Постанова 4804 № 233/4787/18

Єдиний унікальний номер 233/4787/18 Номер провадження 22-ц/804/25/21 Номер провадження 22-ц/804/25/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Азевича В.Б., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 лютого 2019 року (ухваленого під головуванням судді Чернобай А.О. у м. Краматорськ Донецької області, повний текст складено 22 лютого 2019 року) у цивільній справі № 233/4787/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк Розвитку» (далі - ПАТ «ВБР», банк), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» Міхна С. С. звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з зазначеним позовом. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 17 вересня 2018 року цивільну справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» Міхна С. С. до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Краматорського міського суду Донецької області. Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № IKIPG3.90129.003, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 243 000, 00 грн на придбання квартири, зі сплатою 18 % річних, зі сплатою в розмірі та порядку, згідно графіку погашення кредиту та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 12 березня 2023 року. Банк свої зобов`язання за кредитом виконав у повному обсязі. 13 березня 2013 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено окремі договори поруки № РХ029031.54763.005 та РХ029031.54763.001, відповідно до яких поручителі поручаються перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором. 13 березня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, у випадку невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, шляхом його реалізації у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством. У добровільному порядку ОСОБА_2 не виконує зобов`язання за договором, через що станом на 02 серпня 2018 року утворилась заборгованість в сумі 417 235,84 грн, з яких: поточна заборгованість по сплаті кредиту становить - 229 505,23 грн; поточна заборгованість за кредитом - 164 144,06 грн; прострочена заборгованість по кредиту - 63 413,61 грн; поточна заборгованість за процентами по кредиту - 2 635,82 грн; прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 163 714,35 грн; поточна заборгованість за комісією по кредиту - 486 грн; прострочена заборгованість за комісією по кредиту - 22 842,00 грн. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № IKIPG3.90129.003 від 13 березня 2008 року в розмірі 417 235,84 грн та понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви. Рішенням Краматорського міського суду від 22 лютого 2019 року, з урахуванням ухвали суду від 25 березня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги ПАТ «ВБР», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» Міхна С. С. задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВБР» суму заборгованості за кредитним договором № IKIPG3.90129.003 від 13 березня 2013 року у розмірі 417 235,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВБР» судовий збір у розмірі по 2086,17 грн з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «ВБР» у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування посилався на те, що він не підписував договір іпотеки і договір поруки від 13.03.2013 року та жодних документів позивачу не надавав. А тому ставить під сумнів автентичність наданих позивачем письмових копій документів і достовірність наведених у них відомостей та просив суд першої інстанції витребувати оригінали спірних документів у позивача. Однак судом неправомірно було відмовлено у задоволенні даного клопотання та розглянуто справу за наявними копіями документів, які не можуть вважатися допустимими доказами у справі та є засвідченими не належним чином. Також ОСОБА_1 звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано заяви та платіжного доручення про видачу готівки. Враховуючи зазначені фальсифікації відповідач був змушений звернутися до правоохоронних органів. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «ВБР» просив рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що оригінали спірних документів знаходяться в м.Сімферополь, АР Крим, тобто на непідконтрольній органам державної влади території, у зв`язку з чим надати їх до суду не вбачається можливим. Відповідачем також не було надано оригіналів своїх екземплярів договорів укладених з ПАТ «ВБР». Місцем реєстрації відповідачів зазначено м. Макіївку, тому банк був позбавлений можливості надсилати відповідачам повідомлення чи вимоги у зв`язку із невиконанням ними умов спірних договорів. При цьому відповідачі не звертались до них із повідомлення про зміну свого місця реєстрації або проживання. Вважає що банком було дотримано строків позовної давності при подачі цього позову. При цьому ОСОБА_2 не виконувала передбачених кредитним договором зобов`язань та будь-яких доказів на спростування розміру наявної за цим договором суми заборгованості нею не надано. Тому банк вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не підтверджуються відповідними доказами у справі. Крім того банк наголошує, що позиція апелянта під час розгляду даної справи постійно змінювалась, а його звернення до правоохоронних органів у зв`язку з підробкою договору поруки відбулось вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Постановою Донецького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Краматорського міського суду від 22 лютого 2019 року в частині стягнення комісії за користування кредитом скасовано. У задоволенні позовних вимог ПАТ «ВБР» в частині стягнення заборгованості за комісією відмовлено. Рішення Краматорського міського суду від 22 лютого 2019 року в частині стягнення заборгованості за кредитом та розподілу судових витрат змінено, викладено другий - п`ятий абзаци резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № IKIPG3.90129.003 від 13 березня 2013 року у сумі 393 907,84 грн, що складається з поточної заборгованість за кредитом у сумі 164 144,06 грн; простроченої заборгованості по кредиту у сумі 63 413,61 грн; поточної заборгованості за процентами по кредиту у сумі 2 635,82 грн; простроченої заборгованості за процентами по кредиту у сумі 163 714,35 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором № IKIPG3.90129.003 від 13 березня 2013 року у сумі 393 907,84 грн, що складається з поточної заборгованість за кредитом у сумі 164 144,06 грн; простроченої заборгованості по кредиту у сумі 63 413,61 грн; поточної заборгованості за процентами по кредиту у сумі 2 635,82 грн; простроченої заборгованості за процентами по кредиту у сумі 163 714,35 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року проведено заміну сторони у справі з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент». Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року постанову Донецького апеляційного суду від 11 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Донецького апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишено без змін. В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції з Донецьким апеляційним судом, розташованим у м. Маріуполі, з`явилися ОСОБА_1 та його представник -адвокат Лозінська О.О. . В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції з Вищим антикорупційним судом, з`явився представник ТОВ«Фінансова компанія «Есаймент» -Борисенко М.О.. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у м. Макіївка Донецької області, в населеному пункті, на території якого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження і поштовий зв`язок з яким відсутній. Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року №1632-VII у випадку коли остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Повідомлення для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про дату, час та місце судового засідання із посиланням на веб-адресу ухвали суду про призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оприлюднено на офіційному веб-сайті Донецького апеляційного суду 28.01.2021 року та 11.02.2021 року, тобто із дотриманням строку встановленого ч.1 ст. 1-1 зазначеного закону. (а.с.51-52, 66-67). Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги і з урахуванням постанови Верховного Суду від10 червня 2020 року, якою на апеляційний розгляд направлено апеляційну скаргу лише в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що боржником порушено зобов`язання по поверненню грошових коштів, а тому у ПАТ «ВБР» виникає право вимагати стягнення солідарно з нього та поручителів заборгованості за договором кредиту №IKIPG3.90129.003. Разом з тим,такий висновок в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 не відповідає встановленим обставинам. Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № IKIPG3.90129.003, згідно якого позивач надав відповідачу кредит на придбання квартири у сумі 243000,00 грн., строком до 12.03.2023 року, зі сплатою 18 % річних (п.1.4 договору ). 13.03.2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 банк уклав з ОСОБА_1 договір поруки № РХ029031.54763.005, згідно якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором. (п.п.1, 2 договору). Порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. (п.14 договору) Також 13 березня 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір поруки № РХ029031.54763.001, якій містить аналогічні умови. 13 березня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №ZXR019521.90129.004 від 13.03.2013 року. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти в сумі 243000,00 грн., проте боржником порушено умови погашення кредиту внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом. Згідно з наданим позивачем розрахунком у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 02.08.2018 року має заборгованість: 164144,06 грн - поточна заборгованість за кредитом; 63413,61 грн - прострочена заборгованість по кредиту; поточної заборгованості за процентами по кредиту у сумі 2 635,82 грн; простроченої заборгованості за процентами по кредиту у сумі 163 714,35 грн. . Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 року у справі № 910/18036/17). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. На підтвердження факту укладання договору поруки з ОСОБА_1 . Банком надано до суду копію договору поруки № РХ029031.54763.005 від 13 березня 2013 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 , що містить графу з підписом поручителя, оригінал якого не надано, оскільки згідно з повідомленням Банку оригінали документів знаходяться в м.Сімферополь за місцем укладання договорів кредиту та поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором. Між тим копія договору містить помітку представника Банку, що договір відповідає оригіналу. Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що він не підписував договір поруки від 13.03.2013 року та жодних документів позивачу не надавав, оскільки в зазначений день він знаходився в м.Донецьку, а договір було укладено в м.Сімферополь. А тому ставить під сумнів автентичність наданих позивачем письмових копій документів і достовірність наведених у них відомостей та просив витребувати оригінали спірних документів у позивача. Надані позивачем копії документів на його думку не можуть вважатися допустимими доказами у справі та є засвідченими не належним чином. 19.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву ОСОБА_1 про те, що при невідомих обставинах невідомі особи підробили договір поруки за кредитом у Банку ПАО`ВБР» ,що було підставою для стягнення з нього коштів,що підтверджується наданим витягом із реєстру. Суд першої інстанції та апеляційної інстанції витребовували у позивача оригінал договору поруки № РХ029031.54763.005 від 13 березня 2013 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 ..За повідомленням позивача оригінали документів знаходяться в м.Сімферополь за місцем укладання договорів кредиту та поруки,а відповідно надати документи позивач не має можливості,оскільки вони знаходяться на непідконтрольній органам державної влади території України, про що також зазначалося в позовній заяві. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року по справі призначалася судова почеркознавча експертиза для вирішення питання,чи виконаний підпис в договорі поруки ОСОБА_1 чи іншою собою. За повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.01.2021 року неможливо надати висновок судової почеркознавчої експертизи у зв`язку із тим, що не було надано оригіналу договору поруки,на підставі якого могли бути проведені почеркознавчі дослідження.(а.с. 47-49 т.3). Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції помилково вважав доведеним факт укладання договору поруки, і не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не визнається підписання договору поруки, а позивачем в підтвердження договірних відносин не надано оригіналу документу , який би свідчив, що між сторонами дійсно було укладено договір поруки. Надана копія договору поруки в даному випадку не може бути належним та допустимим доказом того,що з відповідачем укладено договір поруки. Будь-яких інших належних та допустимих доказів в підтвердження укладання договору поруки між позивачем та ОСОБА_1 та спростування доводів відповідача про те,що він договір поруки не підписував і ніяких документів відповідачеві не надавав, позивачем не надано. Отже, з урахуванням встановлених ЦПК України вимог до належних та допустимих доказів і наданих Банком документів на підтвердження своїх позовних вимог, немає підстав стверджувати, що між позивачем та ОСОБА_1 13 березня 2013 року був укладений договір поруки на умовах, про які зазначає Банк. Банком не доведено самого факту укладення договору поруки від13 березня 2013 року з відповідачем, відповідно до вимог статей 638,639 Цивільного Кодексу України. На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції. Таким чином,за встановлених обставин підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 як поручителя не має, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню,а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог банку відносно ОСОБА_1 судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу. Розмір сплаченого ним судового збору при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 9387,80 грн. підлягає стягненню з ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент» на користь ОСОБА_1 .. Крім того по справі призначалася судова почеркознавча експертиза, разом з тим, листом від 11.01.2021 року експертом було повернуто матеріали справи з повідомленням про неможливість надання висновку судового експерта у зв`язку з невиконанням його клопотання про надання оригіналу договору поруки від 13.03.2013 року,укладеного між позивачем та ОСОБА_1 ..При цьому згідно акта здачі-приймання повідомлення про неможливість надання висновку №24176 із проведеної ОСОБА_1 попередньої оплати експертизи у розмірі 6537,60 грн. утримано суму 1307,52 грн.,що становлять вартість затрачених експертом 8 годин*163,44 грн./год.(а.с.46 т.3). Таким чином,сума у розмірі 1307,52 грн. є вартістю понесених витрат на проведення експертизи, яка з урахуванням відмови у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача. Керуючись ст. ст.368, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Краматорського міського суду від 22 лютого 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судового збору скасувати. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10695,32 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року. Судді: