА_2 у заяві від 13 червня 2022 року причини відкладення розгляду справи не є поважними. Так, відповідачем не надано доказів звернення до керівництва щодо виклику ОСОБА_2 у судове засідання для розгляду даної справи, та відповідної відмови керівництва, як вказано у заяві. Крім того колегія суддів враховує і те, що розгляд справи вже неодноразово відкладався за заявами ОСОБА_2 . Зокрема, 17 січня 2022 року ОСОБА_2 просив відкласти розгляд справи із посиланням на перебування на чергуванні, а також оголошений в Україні карантин у зв`язку із коронавірусною хворобою (т. 1 а.с. 224); 24 травня 2022 року ОСОБА_2 надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із підставами, аналогічними викладеним у заяві від 13 червня 2022 року (т. 2 а.с. 22). Також колегія суддів звертає увагу на можливість участі учасників справи, зокрема, відповідача ОСОБА_2 , у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачену статтею 212 ЦПК України, яку відповідач проігнорував. Крім того участь у справі бере представник відповідача - адвокат Пархета М.А., який також належним чином повідомлений про розгляд справи, однак, у судові засідання не з`являється. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач навмисно затягує розгляд справи, та враховуючи, що справа стосується прав неповнолітньої дитини, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи, які не з`явились в судове засідання і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Липнязькою сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 25 лютого 2013 року, актовий запис №8 встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками вказані: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 11). Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження і зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.12). Відповідно до диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 від 11 червня 2010 року ОСОБА_1 закінчила у 2010 р. Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка (а.с. 13). Відповідно до диплому спеціаліста серії НОМЕР_3 від 30 червня 2013 року ОСОБА_1 закінчила у 2013 році Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини (а.с.14). Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 28 грудні 2019 року по даній справі було призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу (а.с.56-57). Як вбачається з листа Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи судово-медичного лабораторного відділу відділення судово-медичної генетичної ідентифікації від 21 липня 2020 року № 100-571/1930, проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації згідно ухвали Уманського міськрайонного суду від 28 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 неможливо, тому що, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явився (а.с. 72). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги у зв`язку з тим, що він не з`явився на відбір зразків крові до експерта, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про день та час відбору біологічних зразків. Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом 07 вересня 2021 року було призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Проведення експертизи доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово- медичної експертизи. Листом т.в.о. відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 100-659/1919 від 27 вересня 2021 року повідомлено суд про те, що відбір зразків крові для проведення експертизи відбудеться 05 листопада 2021 року о 12 год. 00 хв. (а.с. 182). Черкаським апеляційним судом 05 жовтня 2021 року повідомлено шляхом направлення листа рекомендованим поштовим повідомленням та телефонограмою учасників справи про необхідність явки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 для відбору зразків крові 05 листопада 2021 року о 12 год. 00 хв. (а.с. 184-185). При цьому ОСОБА_2 05 жовтня 2021 року також був повідомлений секретарем судового засідання про дату відбору зразків для проведення експертизи телефонограмою за номером телефону, що міститься в матеріалах справи (а.с. 185). Поштове відправлення, направлене судом ОСОБА_2 , на підтверджену ним апеляційному суду в судовому засіданні під час розгляду клопотання про призначення експертизи поштову адресу, повернулось до суду із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 188-189). Водночас, представник відповідача ОСОБА_8 отримав поштове відправлення 08 жовтня 2021 року (а.с. 187). 16 листопада 2021 року до апеляційного суду надійшов лист т.в.о. зав. відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченко М.В. № 100-779/2214 від 09 листопада 2021 року із повідомленням про те, що 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 разом з дитиною з`явилась для відбору зразків крові, а ОСОБА_2 для відбору зразка крові не з`явився. Повторний відбір зразків крові було призначено на 03 грудня 2021 року об 11 год. 30 хв. (а.с. 191). 17 листопада 2021 року апеляційним судом було направлено учасникам справи повідомлення про дату та час відбору зразків крові 03 грудня 2021 року із зазначенням про те, що явка сторін є обов`язковою (а.с. 192). Представник відповідача - адвокат Пархета М.А. отримав лист апеляційного суду від 17 листопада 2021 року 24 листопада 2021 року. Відповідач ОСОБА_2 на телефонні дзвінки секретаря судового засідання не відповідав, про що складено відповідний акт від 29 листопада 2021 року (а.с. 197), поштове повідомлення на ім`я ОСОБА_2 не було вручене останньому, через відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 197-198). 16 грудня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов лист зав. відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 100-857/2436 від 09 грудня 2021 року, яким повідомлено суд, що проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації у даній справі неможливе, у зв`язку з тим, що незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явився. У зв`язку з цим ухвалу суду про призначення експертизи повернуто без виконання (а.с. 199). Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно зі статтею 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Статтею 131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. В судовому засіданні 07 вересня 2021 року під час призначення експертизи апеляційним судом відповідачем було підтверджено правильність його поштової адреси, яка міститься в матеріалах справи, на яку надсилались документи, судові виклики апеляційним судом. Номер телефону, на яку здійснювались повідомлення про дату, час та місце відбору зразків крові експертною установою, відповідачем вказано у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі. Відповідачем ОСОБА_2 не було повідомлено суду про зміну його поштової адреси чи номеру телефону. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення відбору зразків крові для проведення призначеної судом експертизи. Крім того представник відповідача - адвокат Пархета М.А. також був належним чином повідомлений про вказані обставини. Відповідно до статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто, міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або ос порених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема, обов`язку з утримання дитини. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інших доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA V/ RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо. Згідно з частиною 4, пунктами 3-5 частини 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У частині 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини 1 статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляться від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні. Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій було призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, для проведення якої відповідач не з`являвся, про причини своєї неявки ні суд, ні експертну установу не повідомляв. Колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_2 достовірно знав про наявність у судах першої та апеляційної інстанцій справи щодо визнання його батьківства та призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, однак, ухилився від явки до експертної установи для проведення експертизи і не надав жодних доказів своєї неявки з поважних причин. Крім того суд звертає увагу, що ОСОБА_2 оскаржував рішення суду першої інстанції саме з підстав відсутності з його сторони ухилення від проведення експертизи, не заперечував проти призначення експертизи судом апеляційної інстанції та зобов`язувався прибути до експертної установи для відбору зразків крові, однак, двічі проігнорував повідомлення суду про необхідність з`явитись до експерта для проведення експертизи. Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї. Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Враховуючи наведене, оцінюючи процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_2 з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, колегія суддів доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 навмисно ухилився від проведення експертизи, яка двічі призначалась за клопотанням позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту. Колегія суддів також враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача. Із пояснень свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що відповідача ОСОБА_2 вони сприймали як чоловіка позивачки , він приїжджав та залишався ночувати за місцем проживання позивачки, знав про вагітність ОСОБА_1 та бажав народження дочки, з його слів відповідач був розлучений та мав сина. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили суду, що були колегами ОСОБА_2 та під час робочого процесу не помічали між сторонами жодних стосунків, крім робочих. Однак такі твердження не спростовують пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що поза роботою відповідач перебував із позивачкою у стосунках, бажав народження спільної дитини та мав серйозні наміри. Апеляційний суд враховує і те, що позивачкою внесено відомості до актового запису про народження дитини та зазначено батьком відповідача. Доказів оспорення відповідачем запису про батька дитини, внесеного на підстав статті 135 СК України, матеріали справи не містять, що свідчить про те, що він є чинним. Враховуючи наведене, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи поведінку відповідача під час розгляду справи місцевим та апеляційним судами, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а дії відповідача під час розгляду справи апеляційним судом свідчать про те, що ОСОБА_2 не зацікавлений у якнайшвидшому вирішенні справи, оскільки вони спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи, принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами малолітньої дитини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді