Постанова 4818 № 953/8274/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року м. Харків Справа № 953/8274/20 Провадження № 22-ц/818/1589/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2020 року,- в с т а н о в и в : У травні 2020 року АТ КБ «Приватбанк», в особі свого представника Гребенюка О.С., звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив суд стягнути заборгованість у розмірі 12844,53 грн. за кредитним договором б/н від 11.10.2016 року та судові витрати. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.10.2016 відповідач отримав у АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.04.2020 має заборгованість у розмірі 12844,53 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.10.2016 року заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. за простроченим тілом кредиту) у розмірі 7891,98 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 (провадження № 14-131цс19), і виходив з того, що відповідач взятих на себе за Договором зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 7891,98 грн. Відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне повернення коштів є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий Банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимогах щодо стягнення відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування позикою та неустойки, оскільки сторони погодили всі істотні умови Договору. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а позичальник його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Згідно зі ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні відсотків, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, тому в іншій частині вказане рішення судом апеляційної інстанції не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що з метою отримання кредитної картки 11.10.2016 відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримав кредит за кредитною карткою. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором б/н від 11.10.2016 банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси. Відповідач свої зобов`язання за договором від 11.10.2016 належним чином не виконав. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Договором б/н від 11 жовтня 2016 року станом на 28 квітня 2020 року становить 12844,53 грн, з яких: 7891,98 грн - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту); 562,60 заборгованість за простроченими відсотками; 3302,12 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн пеня; 0,00 комісії; 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 587,83 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 6-10). АТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви надано довідку про видачу кредитної картки № НОМЕР_1 зі строком дії до травня 2021 року (а.с16). Відповідно до положень статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У долученій заяві-анкеті позичальника процентна ставка не зазначена. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України. За змістом статті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Із матеріалів справи вбачається, що кредитна картка, видана на ім`я ОСОБА_1 зі строком дії до травня 2021 року. Банк звернувся до суду з позовом у травні 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК Україниз моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з дійсним позовом). Проте за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України пред`явлені станом на 28.04.2020 року.(а.с.10) З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Питання про розподіл судових витрат колегія суддів вирішує відповідно до ст.141 ЦПК Українита залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем. Керуючись ст. 141, 367, 368, ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2020 року - в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Україниоскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук