Постанова 4813 № 509/3248/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2326/21 Номер справи місцевого суду: 509/3248/16-ц Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.02.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/3248/16-ц Номер провадження: 22-ц/813/2326/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., - за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., учасники справи: - позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», - відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ ВіЕйБі Банк), в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою адвоката Степанової Юлії Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Гандзій Д.М.о 17 годині 33 хвилині 31 жовтня 2017 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. (далі - Банк) звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у лютому 2017 року позовом, в якому остаточно просить: 1) стягнути на користь банку з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) різницю нестягнутої суми заборгованості за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007 р. у загальному розмірі 387 0405,62 грн., з яких: - заборгованість за відсотками 145 878,88 доларів США, що еквівалентно 3 689 446,24 грн.; - штраф за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007 р. в загальній сумі 7 506 867,89 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 140 473,95 доларів США; - заборгованість за відсотками - 149188,85 доларів США, а разом 289 662,80 доларів США, що еквівалентно 7 325 908,51 грн.; - та штраф за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до постанови Правління НБУ від 19.03.2015 р. № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», розпочато процедуру ліквідації банку з призначенням провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Славкіну М.А.. Відповідно до кредитного договору № 149/07ф­ від 25.05.2007 р. та додаткових угод до нього № 02 від 30.05.2007 р., № 03 від 05.06.2007 р., № 04 від 18.06.2007 р., № 05 від 25.06.2007 р., № 06 від 05.07.2007 р., № 07 від 31.07.2007 р. № 08 від 12.09.2007 р., № 09 від 27.09.2007 р., № 10 від 31.10.2007, № 11 від 05.11.2007 р., № 12 від 16.11.2007 р., № 13 від 20.11.2007 р., № 14 від 29.11.2007 р., № 15 від 25.12.2007 р., № 16 від 10.01.2008 р., № 17 від 30.01.2008 р., № 18 від 31.03.2008 р., № 19 від 30.04.2008 р. Банк надав, а відповідач - ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті у сумі 150 000 доларів США для проведення ремонту будинку АДРЕСА_1 . Кредитні кошти надавалися строком - до 25.05.2017 р.. За користування кредитними коштами встановлювалась плата в розмірі - 13,5% річних. При не виконанні позичальником п. 2.7.1.2 кредитного договору плата за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі - 20% річних. Взяті на себе зобов`язання Банком були виконані у повному обсязі на відміну від відповідача ОСОБА_1 , який належним чином не виконав договірні зобов`язання, що підтверджується рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.04.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 1 122 994,18 грн., яка складається з: - заборгованості за кредитом в розмірі 140 473,95 доларів США, що еквівалентно 1 081 649,42 грн.; - простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 3 309,97 доларів США, що еквівалентно 25 486,77 грн.; - штраф за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 397,49 доларів США, що еквівалентно 10 760,67 грн.; - штраф за несвоєчасне повернення процентів у розмірі - 661,99 доларів США, що еквівалентно - 5 097,32 грн.. Не виконуючи рішення суду, ОСОБА_1 кредит та нараховані за користування кредитом проценти тривалий час не повертає. У зв`язку з чим, станом на 23.08.2016 р. загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007 р. становить 7 506 867,89 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 140 473,95 доларів США; - заборгованість за відсотками 149 188,85 доларів США, а разом заборгованість за кредитом та за відсотками становить 289 662,80 доларів США, що по курсу НБУ 25,291161 станом на 23.08.2016р. становить 7 325 908,51 грн.; - штраф згідно п. 4.3 кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.. Таким чином, різниця нестягнутої суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 23.08.2016 р. становить 3 870 405,62 грн., з яких: - заборгованість за відсотками 145 878,88 доларів США, що по курсу НБУ 25,291161 грн./дол.США станом на 23.08.2016 р. становить 3 689 446,24 грн.; - штраф, згідно п. 4.3 кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.. В забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором між Банком та відповідачкою - ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 25.05.2007 р., згідно якого поручитель солідарно, у повному обсязі відповідає перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що випливають з кредитного договору №149/07ф від 25.05.2007 р.. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, їх відповідальність перед Банком в повному обсязі, включаючи збитки, з відповідачів підлягають стягненню вищезазначені суми коштів (Т. 1, а. с. 2 5, 89 - 90). 2.2 Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року вищезазначений позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» різницю нестягнутої суми заборгованості за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007р. у розмірі 3 870 405,62 грн., з яких: - заборгованість за відсотками 145 878,88 доларів США, що еквівалентно 3 689 446,24 грн., та штраф за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007р. в сумі 7 506 867,89 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 140 473,95 доларів США; - заборгованість за відсотками 149 188,85 доларів США, а разом 289 662,80 доларів США, що еквівалентно -7 325 908,51 грн., та штраф за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 890 грн. з кожного. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що взяті на себе зобов`язання Банком були виконані в повному обсязі на відміну від відповідача ОСОБА_1 , який належним чином не виконав договірні зобов`язання, що підтверджується рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.04.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором. В порушення взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_1 кредит та проценти нараховані за користування кредитом тривалий час не повертає, не виконуючи рішення суду (Т.1, а. с. 154 - 157). Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, 12.12.2017 року представником ОСОБА_2 адвокатом Бурлака Р.А. було подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій сторона відповідача просить скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року та призначити справу до судового розгляду (Т.1, а. с. 168 - 169). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.07.2018 року відмовлено у задоволені заяви представника ОСОБА_2 адвоката Бурлака Р.А. про перегляд заочного рішення. Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням суду, 12.06.2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про перегляд заочного рішення, в якому сторона відповідача просить скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року (Т. 2, а. с. 180). 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 було подано уточнену заяву про перегляд заочного рішення по справі, в якій він просить скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року та відмовити у задоволені позовних вимог (Т. 2, а. с. 197 - 203). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.10.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяві про перегляд заочного рішення (Т. 2, а. с. 233 - 236). 2.3 Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 11 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року. Справу направити для розгляду до суду першої інстанції - Овідіопольського районного суду, скасувати видані виконавчі листи від 31.10.2017 року (Т. 2, а. с. 1 - 2). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, що при розгляді справи судом першої інстанції вона не була належним чином сповіщенапро дату, час та місце проведення судових засідань, чим була позбавлена права на захист. Зауважує, що коштів від здачі в оренду приміщення, яке належало ОСОБА_2 , було достатньо для виконання зобов`язань перед Банком. Позивачем надано невірний розрахунок заборгованості, безпідставно зазначено відповідні нарахування сум коштів, які підлягають стягненню з відповідачів. 2.4 Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 28 жовтня 2019 року адвокат Степанова Ю.В., діюча від імені ОСОБА_1 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Банку (Т. 2, а. с. 79 - 81). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не було належним чином сповіщено ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення судових засідань, що в свою чергу позбавило його права захищати свої права та інтереси у судовому засіданні. 2.5 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Учасники справи право надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшли. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.10.2019року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху (Т. 2, а. с. 60 - 61). Після усунення недоліків, ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року (Т. 2, а. с. 96 - 97). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2020 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 призначено до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 98). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Степанової Ю.В., діючої від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року (Т.2, а. с. 92 - 94). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2020 року призначено апеляційну скаргу адвоката Степанової Ю.В., діючої від імені ОСОБА_1 , до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 95). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2020 року витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу № 509/5586/13-ц за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕЙБІБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Рішення по справі увалено суддею Кочко В.К. 02.04.2014 року) (Т. 2, а. с. 128 - 134). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.06.2020року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ «ВіЕйБі Банк»)» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Овідіопольського районного суду Одеси для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року (Т. 2, а. с. 140 - 145). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.10.2020 року, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування заочного рішення, до участі у справі в якості правонаступника Банку залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Т. 2, а. с. 240 - 242). 04 серпня 2020 року до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали справи №509/5586/13 за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕЙБІБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що були витребувані ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2020 року (Т. 3, а. с. 12). 06 листопада 2020 року до Одеського апеляційного суду повернулися матеріали справи №509/3248/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ ВіЕйБі Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т. 3, а. с. 69). 14 грудня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року (Т. 3, а. с. 103 - 113). 03.02.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з встановлення особливого режиму роботи Одеського апеляційного суду. Заяв чи клопотань щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції не надходило. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Банк причини неявки представника не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надав. ОСОБА_2 причини неявки не повідомила. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надала. ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку вимог апеляційної скарги. ТОВ «Капітал Вердикт» надало клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на посилення карантинних обмежень. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Колегія суддів вважає клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» про відкладення розгляду справи у зв`язку із посиленням карантинних заходів необґрунтованим, оскільки жодних доказів неможливості прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо не надано. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 25 травня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 149/07ф, та додаткові угоди до нього № 02 від 30.05.2007 р., № 03 від 05.06.2007 р., № 04 від 18.06.2007 р., № 05 від 25.06.2007 р., № 06 від 05.07.2007 р., № 07 від 31.07.2007 р. № 08 від 12.09.2007 р., № 09 від 27.09.2007 р., № 10 від 31.10.2007, № 11 від 05.11.2007 р., № 12 від 16.11.2007 р., № 13 від 20.11.2007 р., № 14 від 29.11.2007 р., № 15 від 25.12.2007 р., № 16 від 10.01.2008 р., № 17 від 30.01.2008 р., № 18 від 31.03.2008 р., № 19 від 30.04.2008 р., відповідно до яких Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі - 150 000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 149/07ф­ від 25.05.2007 р між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки від 25.05.2007 р., згідно з пунктом якого поручитель солідарно відповідає перед позивачами за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов`язань, що випливають з кредитного договору №149/07ф від 25.05.2007 р.. В зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Банком. 13 лютого 2009 року Банк звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року (справа № 509/5586/13-ц) позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») (вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 01054, к/р НОМЕР_3 в УНБУ по Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором № 149/07ф від 25 травня 2007 року в сумі - 1 122 994,18 грн., яка складається в цілому з: - заборгованості за кредитом у розмірі - 140 473,95 доларів США, що еквівалентно - 1 081 649,42 грн.; - простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі - 3 309,97 доларів США, що еквівалентно - 25 486,77 грн.; - штраф за несвоєчасне поверненні кредиту у розмірі - 1 397,49 доларів США, що еквівалентно - 10 760,67 грн.; - штраф за несвоєчасне повернення процентів у розмірі - 661,99 доларів США, що еквівалентно - 5 097,32 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») сплачене позивачем державне мито в сумі - 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі -30,00 грн.. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.06.2015 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року залишено без змін. На виконання зазначеного рішення 03.08.2016 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист. Відповідно до витребуваних апеляційним судом та оглянутих у судовому засіданні матеріалів вищевказаної цивільної справи № 509/5586/13-ц ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.11.2016 року Банку поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання (Т. 3, а. с. 28 29). У жовтні 2018 року Банк звертався до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (Т. 3, а. с. 34 36). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.04.2019 року в задоволені скарги Банку на бездіяльність державного виконавця відмовлено (Т. 3, а. с. 144 147). 06 вересня 2016 року Банк звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом по даній справі до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Банк у позові просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різницю не стягнутої суми заборгованості за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007р. у розмірі 3 870 405,62 грн., з яких: - заборгованість за відсотками 145 878,88 доларів США, що еквівалентно 368 9446,24 грн., та штраф за несвоєчасне погашення кредиту 180 959,38 грн.. Банк як у позові, так у зміненому позові вказує: «…Таким чином, різниця не стягненої суми заборгованості Відповідача 1 за Кредитним договором станом на 23.08.2016 року становить 3 870 405,62 грн…» (Т. 1, а. с. 3,90). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов`язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Також, статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо не сповіщення про дату та місце проведення судових засідань при розгляді справи судом першої інстанції, чим були позбавлені можливості на захист, колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Так в матеріалах справи наявне належне сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на засідання призначене на 31.10.2017 року (Т. 1, а. с. 147 - 148). Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 26.10.2017 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні. Судом першої інстанції було встановлено, що заява про відкладення розгляду справи була подана без належних підтверджуючих документів поважності неявки в судове засідання, що є прямим зловживання своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ст. ст. 27, 31 ЦПК України (Т. 1, а. с. 67, 68, 97, 114 - 119, 131 - 138, 144, 146, 147). Задовольняючи позов та стягуючи на користь Банку різницю не стягнутої суми заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вважав встановленим та доведеним існування заборгованості відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед Банком у зазначеній в позові сумі. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного. Банк у 2009 році вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 . Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в зв`язку з порушенням умов договору кредитування, задоволені у повному обсязі. На виконання зазначеного рішення 03.08.2016 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист. Банку було поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, відкрито виконавче провадження. Банком оскаржувалася бездіяльність державного виконавця. Як на думку Банку у зв`язку з існуванням різниці не стягнутої суми заборгованості за кредитним договором № 149/07ф від 25.05.2007р. у розмірі 3 870 405,62 грн., у зв`язку із зміною курсу долара США до національної валюти гривні, Банк у вересні 2019 року звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з позичальника та поручителя не стягнутої суми заборгованостіта передбачених кредитним договором процентів, а також штрафу за несвоєчасне погашення кредиту. У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 зазначено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд України і в постановах № 6-1252цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1047цс16 від 06 липня 2016 року, № 6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року, № 6-2096цс16 від 27 вересня 2016 року. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно п. 2.7.1.1 та 3.2.4 Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів, Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за його користування та сплати відповідних штрафних санкцій. У пункті 2.7.2 кредитного договору, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником та/або поручителем протягом 7 робочих днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги. У пункті 2.7.4 кредитного договору, у випадку не невиконання позичальником понад 1 календарний місяць від дати отримання вимоги Банку, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, майно поручителя в порядку передбаченому діючим законодавством та договором іпотеки. Відповідно до п.4.3 Кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту та за несвоєчасну сплату комісій, передбачених п.2.6.3 цього Договору, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 відсотків, від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, але не менше еквівалента 50,00 гривень. Банк не надав доказів того, що він звертався до відповідача про дострокове погашення зобов`язань по кредитному договору. Судова колегія звертає увагу, що відповідно до п. 2.7.1.1 та 3.2.4 Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів, Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі. Тому, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору Банк з метою захисту свого порушеного права правомірно, відповідно до умов договору, звернувся до суду до закінчення терміну договору кредиту про дострокове погашення усієї заборгованості за кредитним договором. Банк згідно з умовами кредитного договору, за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк, використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки з 13 лютого 2009 року (пред`явленням до ОСОБА_1 позовної вимоги - ч.2 ст. 1050 ЦК України) Банк змінив строк виконання зобов`язання, то з вказаної дати він вже не мав права нараховувати ОСОБА_1 відсотки за Кредитним договором №149/07ф. За наявності преюдиційного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по цивільній справі № 509/5586/13-ц від 02 квітня 2014 року, яким встановлено суму зобов`язань ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором №149/07ф, у Банку відсутні правові підстави звертатися із позовними вимогами до Відповідачів про стягнення різниці нестягнутої суми заборгованості за кредитним договором №149/07ф. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Зазначені вище висновки відповідають правовим позиціям, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Щодо посилань Банку у позові на стягнення курсової різниці, колегія суддів зазначає наступне. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто, "курсова різниця" жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі № 758/583/15-ц (провадження № 61-12990св18). Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, тому на правовідносини, які виникають після закінчення строку дії кредитного договору, та на правовідносини після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Від звернення Банку 13.02.2009 року до суду з позовною вимогою про стягнення достроково з позичальника ОСОБА_1 повної суми заборгованості за Кредитним договором № 149/07ф, у Банка виникло право пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців, тобто до - 13.08.2009 року (ч. 4 ст. 599 ЦК України). Проте, у зазначений строк Банк до поручителя ОСОБА_2 із відповідною вимогою не звернувся. Отже, порука ОСОБА_2 за виконання зобов`язань за Кредитним договором перед Банком була припинена 13.08.2009 року. Таким чином, у Банка відсутні законні підстави стягувати з ОСОБА_2 будь-які суми за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором № 149/07ф. Подібної позиції притримується Верховний суд у постановах від 21.03.2018 року по справі №2-1283/11, від 20.05.2020 року по справі № 758/583/15-ц (провадження № 61-12990св18). Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню частково. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромне відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. 3.6 Розподіл судових витрат Частиною першою статті 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За матеріалами справи документально підтверджено витрати відповідача ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 700,00 грн. (Т 2, а. с. 76-а). У зв`язку з відмовою у задоволенні позову Банку вказану суму сплаченого судового збору необхідно стягнути з правонаступника Банку - ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_3 .. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2019 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору у розмірі 8 635,00 грн. до ухвалення судового рішення по справі. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову Банку вказану відстрочену суму судового збору необхідно стягнути з правонаступника Банку - ТОВ «Вердикт Капітал» в дохід держави. 3.7 Порядок та строк касаційного оскарження Підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, передбачені частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційну скаргу адвоката Степанової Юлії Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково. Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ ВіЕйБі Банк), в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ - 36799749) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ - 36799749) в дохід держависудовий збір в сумі 8 635 (вісім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 00 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 19 лютого 2021 року Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О.М. Таварткіладзе