Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/7613/20

Справа № 127/7613/20 Провадження № 22-ц/801/1488/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 рокуСправа № 127/7613/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., учасники справи: позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Бессараб Н. М. у м. Вінниця, дата складення судового рішення відповідає даті його ухвалення, - в с т а н о в и в: 03 квітня 2020 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивувавши його тим, 17 січня 2013 року між сторонами було укладено договір без номера про надання банківських послуг, який складається із заяви, умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30%, 01.09.2014 року процентна ставка змінюється та становить 34,80% з 01.04.2015 року процентна ставка змінюється та становить 43,20%, 01.06.2015 року процентна ставка змінюється та становить 36%, з 01.10.2019 року процентна ставка змінюється та становить 86,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 17 березня 2020 року виникла заборгованість, яка становить 15 975, 26 грн і складається з наступного: 8 093, 14 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 234, 19 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 3 411, 01 грн - пеня; 500, 00 грн - штраф (фіксована частина), 736, 92 грн - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.01.2013 року в розмірі 8 093, 14 грн - заборгованість за тілом кредиту, в решті вимог - відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а тому, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 ЦК України дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, у анкеті - заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. З таким рішенням не погодився позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 15 липня 2020 року подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до положень ст. 625 ЦК України, пені, штрафів та задовольнити вимоги банку у цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановивши факт надання банком відповідачеві кредитних коштів, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитом, що суперечить принципу платності кредитного договору. Безпідставно відмовив і в стягненні пені та штрафів. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. По справі встановлено наступні обставини: 17 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКу, укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідачу було відкрито кредитний рахунок. У анкеті - заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані йому у письмовому вигляді (а. с. 24). До матеріалів справи банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 25). Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17 березня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 15 975, 26 грн, з яких: 8 093, 14 грн - заборгованість за тілом кредиту в тому числі за простроченим; 3 234, 19 грн - заборгованість по процентах нарахованих за прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України; 3 411, 01 грн - заборгованість за пенею; 500, 00 грн - штраф (фіксована частина), 736, 92 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 7 - 15). Відповідно до нової редакції статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» останнє є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 33 - 65); Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних допустимих і достовірних доказів (ст. ст. 76 - 79 ЦПК України). Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в справі є достатньо доказів надання Банком та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що відповідачем було підписано Заяву-анкету, в якій зазначено про погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD») та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, та безпідставно відмовив у стягненні заборгованості нарахованої на підставі цих документів. Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по пені та штрафам, слід зазначити наступне: У анкеті - заяві від 17 січня 2013 року, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII). Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій предметом розгляду були подібні правовідносини, зауважила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети - заяви, оскільки за умови що вони не містять підпису позичальника, немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, оскільки Анкета-заява підписана ОСОБА_1 (а.с. 24) не містить умов щодо розміру процентів, нарахування пені та штрафів, немає підстав для висновку, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом приєднання та відповідно немає підстав і для їх стягнення, з урахуванням згаданої позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, суд першої інстанцій правильно відмовив у задоволенні вимог позову про стягнення з ОСОБА_1 - 3 411, 01, гривень заборгованості по пені; 500 гривень штрафу (фіксована частина); 736, 92 гривень штрафу (процентна складова), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у Анкеті - заяві від 17 січня 2013 року, вірно вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Доводи апеляційної скарги щодо правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду в наведеній частині. Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірність відмови в задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитними коштами, слід заначити наступне: З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 7 - 14) вбачається що заборгованість по відсотках та заборгованість за простроченими відсотками за договором № б/н від 17 січня 2013 року відсутня. Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у позовній заяві Банк ставив вимогу стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит не на підставі умов укладеного договору, а на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 3 234, 19 гривень та надав відповідний розрахунок з періодом нарахування від 01.10.2019 року по 17.03.202 року (а.с.15). Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу наведеної норми слідує, що за умови якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Тобто, приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки укладеним між сторонами договором не було встановлено інший розмір процентів, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, тому нарахування позивачем процентів на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України є правомірним, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Разом з тим, апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів (а.с.15), приходить до висновку про його неправильність: як вбачається з наданого розрахунку, сума заборгованості за кредитом з 01.10.2019 року по 17.03.2020 року (в межах заявлених позовних вимог), тобто впродовж 169 днів, була сталою та складала 8 093, 14 грн. Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3% : 365 х кількість днів. Таким чином, три проценти річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01.10.2019 року по 17.03.2020 року становлять 112, 42 грн. (8 093, 14 х 3% : 365 х 169) і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є підставними, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню із постановленням нового про часткове задоволення вимоги про стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення процентів за користування кредитом, апеляційний суд в порядку підп. б п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України наводить розрахунок нового розподілу судових витрат. Позивач при зверненні до суду сплатив 2 102 грн судово збору за подання позову (а.с. 6) та 3 153 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 98), тобто всього поніс судові витрати в розмірі 5 255 грн. З урахуванням принципу пропорційності (ч.1 ст. 141 ЦПК України), до задоволення підлягає 51, 36 % вимог від заявлених: 8 205,56 грн (розмір вимог що підлягають до задоволення), х 100 / 15 975, 26 (розмір заявлених вимог) = 51, 36 %. Тому відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 51, 36 % понесених ним судових витрат, що становить 2 698,97 грн: 5 255 грн (розмір понесених судових витрат) х 51, 36 % = 2 698, 97 грн. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів) становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, задовольнити частково: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 112, 42 грн (сто дванадцять гривень 42 копійки) заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 2 698, 97 грн витрат по оплаті судового збору. В решті заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д. Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Головуюча Т. М. Шемета Судді О. Ю. Береговий О. В. Ковальчук