Постанова 4802 № 163/2768/20

Справа № 163/2768/20 Провадження №33/802/38/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю представника митниці Пікалюка М.С., захисника ОСОБА_1 - Богословського С.В. (дистанційно), розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Богословського Сергія Вікторовича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст.472 МК України, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , водія ТОВ "Автотранспортне підприємство №1", РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 21572 (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 52 коп. з конфіскацією в дохід держави 2900 злотих, що за офіційним курсом НБУ становили 21 572 грн. 52 коп. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 18.09.2020 року слідуючи з України в Республіку Польща через митний пост "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби автомобілем марки "Вольво", номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , не задекларував за встановленою формою 2900 злотих, що за офіційним курсом НБУ становили 21572 грн. 52 коп., які знаходились у гаманці разом із задекларованою валютою і були виявлені під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 472 МК України. Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи притягнутої до відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Богословський С.В. в апеляційній скарзі вказує, що вона є необґрунтованою та незаконною. Посилається на те, що суд першої інстанції порушив право його клієнта на захист, оскільки розглянув справу без участі останнього, при цьому не повідомляв про час і місце розгляду справи. Вважає, що ОСОБА_1 безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Зазначає, що валюту ОСОБА_1 отримав перед виїздом в рейс у товаристві, де той працює водієм, для виробничих потреб. Дані кошти не мають ознак комерційних коштів, а дії водія ОСОБА_1 жодних ознак приховування готівкових коштів. Крім того, щодо правил переміщення валюти через митний кордон України його клієнт обізнаний не був. Посилаючись на дані обставини, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити. Крім того, захисник посилається на те, що оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, копія постанови йому не вручалась, з оскарженою постановою суду від 15.10.2020 сторона захисту ознайомилась на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень лише 17 листопада 2020 року, а скаргу подано 20 листопада 2020 року, тому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження цієї постанови. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, представника митниці, який її заперечив, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Оскільки ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати отримання ним копії постанови суду від 15.10.2020 року, апеляційний суд приходить до висновку, що з метою забезпечення особі доступу до правосуддя, строк на оскарження цієї постанови слід поновити. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного його вирішення. Вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті рішення були дотримані в повній мірі. Апеляційний суд не знаходить порушення права на захист особи, притягнутої до відповідальності судом першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи про порушення митних правил, ОСОБА_1 повідомлено про час і місце розгляду справи, а саме 15 жовтня 2020 року з 10:00 до 12:00 год. в Любомльському районному суду Волинської області під час складення відповідного протоколу (а.с. 3), про що наявний особистий підпис цієї особи. Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, за обставин, вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах, зокрема: протоколі про порушення митних правил; митній декларації транскордонного переміщення валюти; письмових поясненнях ОСОБА_1 про визнання факту виявлення валюти; акті про проведення митного огляду транспортного засобу; службовій записці, які знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються між собою. Статтею 472 МК України передбачено, що недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року (введений в дію 07.02.19), транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті. Статтею 4 МК України констатовано, що в тому числі і валютні цінності є товаром. Згідно з п.6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року, яка набрала чинності 07.02.2019 року, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. У п.18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019 року, яка набрала чинності 07.02.2019 року передбачено, що фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро. Таким чином, на переконання апеляційного суду, аналізуючи вказані норми, переміщення, в тому числі валютних цінностей, через митний кордон України обмежено законодавством України. Посилання апелянта як на підставу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення на необізнаність з правилами переміщення через митний кордон України готівки не може слугувати обставиною для прийняття рішення про його невинуватість у вчиненні правопорушення, та не звільняє від несення відповідальності за вчинене. Виходячи із встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення, передбаченого ст.472 МК України та притягнення його до адміністративної відповідальності за даною нормою. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає, а тому її слід залишити без задоволення. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року є законною та обґрунтованою. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Богословському Сергію Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Богословського Сергія Вікторовича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 15 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк