Постанова 4809 № 391/613/20

ПОСТАНОВА Іменем України 23 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 391/613/20 провадження № 22-ц/4809/480/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2020 року (суддя Червонописький В. С.), В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 14.10.2011 року у розмірі 18 055,08 грн та судового збору у розмірі 2102 грн. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. В свою чергу відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 23 вересня 2020 року складається з наступного: -12119, 31 грн - заборгованість за тілом кредита; - в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; -12119, 31 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; -0,00 - заборгованість за нарахованиим відсотками; -4267, 17 грн - заборгованість за простроченими відсотками; -1668, 60 грн заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625; -0,00 - нарахована пеня; -0,00 - нараховано комісії. Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору від 14.10.2011 року в сумі 7 500 грн. Здійснено розподіл судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що розмір заборгованості відповідача за кредитом, згідно анкети-заяви складає 7500 грн. У заяві позичальника від 14.10.2011 процентна ставка не була зазначена, а бажаний кредитний ліміт був вказаний у сумі 7500 грн. У наданій до суду позивачем виписці за договором б/н станом на 25.09.2020 відображався початок здійснення банківських операцій з 11.07.2017, а встановлений кредитний ліміт на картці становив 11 000 грн, що суперечило бажаному ліміту, вказаному в анкеті-заяві. Відповідач від добровільного погашення кредиту ухилявся, а тому, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості в сумі 7500 грн. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку, що позичальником не підписано жодного документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як заборгованість за відсотками, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення в частині відмовлення у задоволенні вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Банком надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами, належне повідомлення про умови кредитування, а також про невиконання відповідачем взятих за договором зобов`язань. Позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору, що засвідчено особистим підписом, чим підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Зобов`язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами. Крім того, активував видану йому картку та користувався картковим рахунком, а отже визнавав укладення кредитного договору, а відтак погодився з його умовами. Вчиняв дії, спрямовані на його виконання, зокрема, погашення заборгованості, що підтверджується, розрахунком заборгованості та випискою із рахунку відповідача. Відсутність підпису позичальника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки такий договір за своєю суттю є договором приєднання. Відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов`язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити відсотки за користування кредитом. Стверджує, що позичальник особисто здійснюючи операції з карткою, знав про умови укладеного договору та прийняв їх. Рух справи в суді апеляційної інстанції 01 лютого 2021 року зареєстровано надходження до апеляційного суду матеріалів даної справи після усунення судом першої інстанції недоліків у її оформленні. 09 лютого 2021 року відкрито провадження у даній справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Станом на дату розгляду справи апеляційним судом, відзиву на апеляційну скаргу не подано. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було отримано повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції, що свідчить про обізнаність ним, щодо наявності заявленого позову. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Апеляційним судом повідомлено відповідача про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, за якою отримувалися виклики суду першої інстанції. Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 23 квітня 2021 року ухвалою суду продовжено строк розгляду даної справи на 15 днів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного. Обставини справи встановлені судами 14 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано платіжну картку. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник виявив бажання оформити платіжну кредитну карту. В анкеті зазначено, що договір між позичальником та банком складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, правил користування, основних умов обслуговування і кредитування. Також був зазначений бажаний кредитний ліміт по платіжній карті кредитна «Універсальна» Gold у сумі 7 500 грн (а.с.13). Згідно нової редакції Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 46-47). Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», зокрема кредитної карти «Універсальна Gold», базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) 2,5%; з 01.04.2013 року - 2,3 %, за тратами здійсненими з 01.09.2014 р. - 2,7%; за тратами здійсненими з 01.04.2015 р. - 3,5 %; обов`язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості; з 01.04.2014 р. - 5% від заборгованості; пеня = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн; пеня = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) +100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.14 зворот). ОСОБА_1 на підставі зазначеного вище договору було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , яка відкрита 11.07.2017, терміном дії до 03.21 та № НОМЕР_2 , яка відкрита 15.06.18, терміном дії до 05.22 (а.с.11) Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 11.07.2017 було встановлено кредитний ліміт по картковому рахунку № НОМЕР_1 , 15.12.2018 відбулось зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн (а.с.12). Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.10.2011, що доданий до позовної заяви, станом на 23 вересня 2020 року ( а.с. 8-10 ), у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 18 055,08 грн, з яких: 12 119, 31 грн - заборгованість за тілом кредита; в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 12 119, 31 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 - заборгованість за нарахованиим відсотками; 4 267, 17 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 1 668, 60 грн заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.

625. Крім того, позивачем до суду надано виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 11 липня 2017 року по 01 березня 2020 року ( а.с. 49-50 ). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Сттаттею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Щодо заявлених вимог банку в частині стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) здійснений висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки. У межах цього строку позичальник зобов`язаний повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. З розрахунку наданого Банком видно, що нараховувати відсотки за прострочення виконання зобов`язання позивач розпочав з 01.09.2019 року за відсотковою ставкою 84 %, тобто не у передбаченому законом розмірі 3% річних. У наданій до суду довідці про видані ОСОБА_1 картки зазначено, що термін дії карток до 03/21 та 05/22, тобто вимога банку про застосування до вказаних правовідносин статті 625 ЦК України є безпідставною та передчасною. В долученій до позову анкеті-заяві позичальника від 14.10.2011 процентна ставка по кредиту не зазначена. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першоїстатті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях. Згідно зі ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши анкету-заяву та позичальник був ознайомлений з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку». Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та Правилами надання банківських послуг та Витягом з тарифів банку відповідач був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Враховуючи наведене, з висновком суду першої інстанції в частині відмови про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК погоджується колегія суддів, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК, оскільки у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки ( пені, штрафів ) за порушення зобов`язання у виді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, з точки зору апеляційного суду, місцевим судом правильно враховано, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеної заборгованості за кредитом в межах бажаного кредитного ліміту, зазначеного в анкеті-заяві в розмірі 7 500 грн. З наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по рахунку відповідача ( а.с. 49-50 ) вбачається, що позичальнику був встановлений кредитний ліміт в сумі 11 000 грн, яким споживач користувався. Ніяких звернень щодо зменшення кредитного ліміту до суми 7 500 грн, як зазначалось в заяві, ОСОБА_1 до Банку здійснено не було. Отже, фактично, відповідач погодився з сумою ліміту встановленою позивачем. Таким чином, заборгованість за поточним тілом кредиту є більшою, ніж сума кредитного ліміту, зазначеного в анкеті-заяві, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення суми непогашеного кредиту в межах 7 500 грн. Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції будь-яких доказів у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України на спростування своєї заборгованості за правочином по тілу кредиту. Укладення кредитного договору не оспорював, не довів відсутності заборгованості та виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань, зустрічних позовних вимог не заявляв. Також сторона не довела, що сплачувані кошти Банком невідповідно зараховувались, а відтак не скеровувались на погашення тіла кредиту, основної суми зобов`язання. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду в частині стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 11 055, 33 грн, як фактично отриману та використану ним суму коштів. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що відсутність підпису позичальника на вказаних Умова та Правилах не свідчать про те, що він не був ознайомлений з ними, а також те, що відповідач підписуючи анкету-заяву від 14 жовтня 2011 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами спростовується правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміненню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 055, 33 грн у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України. В іншій частині рішення місцевого суду необхідно залишити без змін. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції. За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2020 року підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Про судові витрати Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольняє вимоги АТ КБ «Приватбанк», то понесені ним витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріалами справи підтверджується, що за подання до суду позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн (а.с. 48), за подання апеляційної скарги - 3153,00 грн (а.с. 81), позовні вимоги задоволено на 61, 23 %. В зв`язку з чим на відповідача покладається судовий збір в сумі 1287,05 грн за подання до суду позовної заяви та 1930, 58 грн за подання апеляційної скарги, а всього 3 217,63 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Змінити заочне рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2020 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (рах. НОМЕР_3 код ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299) заборгованість за поточним тілом кредиту по кредитному договору від 14.10.2011 в розмірі 11 055, 33 гривень та судовий збір у розмірі 3 217,63 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний